90 днів війни: що знаємо про себе та чого навчився ворог?
Мета росії щодо знищення України залишилася, хоч тактичні цілі та плани змінюються. І розхолоджуватися не варто – агресор ще не втратив силу
Ще у 6 столітті до н.е. китайський стратег, філософ Сунь-Дзи писав: «Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни. Хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє. Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію».
Що ж, про себе ми уже багато чого знаємо. Наш неймовірний опір агресору, який триває уже 90 днів, відкрив очі західним спільнотам, ЄС і НАТО, на те, чим насправді є росія та її «друга армія», допоміг їм нарешті усвідомити – рф потрібно не вмовляти, а жорстко їй протистояти, ставити на місце. Так, за цей час ми втратили тисячі життів, як військових, так і мирних жителів, отримали трагічні руйнування – агресор зробив ставку на терор, масовані ракетні удари, незліченну кількість авіабомб та ракет… Але ми вистояли в цілому, як вистояли сталеві воїни з гарнізону «Азовсталі», і ми будемо битися до переможного кінця.
А що ми знаємо про нашого ворога – росію? Наївно було б вважати, що після скількох поразок вона не вчиться на своїх помилках. Очевидно, що вчиться. Саме тому маємо бути готовими і на кожному етапі аналізувати її дії.
Отже, що за підсумками трьох місяців війни можемо сказати про рф: як змінилися її стратегія, цілі та плани, зрештою, наскільки вона виглядає ослабленою, а її військо – виснаженим?
«Мотивація російських військових і надалі вмирати за хворобливі нацистські ідеї путіна падатиме з кожним тижнем і днем»
«За три місяці війни росія тричі змінювала свої цілі. Перші дві, - окупація України за кілька днів і проведення т.зв. «параду перемоги» в Києві, як і повна окупація Донецької та Луганської областей до 9 травня - провалилися. росії довелося умовно організовано відступати з Київської, Сумської і Чернігівської областей. ЗСУ вдалося відтіснити російські війська з-під Харкова», - коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.
Водночас путін не відмовився від своєї головної мети – «прирости» територіями за рахунок України. Врахувавши, хоча й частково, причини воєнних провалів перших двох місяців, росіяни перейшли до реалізації третьої цілі.
«Нову ціль, вочевидь, поставило вище військово-політичне керівництво нацистської росії – позиційна тотальна війна на знищення, без визначення кінцевого терміну ведення бойових дій», - додав пан Трюхан.
Відповідно, війна змінилася.
«По-перше, росіяни почали діяти крок за кроком, не намагаючись проводити масштабні наступальні операції, а відкушуючи території шматок за шматком», - каже дипломат.
По-друге, ключову роль стала відігравати дальнобійна артилерія, ракети малої і середньої дальності та, меншою мірою, авіація. Ну, тактика зрозуміла.
«Її назва – «тактика випаленої землі». російські нацисти знищують все і вся перед собою – з тим, щоб розчистити собі шлях для наступу і водночас знизити мотивацію українських військ захищати безлюдні руїни. А те, що вбивства цивільних і знищення цивільної інфраструктури – це воєнні злочини, росіян вже не хвилює абсолютно. Всі можливі і неможливі червоні лінії вони перейшли ще в Бучі і Маріуполі», - наголошує Вадим Трюхан.
По-третє, росіяни роблять все для того, щоб в Україні, Європі і світі почалися паливна та продовольча кризи: «Б’ють по логістиці доставки палива та продовольства, не дають експортувати сільськогосподарську продукцію тощо».
Розрахунок очевидний – вбити клин в єдність Заходу, яка намітилася в «Рамштайні» 27 квітня, де фактично на підтримку України оформилась антипутінська коаліція за участі понад 40-ка держав.
«Чи стане оновлена Стратегія кремля успішною тепер залежить від трьох ключових факторів. Перший – наскільки українська економіка, за підтримки західних партнерів, зможе забезпечувати потреби ЗСУ та в цілому країни», - звертає увагу дипломат.
