Хвороби війни: як з ними справляється Україна
Окрім усієї решти бід, війна – це антисанітарія, стрімко зросла загроза інфекції, стрес. Медики розповіли, які хвороби загрожують українцям і що з тим робити
Під час усіх воєн на людей – і на фронті, і в тилу – звалюється одночасно багато чого... І різні захворювання - теж. Які хвороби загрожують нам в ці дні і місяці, і що з тим робити? Давайте спробуємо, по можливості, не нехтувати своїм здоров’ям і прислухаємося до порад фахівців.
У Маріуполі – епідемія холери…
Почнемо з найтривожнішого. 7 червня в Об'єднаному ефірі українських телеканалів радник мера Маріуполя Петро Андрющенко розповів, що у місті почалася епідемія, окупанти закрили його на карантин. Скоріше за все, мова йде про холеру. Є інформація, що у Ростові-на Дону в інфекційних лікарнях готують «холерні» відділення для російських окупантів.
Азовське море та джерела питної води забруднюються через неглибокі могили та сміття, яке гниє на вулицях зруйнованого Маріуполя. У місті різко зросла смертність. Серед іншого, він закликав утриматися від купання у морі, де можлива небезпечна концентрація збудника холери. Це теж каже Петро Андрющенко.
Напередодні, 6 червня, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко допустив, що в Маріуполі можливий спалах холери.
- Відсутність води призведе до появи групи кишкових інфекцій. У тому числі, й холери. Це те, про що й попереджала ВООЗ. Після війни завжди були масштабні спалахи інфекційних захворювань. Іноді і під час війни, - сказав Віктор Ляшко і запевнив, що МОЗ готовий до викликів.
- Технічно ми маємо всі стадії реагування на різні інфекційні захворювання. Ми вдосконалили лабораторну мережу, розширили кількість діагностичних систем, щоб вчасно виявляти збудника та вводити необхідні протиепідемічні заходи, - підкреслив міністр.
Чим небезпечна холера і як вберегтися
Звісно, Маріуполь нині під окупацією і цим багато що сказано. Але і на решту території України прийшло літо з усіма супутніми проблемами, підсиленими війною – немиті руки і фрукти, неможливість дотримуватися гігієни, «підозріла» вода для пиття, купання там, де цього не можна робити. До речі, щодо купання. Моря – Азовське та Чорне – теж у цьому, воєнному, році не для купання. Ту ж холеру, цілком можна підхопити і в воді…
Нагадати про те, чим небезпечна холера, ми попросили Федора Лапія, лікаря-інфекціоніста, голову Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики.
- Холера - розповідає інфекціоніст, - відноситься до особливо небезпечних інфекцій, і вистачає лічених днів, щоб стався великий спалах. Пов’язано це насамперед з тим, що холера - це не завжди тяжкий перебіг захворювання. В першу чергу, вона проявляється діареєю, але під медичне спостереження потрапляють тільки важкі пацієнти. У цього захворювання є і легкий, і стертий перебіг - коли людина виділяє збудник холери, але симптомів немає або вони слабко виражені. Людина, скажімо, їде в транспорті, а перед цим побувала в туалеті і не помила руки. Якраз такі «приховані» хворі й становлять найбільшу небезпеку. Якщо ж захворювання протікає гостро, відбувається настільки інтенсивна втрата рідини, що вже на першу- другу добу стан може стрімко погіршитися і призвести до смерті.
Вакцини проти холери існують, продовжує фахівець, але вони не характеризуються високою ефективністю та тривалим захистом. Їх переважно використовують для медичних працівників, або для тих, хто має працювати в осередку спалаху. І навіть один хворий на холеру – це спалах. Територію, де його виявили, ретельно оточують, звідти нікого не випускають. Холера - це інфекція, що викликається бактеріями і її лікують антибактеріальними препаратами. Але препарати діють лише на збудник, який продукує токсин, тому мають допоміжний характер для лікування. Головне в лікуванні - компенсувати втрату рідини. Хворому потрібно вводити рідину внутрішньовенно, зрозуміло, це дуже складно забезпечити, коли війною пошкоджена інфраструктура.
Через пошкодження інфраструктури, очисних споруд є ризик, особливо в літній період, спалаху й інших небезпечних кишкових інфекцій, продовжує лікар. Того ж сальмонельозу, дизентерії, черевного тифу. Причинами розповсюдження цих інфекцій можуть стати ті ж великі скупчення людей під час евакуації, недоступність чистої питної води, чистих продуктів, купання у забруднених водоймах.
