Як знизити рівень страху в умовах війни?

Жахливі нелюдські реалії сьогодення, що зумовлені повномасштабною російською агресією, змушують українців не просто виживати, а виявляти максимум зібраності, емоційно-вольової стійкості та мужності, щоб боронити рідну землю від російських загарбників.

Але дуже складно усвідомити й прийняти, що мирне благополучне життя в демократичній країні перетворилося на виживання в екстремальних умовах супротиву рашистській воєнній навалі. Щоденно мешканці міст і сіл України стикаються з різноманітними складними й неприйнятно-нестандартними ситуаціями, що порушують їх звичний спосіб життя, зокрема: убивства, катування та поранення людей, руйнування житлових будинків та промислової інфраструктури, вибухи та постріли, гул сирен повітряної тривоги, життя в окупації, усвідомлення себе біженцем та перебування далеко від домівки. Усі ці стресори можуть викликати певні види гострих емоційних реакцій, найбільш поширеною з яких в умовах війни є страх. Щоб по можливості його вгамувати або хоча б трохи знизити рівень у себе чи в когось, хто знаходяться поряд, необхідно, насамперед, знати, як діяти в такій ситуації.

Треба розуміти, що бояться всі психічно здорові люди, і страх – це нормальна реакція організму та психіки на ненормальні умови війни. Коли виникає страх, то з ним слід боротись, якщо він деморалізує, блокує адекватні реакції та конструктивні дії. Насамперед, щоб упоратися зі страхом, необхідно переконатись, що ви перебуваєте в безпечному місці, або знайти таке місце і перейти туди.

Щоб зарадити собі, треба почати дихати глибоко і повільно («вдих-видих»: вдих через ніс, незначна затримка дихання, видих через рот; можна зробити хоча б 5 таких «вдихів-видихів»). По можливості вмитися і рукою чи серветкою під натиском протерти обличчя. Якщо є питна вода чи чай, треба спробувати попити маленькими ковтками. Треба сісти чи стоячи обпертися на якусь опору (стіну, дерево) та сконцентрувати свій погляд на певній точці. Прислухатися до свого дихання та спробувати зосередитись на власних відчуттях (наприклад, на запаху чи температурі повітря). Спробуйте розслабити кінцівки: потупати чи порухати ногами, погладити себе по руці чи потерти долоні одна об одну. Треба подумки проговорити: «Якщо я буду боятися, то цим собі не допоможу. Я обов’язково впораюся зі страхом та з цією ситуацією».

Допомагаючи іншій людині здолати страх, обов’язково треба зробити так, щоб вона відчула і почула, що ви поряд. Тому скажіть їй, що ви зараз її не залишите. Говоріть чітким та лагідним тоном, проявляючи співчуття та розуміння. Не панікуйте самі, візьміть її за руку, подивіться прямо в очі зі спокійним виразом обличчя. Також їй треба допомогти нормалізувати дихання – дихайте разом з нею повільно і глибоко за вказаною вище схемою «вдих-видих». Ще їй треба сказати, що бояться всі, оскільки так адаптується наша психіка до екстремальних умов війни. Інколи страх нас мобілізує, а інколи – деморалізує. Зосередьтесь на можливих шляхах вирішення чи подолання конкретної ситуації, що викликала страх. Проговоріть можливі подальші позитивні перспективи, наприклад, коли зміниться ситуація, чи завершиться обстріл, чи буде мирне життя, чи ви повернетесь до дому…

Знаючи зазначенні психологічні особливості дій під час прояву в людини страху, ви зможете не тільки його вгамувати, а й підвищити рівень емоційно-вольової стійкості, що сприятиме збереженню психічного здоров’я та подоланню чи зниженню в подальшому сили прояву посттравматичних стресових розладів.

Українці – сильна нація! Ми все подолаємо, ми обов’язково вистоїмо і переможемо!

Національна академія СБУ