Бережіть себе – в Україні немає жодного безпечного місця
У росіян немає жодних правил.
Два тижні тому, а точніше, 11 червня, я написав розлогий пост про те, чому на мою думку, не слід нехтувати укриттям при оголошенні повітряної тривоги (чи загрозі ракетної атаки, як це не назвіть). Ось він: https://bit.ly/3bxBWTG
Під постом мені написали, що усі втомились від постійних повітряних тривог (ми на жаль, не можемо їх відмінити [😞] ), що до укриття кілька кілометрів, що укриттів немає взагалі, і так далі.
Я розумію усі аргументи. Усі розумію. Але прийняти, на жаль, не можу.
Найтяжче у моїй роботі, це стеження за треками ракет, поки інша наша служба повідомляє про небезпеку. І коли я стежу за треками, фіксую місця влучань, а потім співставляю координати з положеннями об‘єктів - в мене щоразу зупиняється серце.
Цивільні об‘єкти. Житловий будинок. Дитячий садочок. Сьогодні торгівельний центр у Кременчуці.
Я ніяк не реагую на воплі росіян про те, що це «фальцифікація, постановка, з метою чогось там…». В нас все ретельно зафіксовано. Час, місце старту і влучання. Потім встановлюється носій і тип ракети. Кожен про підкріплено записами і доказами.
Але це не поверне людських життів.
І я вкотре говорю до тих, хто залишився або повернувся в Україну - зараз в Україні немає жодного безпечного місця. В росіян немає жодних правил, і немає високоточної зброї, про мізки і людяність я взагалі не говорю.
І так, ППО з різних причин не завжди встигає реагувати. І так, нам потрібно більше протиракетних засобів. Але частина відповідальності за власні життя лежить на усіх.
Я не маю жодного морального права повчати вас і роздавати поради.
Просто бережіть себе, будь ласка.
P.S. Ті, хто сприйняв цей текст як докір, звинувачення чи повчання - будь ласка, ніколи більше не читайте мої тексти. Але себе все рівно бережіть. І своїх близьких. Дякую.
Дорж Бату