Донбас на колінах. Чи планує Росія терор-мобілізацію і на нових територіях?

Перед початком нападу на Україну в 2014 році Росія проводила заходи  інформаційного впливу, особливо, на сході та півдні України. 

Для цих регіонів конструювалася відмінна від української ідентичність. Щоб відірвати їх від України, запускалися «мислевіруси». Одним з таких став рядок з вірша 1942 року «Донбасс никто не ставил на колени и никому поставить не дано». 

Сьогодні, коли Росія тероризує Донбас – насильно мобілізує там усіх без розбору чоловіків, щоб якомога більше з них замазати в своєму злочині, – стає очевидним, що доля мешканців регіону – це найменше, що хвилює воєнних злочинців з Москви. Для своїх цілей вони поставили Донбас на коліна мобілізацією на війну з Україною.

«Українізація» війни

Ненавчених цивільних чоловіків у старій амуніції Росія кидає на убій. 

Як зазначає сайт Sprotyv Сил Спеціальних Операцій ЗСУ, «росіянам важливо внести розбрат в Україні, тому вороже командування зацікавлене в якомога більшій кількості смертей мобілізованих з окупованих територій, аби викликати ненависть до України в родичів померлих. Відтак саме мобілізованих посилають в гарячі точки без належної підготовки та екіпірування».  

Все це відповідає ідеї, яку ще 11 квітня запропонував штатний російський пропагандист Старіков, пропонуючи для перемоги Росії застосувати тактику «українізації» конфлікту. «Що в цій ситуації робити? (спротиву України – прим.) Українізація конфлікту. Те, що було зроблено у Чечні. Не росіяни борються з чеченцями, а чеченці борються з бандитами та шайтанами». В Україні це має виглядати так: українці борються з «бандерівцями та західними маріонетками», які готові принести в жертву інтересам Заходу все населення та надбання. Російська армія допомагає цьому процесу денацифікації. Для «українізації конфлікту» необхідно створити нові органи влади в Україні та перестати визнавати Зеленського легітимною владою».

І вже за останніми новинами росіяни продовжують мобілізацію на окупованих територіях України й мають намір розширити її географію. 5-го липня сайт Sprotyv повідомив, що «ворог почав підготовку до призову в Бердянську, де керівникам ОСББ дали розпорядження подати списки мешканців будинків призовного віку».

Sprotyv підкреслює, що росіяни знову наростили темпи мобілізації на окупованій Луганщині, зокрема до армії забрали всіх чоловіків з луганського м’ясокомбінату та Луганської державної академії культури. 

Сьомого липня  голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай повідомив, що росіяни розпочали примусову мобілізацію вже в окупованих Сєвєродонецьку та Лисичанську, за які буквально вчора ще велися запеклі бої. «Чоловіка запрошують на роботу, наприклад, у водоканал, а за кілька днів він замість перших грошей отримує повістку. Його викликає «нова батьківщина», – повідомив Гайдай.

На окупованих до 2022 року територіях масова мобілізація почалася ще 19 лютого, тобто за 5 днів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді ж пропагандисти малювали картини масової евакуації людей з Донецька: начебто через обстріли українських військових. Насправді, в рамках ІПсО для підготовки бажаного інформаційного фону нападу на Україну.     

З розгортанням конфлікту все частіше почали з’являтися свідчення того, як українських громадян ОРДЛО буквально хапали на вулицях та відправляли на передову без підготовки. 

«Наприклад, чоловік пішов по хліб, забрали, опинився під Ізюмом. Дали автомат, сказали «укропи» – там, бігти – сюди, –  розповідає на умовах анонімності колишній луганчанин Олег. – Потрапили під обстріл, загинуло багато людей. Забрали в полон і вже звідти він вперше подзвонив дружині і розповів подробиці того, як сходив по хліб… Зараз Луганськ жартома вже називають «містом наречених» –  чоловіки змушені весь час сидіти вдома, щоб не попастися».

