Як впоратись із власною психікою в умовах війни?

Жахливі емоційно виснажливі умови повномасштабної загарбницької російської війни в Україні дуже негативно впливають на психіку кожного, хто в них потрапив. 

Досить складно, а інколи навіть взагалі нереально усвідомити, що в цивілізованому світі можуть убивати та катувати людей, нищити міста і села так, як це робить російська злочинна армія. В умовах війни в результаті бомбардувань, ракетних або артилерійських обстрілів, після того, як людина пережила втрату близьких, стала свідком загибелі чи в силу інших обставин можуть спостерігатися: високий рівень тривожності, інтенсивний страх, гостре відчуття безпорадності й зниженням критичності мислення, неадекватність реакцій та дій, нав’язливі думками, нестабільний психоемоційний стан, надмірне збудження чи загальмованість, виснаження, втома, біль у м’язах, пересихання в горлі, головний біль, спазми шлунку, порушення сну, втрата апетиту або навпаки його посилення. Не слід боятися власних реакцій, оскільки психіка намагається таким чином «захиститися» від «ненормальних» умови війни!

І навіть коли здається, що твоя психіка вже не витримує жахіття війни, звернись до наведених нижче правил:

Ти маєш зібратися з силами, намагатися не панікувати та опанувати свій страх, бо паніка та сильне хвилювання тобі аж ніяк не допоможуть.

Якщо ти отримуєш якісь “погані новини”, то нічого не вчиняй з опалу, відкинь емоції, намагайся спокійно проаналізувати ситуацію та спрогнозуй можливі наслідки дій і тільки потім вирішуй, що ж робити далі.

Твій страх тебе принижує і робить більш вразливим, тому не дай йому опанувати себе та не демонструй своєї боягузливості.

Якщо ти постійно думаєш про негатив, то це не тільки зумовлює погіршення фізичного і психічного здоров’я, а й сприяє проявам безпомічності. Тому слід розуміти: щоб вижити та допомогти іншим, слід не занурюватися в негатив, а зорієнтуватись на конструктивних думках і діях, блокуючи прояви зневіри та безпорадності.

Обов’язково треба їсти та спати, якщо цього навіть і не хочеться. Слід відволікатися від розпачу та смутку шляхом занурення в якісь справи (прибирання, прання, фізичні вправи, приготування їжі тощо) чи спілкування з іншими.

Не треба тримати в собі негативні емоції, слід звільнитися від них. Якщо відчуваєш, що зараз заплачеш, то не стидайся цього, бо треба виплакатись. Також слід проговорити проблему чи комусь, чи самому собі (якщо ти на самоті), оскільки озвучуючи власні міркування, ти можеш краще сформулювати та усвідомити саме те, що тебе хвилює на справді.

Якщо ти починаєш відчувати тремтіння по всьому тілу, то просто сядь і спробуй розслабити кінцівки та м’язи обличчя, зроби 5 спокійних вдихів-видихів (вдих через ніс, затримка дихання, видих через рот). Ще, якщо є така можливість, можна прийняти душ чи умитися, випити чай.

Не викидай свої негативні емоції на дітей і тих, хто оточує тебе: це призведе до конфліктів, ще більших переживань та докорів сумління.

За будь-яких обставин намагайся не втрачати критичності мислення та вірити, що обов’язково із усім впораєшся.

Усвідомлення цих правил дасть змогу знизити рівень стресу, подолати паніку, вгамувати страх, адекватно реагувати на екстремальні ситуації та виживати в умовах війни. Віра в перемогу, жага до мирного життя в нашій прекрасній Україні та високий рівень стресостійкості допоможуть витримати та подолати всі труднощі нинішньої війни. Кожен з нас має активізувати власні вольові зусилля та витримку, робити все для перемоги Українського Народу над рашизмом, прагнути виживати заради дітей, чоловіка/дружини, батьків, друзів, знайомих… Ми можемо дуже багато зробити для власної родини, рідного села чи міста та перемоги нашої рідної України! Ми, українці – сильні, мужні, витривалі і обов’язково впораємось із будь-якими труднощами!

Національна академія СБУ