Про «хороших руських»

У зв'язку з можливим здобуттям українського громадянства російським журналістом Олександром Невзоровим, в українському суспільстві з новою силою розгорілася дискусія про «хороших руських».

Чи бувають вони, як це визначити і за якими критеріями. Думки розділилися по широкому спектру від «ворог мого ворога, мій друг» до «хорошого руського не видно в тепловізор». Ще одним способом визначити «хорошого руського» називають відповідь на запитання: «Чий Крим?».

А що таке, в принципі, «руський»? Точно не калмик, не бурят, не тувинець і не чеченець. Ці народи живуть у країнах, які примусово включені та утримуються у складі новітньої «російської імперії» як колонії. Як свого часу українці, білоруси, киргизи, естонці та інші народи СРСР. Збираючи нову «російську імперію» Володимир Ленін вигадав фразу «росія – в'язниця народів» і знову втілив її у життя.

Українець «закопає в землю» будь-кого, хто назве його руським. То чому відмовляти в цьому «другу степу» калмику? Вони теж мають повне право на свою національну державу. Відповідно «руський» - це відносно невелика народність, що населяє території від Великого Новгорода до Кірова, та від Архангельська до Саратова (і то не факт). Решта можуть спокійно на звернення «руський» не реагувати.

Для визначення чи хороший руський перед тобою достатньо отримати відповідь на запитання: «Чи згоден він, що всі колонії «російської імперії» мають право на свою державність, а росія повинна розвиватися як середня унітарна національна держава?». Це просте питання, але мало хто з росіян зможе відповісти на нього позитивно. Яким прогресивним лібералом він би не виглядав і як би не засуджував війну путіна в Україні. Якщо трохи пошкрябати глазур лібералізму, то під нею починає просвічувати імперський стрижень.

Яких прогресивних поглядів не був би росіянин, для нього росія – це насамперед імперія. Росіяни бачать себе лише народом-володарем над «молодшими братами». Саме з цієї «імперськості» і виріс нинішній російський фашизм, з яким зараз Україна б'ється за свою Незалежність. І як тільки мова заходить про те, щоб закрити «в'язницю» і розпустити «в'язнів», росіяни починають зазнавати фантомного болю.

У цьому плані Навальний, Венедіктов, Фейгін, Латиніна, Невзоров, Ходорковський, Собчак та інші російські ліберали мало чим відрізняються від путіна. Ціль у них одна - існування росії як імперії. Шляхи це забезпечити у всіх різні. путін, як справжній ординець, готовий цементувати імперію через жорсткий примус. А «ходорківські» вважають, що ефективніше цементувати імперію через «м'яку» силу, а «жорстка» лише її розбалансує.

Але для України «російська імперія» - це пряма загроза для її державності. Поряд співіснувати вони не можуть. Доведено часом. Єдиний варіант нашої перемоги у цій війні – це розпад росії. І дорогою з нами лише «хорошим руським», які дотримуються тих самих поглядів і вважають, що фанати «руського міру» мають понести відповідальність. Інші - лише ситуативні союзники. Мені поки що не зустрічалося жодного росіянина, який міг би пройти цей тест.

Але зробити це потрібно. Через цей шлях пройшли всі великі імперії XX століття. Нинішній світоустрій розпочався саме з цього. Такі питання собі ставили всі колоніальні імперські держави після Другої Світової Війни: французи та англійці, меншою мірою - португальці та італійці. Правильна відповідь приходила з болем від втрат територій. Франція болісно розлучалася з Алжиром, Британія, незважаючи на опір істеблішменту – з Індією. Одна фраза Уінстона Черчілля чого варта: «Індія – це не країна, це територія». Але вони змогли і побудували успішні національні держави із конструктивними зв'язками з раніше підлеглими народами. «росіяни» теж мають пройти це випробування.

Я не проти надання громадянства України «хорошому руському» Невзорову. Тільки най спершу дасть відповідь на найголовніше питання.

Олег Дунда