Те, що Росія використовує цивільних мешканців ОРДЛО як гарматне м’ясо – не просто штамп. Людей обманом забирали на фронт. Часто їм говорили, що везуть просто на збори на кілька тижнів чи лише виконувати допоміжні функції.  

Без жодної підготовки, роздавши стару зброю, їх кидають на позиції ЗСУ.  

«Радіо Свобода» так описує перші місяці мобілізації в «днр»: «Натовпи мобілізованих цивільних тижнями тримали на збірних пунктах у Макіївці, Докучаєвську, вивозили «на окопи», але не стали вливати їх у військові частини на «лінії зіткнення» спаяні роками бойових дій. З мобілізованих сформували серію полків – у залізних касках, без артилерії та зв’язку, із озброєнням у вигляді кулеметів ДШК та «снайперських» гвинтівок Мосіна зразка 1897 року – до них для солідності дають старі оптичні приціли.

Серед мобілізованих у ДНР – музиканти філармонії, працівники прокуратур, студенти старших курсів університетів. При перших спробах кинути їх «після закінчення 90 днів» у м’ясорубку під Сєвєродонецьк, вони стали винахідливо протестувати: записували яскраві ролики, пересилали інформацію близьким. Їхні матері та дружини щиро сподівалися на повернення вцілілих після 90-денного терміну».

І все це при тому, що примусова мобілізація на захоплених рф територіях є незаконною, адже порушує статтю 51 Женевської конвенції, яка зазначає: «Окупаційна держава не має права примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. …У жодному разі примусове залучення до праці не повинно передбачати участі робітників в організаціях військового або напіввійськового характеру».

Скільки українців з Донбасу Росія змусила воювати?

«Ніяких точних цифр немає. Але впевнено можна сказати, що в ОРДЛО було мобілізовано десятки тисяч  мешканців, – розповів у коментарі Центру стратегічних комунікацій блогер Денис Казанський. – Відмовитися люди і були б раді, але їх просто ловлять і женуть на війну, тобто вибору немає. Варіант – лише сховатися або виїхати за хабар».

15 квітня Головне управління розвідки Міноборони України повідомило такі новини: «План з мобілізації 26 000 «резервістів» з території ОРДЛО до сухопутних військ РФ фактично зірвано. Чоловіки призовного віку (18-65 років) всіляко уникають призову, не бажаючи ставати «гарматним м’ясом» в армії окупанта».

Але враховуючи, що примус українців воювати проти України стабільно високий весь час війни, така «терор-мобілізація» охопила досить велику кількість населення в окупації. У середині червня, за словами мешканців Луганська, почалася нова форсована мобілізація цивільних.

«Місця, де забирають чоловіків, різні. Я, наприклад, достовірно знаю про випадок, коли 9-ох рибалок вранці в селі забрали в армію прямо з рибалки», – розповідає на умовах анонімності інший переселенець з Луганщини, Ігор, у якого там залишились батьки. 

За оцінкою Олексія Резнікова, в 2020 році на окупованих територіях Донбасу проживало 1,6 млн осіб. Отже, з 800 тис. чоловіків, умовно, 400 тис. теоретично можуть бути мобілізаційним потенціалом. Навіть якщо окупантам вдалося призвати хоч би кожного 10-го – це самий мінімум – то вже є 40 тис. українських громадян, яких викрали терористичними методами та змусили воювати з Україною. 

Генштаб України, коли наводить кількість втрат Росії на рівні 36 тис. вбитих, зараховує туди і цих нещасних мобілізованих з ОРДЛО. За оцінками, кількість вбитих серед захоплених Росією українських цивільних може складати 8 тис. людей.

Що стосується «кадрової армії» ЛДНР, то за інформацією української розвідки, яку наводила Радіо Свобода в 2018 році, у першому й другому «армійських корпусах» служило майже 35 тис. осіб. При цьому 750 кадрових офіцерів Збройних сил Росії обіймали в них керівні посади.  