- Поради дуже прості. Ніщо не врятувало стільки життів, як чиста вода, чисті руки і вакцинація, - каже лікар. - Якщо є можливість пройти вакцинацію - зробіть це зараз. Дорослі кожні 10 років потребують ревакцинації проти дифтерії і правця. Діти –відповідно до календаря всі ті щеплення, які передбачені в Україні.
Візьміть, нарешті, за правило: руки мають бути чистими. В цьому нам трохи допоміг COVID-19, коли багато людей призвичаїлися мити або обробляти руки антисептиками. Інший момент: вода, яку ви використовуєте для їжі, має бути кип’ячена і щонайменше - одну хвилину. Це передусім стосується місцевостей, де є проблеми з централізованим водопостачанням. Саме кип’яченою водою потрібно мити овочі та фрукти. До речі, електрочайники для цього не годяться – вони відразу ж виключаються після закіпання води. Ситуація з тенами, які стоять в потягах - ще гірша, в них вода до кипіння взагалі не доходить, - каже лікар.
А що зараз відбувається в інших областях України? Ми зв’язалися з лікарями, які працюють на заході, сході та у центральній частині країни. Звичайно, наше дослідження – дуже обмежене, але якісь узагальнення зробити дозволяє.
У Львівській області, дякувати Богові, спокійно
Скупчення зараз тут дуже великі: скільки людей зараз контактують там між собою у магазинах, на базарах, дитячих майданчиках... Саме те, тобто, що потрібно для поширення інфекцій.
Не слід забувати і про те, що в деяких областях України до війни були зареєстровані випадки поліомієліту в дітей. І ці діти цілком могли опинитися серед переселенців.
Втім, епідеміолог, директор Львівського обласного лабораторного центру МОЗ Наталія Іванченко-Тімко розповіла, що зараз нічого надзвичайного в області, на щастя, не спостерігається.
- Якісь кишкові, ротовірусні інфекції – ситуація не відрізняється від того, що було до війни. Через велику кількість переселенців з усієї України, ми очікували якогось росту захворюваності, але цього не сталося. У нас за три місяці було зареєстровано 80 випадків гострих кишкових інфекцій серед внутрішньо переміщених осіб - не вище, ніж серед місцевого населення. Наразі завдяки плідній співпраці всіх медичних служб області вдається втримати епідемічне благополуччя на території Львівщині.
Стосовно поліомієліту, який був виявлений в Україні до війни, його у нас немає. При найменших ознаках цього захворювання ми проводимо ретельні обстеження і у нас надзвичайно активно ведеться вакцинація, в тому числі - й від поліомієліту. На Львівшищі за останні місяці були щеплені проти поліомієліту більше 20 тисяч дітей. Це ті, хто з якихось причин не були провакциновані раніше. Якщо внутрішньо переміщені особи не мають документального підтвердження про минулі щеплення, такі люди теж вакцинуються.
Сумська область: побільшало кишкових інфекцій через знижений імунітет
Сумська область – одна з тих, яка піддалося численним бомбардуванням рашистів. Але, як стверджує Ірина Троцька, медичний директор Сумського обласного медичного клінічного центру інфекційних хвороб та дерматології ім. З. Красовицького, з водопостачанням у місті зараз все нормально – добре працюють комунальники. Тому, хоча на кишкові інфекції люди хворіють, але це не носить епідеміологічного характеру.
- Спостерігаємо зараз відголоски ковіду – випадків небагато, і вони не важкі. Зате побільшало випадків хвороби лайма – зараз літо й людей кусають кліщі. Якщо вчасно не звернутися по профілактику цього захворювання, вона може призвести до інвалідності. Тому що вражає опорно-руховий апарат, серце, нервову систему. За мирного часу люди, мабуть, більш ретельно слідкували б за своїм здоров’ям, - ділиться лікар.
Доволі багато різних кишкових інфекцій, особливо серед дітей, продовжує Ірина Троцька. Якщо у людини нормальний імунітет, вона може й не захворіти, коли до її організму потрапить якась інфекція. Або - захворіти легко і навіть не звернути на це уваги. Тому одним із чинників розповсюдження інфекцій під час війни є й послаблений імунітет – через стреси, недоїдання.
