Враження від Страсбурга
Дві доби з чотирма змінами транспорту іхала до європейців й зараз дві доби з 6 змінами назад - коротких доріг сьогодні немає...
Навіщо це треба? Казати про Україну, дивлячись у очі. І щоби іх не відвели.
Що побачила? Всі злякані, шоковані, всі підходять і хочуть повідомити, що стараються робити все, що тільки можуть, але кажуть - знають, що цього замало…Всі дякують Україні - І благають швидше перемогти…
…В українському посольстві скінчилися запаси прапорів - усі просять… тому дипломати знайшли швачку, яка дошиває дефіцит)
На всіх будинках - наші кольори..
…Покоївка, дізнавшись, що я з України, прибігла й принесла повний кавник від себе, махала руками й твердила чомусь «Кураж!кураж»…
…В Раді Європи росіян викинули звідусюди, скоротили свій бюджет на великий відсоток, який становив російські внески - хоча, дехто шепнув, що там їх багато полишалося в апараті, бо давно собі поробили паспорти…
Зі стін познімали російські килими й інші дарунки, але одну картину все ж лишили… мовляв, ну, це ж процес…Можливо, змінять табличку) напишуть - це дарунок Росіі, яку викинули з Ради Європи)
Але це ще не факт.
…Російське посольство обгородили залізними турнікетами, бо йому на паркан вішали різне ( що саме - мені не уточнили), там постійно мітингують, тому турнікетів наставили стільки, щоби не було місця на тротуарі і щось там постійно довбуть, здіймаючи хмару пилюки…якась інфернальна картина- як ніби з пекла з-під того монументального будинку летить чад і кіптява…
Обходжу це місце стороною, поплювавши тричі через ліве плече
…Ми два дні говорили про те, що російська пропаганда вбиває людей- і тому треба всім об‘єднатися проти цієї зарази, обмежити всі можливі способи її поширення, як світ був це ще донедавна робив, коли прагнув зупинити ковід.
…Все всім зрозуміло.
Проте зрозуміло й ще одне.
Україну досі ніхто не знав.
Україна та й Україна. Русланд. USSR…
Я говорила: ви знаєте тепер ці назви - Чернігів, Харків, Маріуполь, Херсон.. Всі кивали. Я казала: але лише тому, що там сталося страшне! А не через віковічну й прекрасну їхню історію!
Всі скрушно кивали.
А австрієць показав мені фото маленького кудлатого песика й сказав: я не маю
вдома ваших біженців, крім оцього. Мені його дали перетримати, поки знайдуть житло. Вони чудові люди!
А я обов‘язково приїду до вас на Євробачення!
І порадьте своїх письменників
Ось у цьому місці я й скажу: я не знаю, як котрі музи, а нашим би не треба мовчати, хай навіть коли гармати говорять!
Привозити наші книги й картини, написати нові, розказувати наші історії, пригощати нашими ласощами й вбирати в наші сукні, показувати наші дизайни й інтер‘єри, запрошувати в наші садки й парки - наша краса й велич швидко зроблять свою справу! Полетять у помийницю всі ті матрьошкі й кокошнікі…Ми довго самі не розуміли свою силу.
Як робить це сьогодні ЗСУ!
Ольга Герасим'юк