23 квітня Головне управління розвідки МОУ повідомляло,  що за час участі у бойових діях «народна міліція ДНР» зазнала великих втрат – до 1000 чоловік загиблими на Маріупольському напрямку і ще 500 на інших. 

«Один знайомий написав мені «вже чекаєш, коли тебе вб’ють – нічого не хочеться», – розповідає Олег. – Знаю іншу історію, коли призвали і батька, і сина. Батько написав мені нещодавно, що ось на день його відпускають додому, а завтра знову… повертається штурмувати промку Сєвєродонецька. Пише, «не поминайте лихом». Це літня людина. Чому бере в цьому участь? Їй нема куди бігти. Спрямували на війну, а там вже включаються інстинкти і вона якось воює, щоб вижити».

Як саме набирають українців у ворожі лави?

Людей, зазвичай, висмикують з мирного повсякденного життя:

• з інститутів – студентів;
• на роботі;
• ходять по квартирах, іноді, представляючись працівниками міськгазу, щоб відкривали двері;
• на вулиці та в інших публічних місцях: магазинах, кінотетарах тощо.

«В Луганську був випадок, коли в колишньому кінотеатрі «Україна», який окупанти перейменували на «Русь», після сеансу о 20:00 всю молодь на виході з кінотеатру забрали в автобус і повезли на призовний пункт. А в березні з мого села забрали 250 людей, майже всіх відправили під Ізюм, на Харківщину. Трупи почали повертати лише в травні і відразу масово. Стоять сотні людей родичів, які їх зустрічають, плачуть: ось і весь протест». Люди в тій системі здебільше не протестують», – розповідає Ігор.   

Хоча є винятки. На відео, яке отримало резонанс, жінка з Макіївки відбиває чоловіка у групи з 5-ти людей та не дає його увезти силою у «військкомат». «Воювати ніхто не хоче. Ви вже всіх задовбали своєю війною. Забрали всіх мужиків, усіх хлопців, – заявляла вона емоційно у очі представникам окупантів. – Вже половину всіх поховали. Зятя, брата, один залишився. .. Так, Ми громадяни України! У нас паспорти українські… Ви працювати не хочете, ані заводи, ані шахти не працюють через таких як ви». 

«Ставлення до мобілізації звісно дуже негативне. Люди обурені. Але зробити вже нічого не можуть», – каже Денис Казанський. В той же час, за словами Ігоря, частина мешканців Луганської області все одно вірять російській пропаганді. 

Отже Росія продовжує чинити державний тероризм. Українських громадян страхом та залякуванням змушують ставати співучасниками злочину та позбавляють їх життя самих. При чому не пожаліли навіть молодь 20-25 років. Хлопців цинічно викликали «на збори» через адміністрацію їх рідних інститутів.  

Наприклад на цьому відео блогера Володимира Золкіна студент 4-го курсу Донецького національного університету за спеціальністю Міжнародні відносини Пігу Олександр Олександрович 1996 року народження з Донецька розповів, що його мобілізували в перший день війни, погрожуючи  відрахованням та кримінальним переслідуванням. Далі обманом вивезли на фронт, бо спочатку обіцяли, що він буде служити в тилу. На відео також інший студент, Гросс Владислав Сергійович 2001 року народження з Макіївки. Він навчався на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету, його так само мобілізували 24-го лютого – прийшла смс від університету, що потрібно обов’язково з’явитися у військкоматі. В результаті хлопцям пощастило не загинути, а опинитися в полоні.    

В теорії, мобілізація також може торкнутися і  українців, які виїхали як біженці в Росію. Щодо нових окупованих територій – точних даних, скільки чоловіків там залишилося, скоріше за все, у росіян немає. Тому, можливо, буде проведений якийсь «перепис населення». Діючи на упередження, українська ЦВК у перші ж дні закрила реєстри виборців у Херсоні та на інших окупованих територіях.

Якість мобілізаційного ресурсу з-під окупації росіяни оцінюють як низьку, але участь українців у війні потрібна не тільки з військової, а й з пропагандистської точки зору. Путіну та його фашистському режиму необхідна кривава ворожнеча між українцями, їх розбрат для відторгнення все нових і нових регіонів країни.

