У переддень «Рамштайну-3», або Чого очікує Україна від союзників?
Україні потрібна в достатній кількості далекобійна артилерія, РСЗВ, баражуючі боєприпаси… Ворог досі перевершує нас у вогневій потужності
Напередодні третьої зустрічі у форматі «Рамштайн» із питань військової підтримки України, яка відбудеться у Брюсселі вже завтра, 15 червня, маємо важливу заяву від, по суті, її очільника – міністра оборони Сполучених Штатів Ллойда Остіна. Відповідаючи на запитання журналіста, чи готовий Захід забезпечити запити України, зокрема, на ще одну тисячу гаубиць та 300 систем РСЗВ, пан Остін сказав, що Вашингтон разом з партнерами та союзниками готові повною мірою сприяти реалізації запиту української сторони щодо оснащення ЗСУ.
«Ми готові надати Україні все, що вона просить», - наголосив глава Пентагону.
Те, що Захід не тільки не знижує обертів щодо оборонної підтримки України, а й навіть, за словами Ллойда Остана, збирається ці оберти збільшити –обнадіює, особливо на тлі повідомлень низки аналітиків (як західних, так і вітчизняних), що ленд-ліз повною мірою запрацює не раніше жовтня, коли в Америці почнеться новий фінансовий рік і взагалі – зусилля російських спецслужб і дипломатів щодо, принаймні, зменшення темпів і обсягів західної допомоги Україні дали певний результат.
Чому журналіст запитував у глави Міноборони США саме про 1000 гаубиць і 300 РСЗВ? Звідки взялися такі цифри?
Напередодні радник глави Офісу президента Михайло Подоляк на своїй сторінці у Twitter написав, яке озброєння потрібно ЗСУ для переваги над російськими окупантами. Йшлося про 1000 гаубиць, 500 танків, 300 РСЗВ та 2000 одиниць бронетехніки.
Фактично те ж саме, але іншими словами і без цифр, написав у Twitter міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба: «Україна довела, що здатна на неможливе та перемогла у важливих битвах за Київ, Чернігів, Суми, Харків — супроти всіх обставин. Уявіть, на що здатна Україна з достатньою кількістю зброї. Закликаю партнерів поставити чітку мету перемоги України і прискорити постачання важкої зброї».
Нарешті, президент Володимир Зеленський у своєму зверненні до учасників Американського єврейського комітету також закликав світ надати Україні потужну наступальну зброю: «Без такої зброї війна лише затягується, а кількість жертв щодня зростає».
Отже, чого конкретно Україна очікує від «Рамштайну-3», та чим ще, крім озброєння, союзники і партнери можуть допомогти нашій державі?
Україні чекає: більше важкого озброєння, вирішення проблем з логістикою, термінами поставок…
«Третя зустріч контактної групи передує трьом глобальним міжнародним заходам, що відбудуться в червні (саміт ЄС, саміт НАТО, саміт G7). Саме країни, що входять до цих об’єднань, визначають режим і характер військової і фінансової допомоги Україні», - коментує Укрінформу юрист-міжнародник, керівник проєкту «Нотатки Атлантиста» Олександр Калініченко.
Наші потреби давно відомі – це важка артилерія, засоби ППО, авіація, БПЛА та бронетехніка.
«Очікування України перед «Рамштайном-3» озвучив один з радників президента. Запит цілком зрозумілий. Водночас дивує те, що там ані слова про авіацію, без якої в сучасній війні перемагати складно. Саме цей рід військ є найбільш маневреним і ефективним. А з огляду на те, що в США продовжуються дискусії, чи варто Україні надавати літаки, а один з високопоставлених генералів нещодавно публічно заявив про необхідність надання нашій державі не лише радянських МіГів, а й їх західних аналогів – гадаю, ця тема має перспективи. Відтак, слід сподіватися на якісь зрушення в цій дискусії 15 червня», - каже дипломат Вадим Трюхан.
Аналогічна ситуація і щодо РСЗВ.
«Нам потрібні не абиякі системи, а саме ті, що здатні вражати цілі на відстані 300+. І про це слід прямо говорити, не соромлячись», - додає він.
Не менш важлива тема – посилення ВМС України.
«Українська делегація в Брюсселі мала б поставити питання про передачу Україні наявних у наших партнерів кораблів, зокрема тих же ракетних катерів, мінних тральщиків, десантних суден, можливо, фрегатів тощо. Адже без створення власних боєздатних ВМС контролю над Чорним морем, навіть знищивши весь чф рф ми не отримаємо» - наполягає пан Трюхан.
«Україна очікує насамперед розширення номенклатури зброї наступального характеру. Список, який опублікував Подоляк дуже актуальний. Впевнений, що саме його обговорюватимуть 15 червня, - доповнює військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко. – Крім того, вирішення проблем з логістикою, термінами поставок. Дуже важливо, щоб наші партнери зрозуміли той факт, що будь-які зволікання з постачанням зброї критично впливають на ситуацію на фронті».