Нині, до звершення війни, йдеться про виживання і покриття першочергових потреб, а не про якісь прориви чи повноцінне відновлення інфраструктури: «Для цього парламент України має створити максимально сприятливі умови ведення бізнесу і пільговий режим оподаткування підприємств, які працюють на оборону».
Другий фактор – наскільки військово-політичне керівництво держави вдало і оперативно буде реагувати на зростаючі потреби армії, зокрема з огляду на проведенням росією неоголошеної мобілізації.
«Чи наважиться воно піти на повноцінне включення понад 450-ти добровольчих формувань до складу ЗСУ, з наданням їм відповідного важкого озброєння, грошового та іншого забезпечення на рівні з іншими підрозділами ЗСУ, - каже пан Трюхан.
І третє, не менш важливе – готовність наших західних партнерів іти до кінця й допомагати Україні до російської капітуляції.
«Важлива динаміка поставок необхідної Україні зброї і повноцінна реалізація закону про ленд-ліз. Хотілося б також побачити такі закони на рівні Великої Британії та ЄС, а це виглядає дещо утопічно, принаймні, на даний момент. Водночас той факт, що на другій зустрічі Контактної групи щодо захисту України (Ukraine Defense Contact Group) понад 20 країн оголосили про нові пакети поставок наступальної зброї, а кількісний склад групи збільшився на 4-ри країни (приєдналися Австрія, Ірландія, Колумбія та Косово), вселяє обережний оптимізм», - переконує експерт.
Загалом, на даний момент, робити якісь прогнози – це, за словами експерта, невдячна справа. Проте цілком очевидні вже дві речі. Наступні 3-4 місяці стануть найскладнішими для України у всій Вітчизняній війні за незалежність, яку ми ведемо вже понад 8-м років.
«Водночас стратегічна ініціатива поступово переходить на бік України. Ми воюємо за власну країну, за наш спосіб життя, за свободу. Натомість в росії поступово починає приходити усвідомлення того, що їхня держава на чолі з воєнним злочинцем путіним веде проти України загарбницьку війну, скоюючи чисельні воєнні злочини, від яких доведеться відмиватися протягом багатьох десятиріч декільком поколінням росіян. Крім того, інформація про жахливі втрати росіян в Україні – чим далі, тим стає все більш доступною широкому загалу. Утримувати від бунтів матерів та дружин загиблих ні за що солдатів і офіцерів російській репресивній машині ставатиме все складніше. Врешті-решт, мотивація російських військових і надалі вмирати за хворобливі нацистські ідеї путіна падатиме з кожним тижнем і днем», - підсумував Вадим Трюхан.
«У рф величезний, але не безкінечний мобілізаційний потенціал. Висока інтенсивність бойових дій виснажує «другу армію», ламає її психологічно»
«В лютому ворог прийшов на нашу землю безпрецедентно нагло. Це був навіть не бліцкриг, це був марш переможців. Перше усвідомлення що щось іде не по плану прийшло до них, коли наші почали давати відкоша. КаZапи доперли, що їх послали на війну, а не на парад. Другий перелом в свідомості москалів, як на мене, стався наприкінці березня», - розповідає капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Тоді росіяни зрозуміли, що їх логістика розтягнута, сил для утримання величезних територій немає.
«Їхній «напад з увсебіч» зазнав краху, довелося скорочувати лінію фронту, концентруватись на напрямках головних ударів допоки ЗСУ не покрошили усіх. Почався відступ на півночі і північному сході», - додав військовий експерт.
Третім важливим моментом стало потоплення флагмана чф, крейсера «москва» 14 квітня.
«Влучний удар «Нептунів» мав велике психологічне значення як для нас, так і для росіян. Рашисти після застосування «Нептунів» фактично відмовились від планів захоплення південного заходу з моря, роль Чорноморського флоту в операції значно скоротилася. І взагалі – вони стали значно обережнішими, - каже пан Лакійчук. - У кремлі, очевидно, сподівалися на психологічний перелом у війні на свою користь після захоплення Маріуполя і здачі гарнізону «Азовсталі» (такий собі досвід Іловайська). Але зараз не 2014 рік, а 2022-й. І маріупольська трагедія не тільки не «посипала» українські сили спротиву, навпаки, зробила їх ще злішими. «Мінська-3» не вийшло».