Отже окупанти вдаються до викрадення українців. Користуючись їх страхом та нерозумінням того, що відбувається, їх буквально женуть воювати проти України. При цьому порушуються норми Женевської конвенції. Але, недаремно росіяни розпочали війну в 2014-му з гібридного етапу, створивши т.зв. ЛДНР,  щоб спробувати представити російський напад, як україно-українську війну.

Якщо ви хлопець, чоловік, і залишаєтесь на окупованій Росією території України, – вам загрожує примусова мобілізація на війну проти власних співвітчизників. Більше всього така загроза існує на територіях ОРДЛО, які окупанти давно вважають своїми.

Так само реальний ризик потрапити у бандформування ЛДНР мешканцям новозахоплених територій Донецької і Луганської областей, які путінці оголосили частиною своїх «народних республік». Єдина перевага: ви для агресора – нова незнайома людина із ще не освоєної території, переораної свіжими бойовими діями. Теоретично є більше шансів сховатися, зникнути з поля зору.

Мешканці окупованих Херсонщини, Харківщини та Запоріжжя, з точки зору окупантів, поки перебувають у невизначеному статусі. Рашисти заявляють, що ці території вже ніколи більше не повернуться до України, але саме відторгнення ще не було «освячене» імітаціями народного волевиявлення та відповідними «державними актами». Через те окупаційна адміністрація тут поки експерементує з «казачєством» та іншими нібито «добровольчими» формуваннями. Але одночасно, з прицілом на майбутнє, ворог намагається облікувати місцеве чоловіче населення.

У будь якому разі, варто пам’ятати, що примус до участі в бойових діях на боці окупанта порушує Женевську конвенцію та є незаконним. Злочин вчиняє передусім окупант, а сам мобілізований – невинний, доки на його руках не буде крові співвітчизників. Якщо існує така альтернатива, то навіть примусові громадські роботи та ув’язнення – це краще ніж воювати на боці ворога. Про це варто знати самому і розповідати своїм знайомим з окупованих територій.

Проєкт dovidka.info від Центру стратегічних комунікацій дає поради тим, кого ворог змушує воювати проти України:

• саботуйте службу, уникайте отримання на руки повісток; 
• змініть номер телефону та місце проживання; 
• якщо військомат все ж вийшов на вас – не відмовляйтеся прямо, а обгрунтуйте чому не можете служити; 
• якщо служби уникнути не вдалося – не виконуйте злочинних наказів. Інакше ваші дії будуть кваліфікувати як злочин; 
• щойно потрапили на підконтрольну Україні територію – здавайтеся у полон;
• повідомте, що ви громадянин України з окупованої території. Так ви залишитесь лише жертвою воєнного злочину;  
• пам’ятайте, за добровільну допомогу ворогу доведеться відповідати. 
• поділіться цими порадами, це може врятувати. 

Українські військові також розробили інструкції, як правильно здаватися в полон. Слідування цим правилам допоможе зберегти життя і здоров’я, а також не наражати себе на вчинення кримінального злочину.

Відверте порушення Росією норм міжнародного права, пошук на окупованих територіях додаткового «гарматного м’яса» свідчить також про відчай і страх поразки у Москві. Путіну бракує своїх солдатів, бо початкові очікування бліцкригу розбилися вщент, а війна перейшла у витратну затяжну фазу.

Особливість російських мобілізацій засвідчує, що більше всього страждають ті окуповані території, які Москва довше вважає «вже своїми». А отже глибша інкорпорація Росією несе більше загроз окупованому населенню. І це мають затямити собі прихильники «народних республік» та російської анексії. Поглинання імперією – це дорога у безправ’я. 

За всі свої свої злочини в Україні путінський режим неодмінно понесе відповідальність. А примус українців до служби у своїх збройних формуваннях стане окремим рядком обвинувального акту. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки