Ми входимо в історію
Після спілкування з окремими європейськими і азійськими колегами щодо України розумієш, що майбутнє у цьому буремному світі - за націями і народами, які зберегли у собі інстинкти і дух боротьби за власне право себе поважати і цінувати моральні принципи людського співіснування та честі у світі цинічного прагматизму. На жаль, ціна питання - не маленька.
Починається непростий період, період балансування і формування передумов можливого "миру", який для усіх учасників війни за кінцевим змістом і результатом буде різний. Починається період важкої, іноді не публічної, достатньо повільної, ресурсно затратної і трагічної "праці": Збройних Сил України, силового, правоохоронного, спеціального блоку, МЗС, економічного та соціального блоку уряду, державних інституцій та інститутів, наших закордонних партнерів з відновлення функцій ЕФЕКТИВНОЇ держави на усій території України, включаючи тимчасово окуповані території. Період гучних реляцій, виступи ретрансляторів, коментаторів, стабілізаторів переходить у стан матеріалізації наших бажань, успіхів і спроможностей. Практично кожен день громадяни це повинні бачити або відчувати - маленькі і великі зміни. Це важко, дуже важко, але іншого шляху немає, може бути тільки порожня "пропаганда". У війні, що характеризується боротьбою за: інтереси, ресурси, активи, амбіції і знову ресурси ми повинні максимально професійно, якісно і функціонально використати два останніх пункти у формуванні засад "НАШОГО МИРУ". Бо, як показує досвід, більшість поразок відбуваються на "кінчику пера в останній день війни". У цьому і буде видно зрілість, повноцінність, ефективність вітчизняного політичного класу, нації і суспільства у відстоюванні національних інтересів.
Ключовий, але, на жаль, просякнутий кров'ю наших співвітчизників здобуток цієї війни - ДОВІРА між владою, державою і народом. Проте вона постійно потребує підтримки і підтвердження через ефективні спільні дії, критичне мислення, контроль і багаторівневу відповідальність один перед одним!
Ми входимо в історію, ми не повинні - і вже не можемо - у неї вляпатися. Для більшості - це місія совісті, для інших - мародерство і дезертирство у всіх його проявах.
У свій час окремі українські політики говорили, що в Україні замало професійних і порядних людей і громадян. Але їх ПОВНО! Час і наша сьогоднішня історія - показали, що у темні часи гарно видно світлих людей! Їх безліч в Україні і вони роблять великі і маленькі справи для громадян і для держави. Захищаючись і перемагаючи уже сьогодні, варто формувати засади ефективної публічної політики дня завтрашнього. У нас є і повинна бути успішна перспектива розвитку держави, бо є мужній і працьовитий народ та відповідальне суспільство (мародерів і дезертирів усіх рівнів прошу не рахувати - вони кругом є). Будемо жити!
Сергій Телешун