- Наявність стресового фактору є умовою й для появи бешихи – з цим захворюванням до нас теж нерідко звертаються останнім часом, - розповідає спеціаліст. - Якщо люди весь час бігають кудись ховатися від обстрілів по підвалах, де не завжди чисто, і там отримають подряпини – ось вам і вхідні ворота для інфекції, які здатні викликати бешиху.
Порада від лікаря - вчасно звертатися до медиків, хоча б у телефонному режимі.
- До речі, мені телефонує дуже багато знайомих, які знаходяться у різних країнах, -продовжує пані Ірина. - І вони кажуть: ми нарешті зрозуміли, що очікувати, приміром, лора дві години у черзі, це зовсім не багато. Бо за кордоном, щоб потрапити до якось фахівця на прийом, доводиться чекати тижнями. Хочу сказати, що зараз усі наші лікарі надають допомогу нашим пацієнтам дистанційно, де б ці пацієнти не знаходилися.
І ще - не запускайте своїх хронічних захворювань. Бо є така розхожа фраза: війна та тюрма – кращі ліки від виразки шлунку. В якійсь мірі це справді так, бо коли людина стикається з реальною небезпекою і відбуваються викиди адреналіну, організм справді мобілізується, і хвороби на якийсь час відступають. Але вони нікуди не діваються. Через те, що люди не звертаються до лікарів – або немає такої можливості, або відкладаючи на «потім після війни» - захворювання лише посилюються. І коли настане мир, доведеться мати справу з занедбаними хворобами, які набагато важче лікувати.
Київська область: серцеві та нервові розлади
Чим картина захворювань відрізняється від того, що відбувалося до війни, розповіла Ярослава Августинович, головний лікар Васильківського центру первинної медико-санітарної допомоги.
Два місяці тому ми теж мали розмову з цим фахівцем, і тоді вона розказала, що найбільше було звернень з різними респіраторними захворюваннями, зокрема – серед бійців Територіальної оборони, які захищали Київ. Бо початок квітня видався досить холодним. А також – медики допомагали через волонтерів численним біженцям з Бучі, Ірпеня, Чернігівської області – ліками, дитячими сумішами та засобами гігієни.
- Зараз побільшало серцево-судинних захворювань, - каже фахівець. - Такого до війни не було. Раніше до нас зверталися здебільшого літні, а тепер – люди і середнього віку, і зовсім молоді. Кардіограми останнім часом робимо набагато частіше. Також багато людей з різними нервовими проблемами, розладами психічного здоров’я: з психічними атаками, порушеннями сну.
У більшості – це жінки від 40 років, переселенці. Адже багато хто з місцевих мешканців виїхав, натомість багато людей приїхало до нас. Ми приймаємо всіх, незалежно від того, де була підписана декларація. Тому закликаю: не нехтуйте своїм здоров’ям і за потреби завжди звертайтеся до лікарів.
- От сьогодні до нас потрапив чоловік у передінфарктному стані, - ділиться медик. -Розповідаю про це, тому що у нього була дуже нетипова картина: почалося з розладу шлунково-кишкового тракту, знизився пульс, його кидало то у жар, то у холод. Картину прояснила кардіограма, і ми швидко направили людину до стаціонару…
Так, окрім інфекцій від нечистої води або травм, які людина може отримати під час тих же бомбардувань, існує так званий опосередкований вплив війни, Мова – про моральні травми, і тоді люди потребують психологічної і навіть психічної допомоги. Серед нинішніх пацієнтів Васильківської «первинки» - і біженці з Ірпеня та Бучі. Те, що пережили ці міста, важко описати звичайними словами.
Тому дуже вчасною була ініціатива першої леді Олени Зеленської, з якою вона 23 травня виступила на сесії ВООЗ. Закликавши членів Всесвітньої організації охорони здоров’я проводити спільну програму з надання психологічної допомоги постраждалим від війни в Україні.
За словами пані Зеленської, розв’язана росією війна принесла жахи, які не можливо було й уявити.
- Наслідки цієї війни залишаться з нами, на жаль, протягом десятиріч. Тому є ще одне завдання - це боротьба за психічне здоров’я нашого населення, - сказала дружина Президента.
…Скільки ж ще бід має витримати, пережити, здолати народ України – щоб перемогти? Але ПЕРЕМОЖЕМО!
Лариса Гаврилова, Київ