У зоні бойових дій, підкреслює військовий експерт, ще на вчора була потрібна зброя, яка тільки йде в Україну, а сьогодні потрібно те, про постачання чого поки що питання навіть не порушувалося.
«Так, головна проблема, яка є зараз, – це незадовільні темпи постачання зброї в Україну - погоджується Олександр Калініченко. - Найбільш рішучими залишаються Британія, а також країни, які є сусідами з рф і розуміють, як важливо зупинити агресора зараз»
Польща, продовжує він, наразі лідирує з постачання важкого озброєння. Країни Балтії також передали значну частину свого військового потенціалу. Але це джерело вичерпується і на перші ролі виходить динаміка поставок.
«У постачанні ЗСУ озброєння є кілька проблемних складових, які потрібно вирішувати вже зараз», - наголошує пан Калініченко.
По-перше, це запуск у воєнних масштабах і в найкоротші терміни західного ВПК, що тривалий час функціонував в режимі мирного часу.
«Щоб він почав працювати на повну силу, необхідно кілька місяців з моменту укладення контрактів з урядами країн-союзниць України», - акцентує експерт
По-друге, це пришвидченння навчання українського персоналу.
По-третє, це розміщення потужностей для виробництва боєприпасів і ремонту техніки поблизу кордонів України.
«У сьогоднішніх складнощах з постачанням озброєння не обійшлося без прорахунків у розбудові ланцюгів постачання сировини для ВПК країн НАТО. Як приклад – західні країни мають складнощі із масовим виробництвом важкої військової техніки, оскільки рф після 24 лютого припинила експорт титану, який є важливим у виробництві композитної броні для танків. Отже, союзникам наразі доведеться орієнтуватись на виробників з інших країн», - каже Олександр Калініченко.
Виходячи з останнього – наскільки реально отримати те, що озвучено?
1000 гаубиць, 2000 одиниць бронетехніки: для наших партнерів - це підйомні масштаби?
«Наскільки ми знаємо, попередня зустріч відбувалась у форматі онлайн. А живе спілкування, завжди ефективніше, завжди результативніше. Тобто, можливо, будуть якісь якщо не проривні рішення, то багато позитивних новин по номенклатурі озброєння, яке надаватиметься українській армії», - певен експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Ігор Левченко.
Щодо озброєння…
«2000 одиниць бронетехніки. На сьогодні зі США та інших країн, зокрема Литви і Нідерландів, ЗСУ постачають БТР М113. Гадаю, ці машини входитимуть в озвучену цифру. Далі – є інформація, що американці планують масово поставляти Україні багатоцільові автомобілі Hamvee. Причому в різних комплектаціях – і броньовані, і транспортні, яких нам також бракує», – переконує він.
Стосовно М113, то їх, каже пан Левченко, було вироблено десятки тисяч одиниць. І Hamvee також. Свого часу США мали поставити ці машини в афганську армію, але, як то кажуть, нема лиха без добра.
«Провал в Афганістані призвів до того, що на території США «зависли» тисячі одиниць техніки. І ця техніка, скоріш за все, буде передана Україні. І йдеться не лише про Hamvee», - наголошує військовий експерт.
А ще, нагадує він, 13 червня в Укроборонпромі заявили, що уклали угоди на закупівлю 500 імпортних бронемашин.
«У якій саме країні бронемашини будуть придбані – поки не відомо, але, думаю, що вони також входитимуть у згадані 2000 одиниць бронетехніки. Зрештою, є припущення, що ця угода буде фінансована не Україною, а кимось із наших партнерів», - додав військовий експерт.
А що таке, на секундочку, 2 тис. одиниць броньованих машин? Це 20 нових бригад з розрахунку 100 БМП/БРТ на бригаду.
Відносно гаубиць…
«Якщо ми говоримо про одну тисячу одиниць, то варто відзначити, що йдеться не про якусь конкретну номенклатуру, а про всю «арту» загалом. Максимальна кількість гаубиць М777, яку США можуть реально нам передати оцінюю десь у 200 одиниць (на сьогодні М777 є у світі 1150 штук, - Ред.). Відносно інших артилерійських систем, як от французьких Caesar, словацьких Zuzana, німецьких PzH 2000 – так, це дійсно гарна зброя, але, знов таки, цих систем у світі є небагато. А тому можемо розраховувати десь на 1-2 дивізіони або 2-3 десятки одиниць».
Втім, 1000 одиниць – цілком таки підйомна цифра, адже є ще американська 155-мм самохідка М109.
«М109 стояли і досі стоять на озброєнні у багатьох країнах-членах НАТО. Зрештою, лише у США цих САУ нараховується декілька тисяч одиниць. Тож, скоріш за все, саме М109 стане масовою установкою в ЗСУ», - підкреслив Ігор Левченко.
Кардинальні заходи проти рф: чи можуть їх вжити союзники і які конкретно?
За словами Вадима Трюхана, союзники, при бажанні, можуть зупинити путінську росію за тиждень.
Для цього їм слід, по-перше, ввести всеохоплюючі санкції, які б «закрили це державоподібне терористичне утворення наглухо».