Зараз основні зусилля противник зосередив на Луганському напрямку.
«Перевага в живій силі і засобах вогневого ураження на основних ділянках прориву сягає 5:1 - 9:1. Ворог сподівається на черговий перелам, таке собі Дебальцеве, і таки готує «Мінськ-3». Наразі майбутнє війни залежить від стійкості наших бійців і мистецтва їх командирів: у ворога величезний мобілізаційний потенціал, але і він не безкінечний. Така висока інтенсивність бойових дій виснажує і «другу армію світу», ламає її психологічно. Вистоїмо в цій битві – переможемо в наступній», - переконаний керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
Час грає на нашому боці – підтягується сучасна потужна техніка, передана нашими партнерами.
«Підсумки «Рамштайна-2» у цьому плані обнадійливі. І те, що на низці ключових оперативних напрямків противник окопується, готується до оборони свідчить про те, що і він це розуміє. Але це йому не допоможе!» - доводить Павло Лакійчук.
«Ворог виснажений, але ще не втратив боєздатність остаточно. Він маневрує, перегруповується, завдає нам дошкульних ударів»
«Стратегія росії не змінилася за ці три місяці. Змінилися лише методи», - переконує полковник запасу, учасник миротворчих місій в Іраку та Косово Сергій Грабський.
«Від методу паралельної роботи – атаки з різних напрямків – до методу послідовного «відкушування» території».
Відтак, ворог намагається «ворог укріплюється на захоплених територіях і там, де може – проводить наступальні операції. Як от намагання вийти на кордони Луганської та Донецької областей».
Але повністю цю задачу окупаційна армія виконати не може. Тож відчайдушно намагається вийти хоча б на кордони Луганської області.
«Тому найзапекліші бої точаться саме на цьому напрямку. І жодна оперативна пауза нині не означатиме, що конфлікт перейшов на більш низький рівень інтенсивності. Ні, це всього-на-всього пауза перед подальшим наступом», - акцентує полковник запасу.
Щодо того, наскільки на сьогодні виглядає рф ослабленою, а її військо – виснаженим – Сергій Грабський вважає за краще уникати подібних формулювань. Принаймні, поки що.
«Ослаблення настане лише після того, як всередині росії почнуться проблеми, викликані економічною ситуацією та внутрішньо-політичними процесами. Тільки тоді, коли це станеться можна буде говорити, що рф послабить свій тиск на Україну. А до тих пір рф ще здатна завдавати нам шкоди і бути для нас надзвичайно серйозним противником».
Відносно армії… Безумовно, ведучи війну три місяці, не маючи змоги здійснити стовідсоткову ротацію своїх контингентів, можна говорити, що підрозділи армії рф, які ведуть бойові дії – виснажені. Але, і це важливо розуміти, каже експерт, вони не є такими, що остаточно втратили боєздатність.
«рф ще має сили для відновлення потенціалу. Вона продовжує маневрувати, перегруповує свої війська і завдає нам дошкульних ударів», - звертає увагу полковник Грабський.
Щодо «розхолодження»... Згадаємо нещодавню публікацію британської газети The Guardian під назвою «Експерти з сирійських бочкових бомб у росії допомагають у потенційній кампанії в Україні», після прочитання якої у багатьох могло скластися враження, що в рф нібито закінчуються високоточні ракети. Це не зовсім так.
«Категорично протестую проти таких висновків. Ракети – це засоби оперативно-стратегічного ураження, які наносять удари в глибину території противника (якщо говорити про російську сторону). І ракетні удари будуть продовжуватися, - попереджає Сергій Грабський. - Попри те, що у рф справді може зменшитися кількість високоточних модернізованих ракет, тих, які ще є на базах, арсеналах і складах – достатньо, аби завдавати нам серйозної шкоди».
Тож не розслабляємось. Віримо і підтримуємо наші збройні сили! Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