По-друге, наші партнери могли б надати Україні авіацію, РСЗВ більшої дальності та бронетехніку, якої б вистачило нашим ЗСУ, щоб змінити баланс сил і перейти в широкомасштабний наступ вже у серпні-вересні. Плюс – військові кораблі.
По-третє, Захід міг би зупинити будь-які контакти з путіним, продемонструвавши росіянам, що долю цього воєнного злочинця вирішено.
«Потенційно, такий крок міг би стати каталізатором для внутрішньополітичних турбуленцій в росії – аж до зміщення з посади цього фюрера 2.0, і запуску процесу перезавантаження рф. Проте, станом на сьогодні, на Заході немає політичної волі щодо переходу до жорсткого сценарію щодо росії загалом і Путіна зокрема», - каже пан Трюхан.
Хоча це ще не означає, що ситуація не може змінитися протягом наступних 2-3 місяців.
«Зокрема, після початку надходження в Україну значних обсягів воєнної допомоги по ленд-ліз», - наголошує дипломат.
«З початку року США оголосили про масштабну двосторонню військову, фінансову та гуманітарну підтримку України що, з прийняттям закону про ленд-ліз та виділенням відповідного фінансування, вже наблизилась до 50 мільярдів доларів. Натомість, європейські країни (разом інституціями ЄС), у безпосередній близькості до кордонів яких відбувається війна, виділили Україні лише третину від анонсованих зусиль США», - розповідає Олександр Калініченко.
Звісно, на користь США у ефективності заходів підтримки Києва грає «інституційна пам'ять» часів Другої світової війни, коли вперше було запроваджено програму ленд-лізу, та єдиний центр прийняття рішень, на відміну від 27 країн ЄС. Тим не менш…
«Враховуючи тривалу європейську консолідацію з підтримки України, сьогодні варто ставити питання про запуск «європейського ленд-лізу» для України, його масштабування не лише на сферу озброєнь, а на обладнання для критичної інфраструктури України, енергетику, телекомунікації, муніципальний транспорт», - перелічує експерт.
Нарешті, він сподівається, що після завершення парламентських виборів у Франції, у адміністрації Макрона збільшиться свобода дій щодо військової підтримки України: «На сьогодні Франція, маючи величезний ВПК, надала військову допомогу Україні на рівні таких країн як Латвія, Естонія або Норвегія».
А ще – може йтися про організацію спільних із нашими партнерами підприємств за кордоном, тобто на їхніх територіях.
«Фактично вся територія України зараз під прицілом ворожих ракет. За таких умов мусимо шукати варіанти. Спільне виробництво певних зразків озброєння із нашими партнерами – якраз про це, - каже Ігор Левченко. - Приміром, це можуть бути ПТРК «Стугна», «Корсар» або ж ПРК «Нептун». Це також можуть бути радіолокаційні системи, системи радіоелектронної боротьби, зв’язку тощо».
Зрештою, нагадує експерт, ще до «великої війни» Туреччина цікавилася українськими технологіями з виробництва двигунів для ударних БПЛА Akinci та навчально-бойовий літаків L-15: «У принципі, Україна могла б поділитися з турками технологіями, а взамін отримати щось від них. Туреччина виробляє ті ж ACV-300 на базі американських БТР М113, різні артилерійські системи, боєприпаси калібру 155-мм тощо. Зрештою, не забуваймо про Bayraktar».
Не лише озброєнням: чим ще може допомогти Захід нашій державі?
Про запровадження більш жорстких санкцій проти рф уже було сказано. Але цього мало.
«Необхідно моніторити і закривати «шпарини» у вже запроваджених торгівельних обмеженнях відносно рф. Важливо впроваджувати вторинні санкції відносно держав-членів ОДКБ, через які москва намагається проводити торгівельні операції і закупати дефіцитну сировину, експортуючи свої нафтопродукти під виглядом «коктейлю» з казахською нафтою, що формально не підпадає під міжнародні санкції», - наголошує Олександр Калініченко.
Серед інших інструментів підтримки України експерт зробив акцент на списанні та реструктуризації зовнішнього боргу, створенні додаткової логістики для українського експорту у прикордонних країнах (Польща, Румунія) та кредитній підтримці українського АПК.
«Захід може допомогти Україні політично, запропонувавши членство в НАТО та ЄС в осяжній перспективі. Зокрема в НАТО – протягом 2-3 років, в ЄС – протягом 5-7 років, після виконання відповідних детальних планів дій, як це було у випадку з підготовкою до введення безвізового режиму», - каже Вадим Трюхан.
І ще одне. Щоб забезпечити торжество справедливості, і гарантувати неповторення ще більш кровавої та руйнівної, війни між рф та Україною…
«Розширення сфер підтримки України має бути не лише на економічному та соціальному рівні, а й у питаннях юридичного характеру. Кожен російський військовий злочинець має бути притягнутий до відповідальності», - акцентує Олександр Коваленко.
А без допомоги наших партнерів самотужки Україні буде вкрай складно виконати це завдання.
Мирослав Ліскович. Київ