Хліб, експорт і «ляпас» ООН

«Угода з росією не вартує паперу, на якій вона написана». 

Напевно, це найпопулярніша і найвлучніша цитата, яка повною мірою характеризує відносини рф з цивілізованим світом.

Вдарити по одеському порту, з якого має транспортуватися українське зерно після щойно підписаної угоди з гарантіями безпеки – просто ляпас в обличчя Туреччині та ООН.

Але вони стерплять, тому що у кожного з них свої інтереси.

Туреччина хоче посилити свій вплив і непогано заробити на українському зерні.

ООН – хоча б якось виправдати необхідність свого існування. Та інфантильність і нездатність впливати на агресора ставить під сумнів потребу в такій організації. Але зараз не про це.

Який інтерес України має бути у відновленні експорту зерна?

Перш за все, наші аграрії, яким потрібні вільні фінанси на посівну кампанію. До відкриття ринку брокери їм пропонували просто мізерну ціну, яка не покривала навіть витрати виробництва. Звільнені порти (хоч і лише на 120 днів) мають стабілізувати ціну на зернові, за якою фермери продають агропродукцію. До того, як ціна досягне середнього світового рівня продавати всю продукцію аграріям не раджу.

Також відкритий шлях через море – плюс для економіки та ще один привід показати, що саме росія блокує наш експорт, щоб спричинити голод у світі.

Але усе це – тимчасові, дуже ризиковані заходи, адже ніхто не може гарантувати безпеку суднам, ніхто їх не застрахує від прильотів російських ракет.

Єдиний шлях – очищення Чорного моя, демілітаризація російського флоту. І це можна зробити лише засобами сили і озброєнням, а не угодами.

Ціль росії – не допустити українське продовольство на світовий ринок, дочекатися голодних смертей в Африці та Азії. Ілюзій з цього приводу давно вже немає. Звинуватити у голоді росіяни планують «колективний захід».

Росія вже проводить розгорнуту інформаційну кампанію у цьому напрямку.

Лавров звинуватив у дефіциті Захід у зверненні до послів Ліги арабських держав у Єгипті.

Лавров також має відвідати Ефіопію, Уганду та Республіку Конго. Про що він говоритиме на зустрічах ми вже знаємо, адже в газетах цих країн вже вийшли статті Лаврова про «пропаганду Заходу».

Війна в україні вже давно отримала глобальний характер, але нас має цікавити, перш за все, український інтерес.

Поки ООН переживає за дітей Африки, наші – гинуть від російських ракет.

Поки європейці жаліються на високі ціни у магазинах, у нас по дорозі в магазин можна загинути.

Поки світові лідери думають, чи давати нам зброю, від ворожої артилерії гинуть наші хлопці.

Світ цинічний, але нам потрібно гуртуватися і суб’єктно захищати наш національний інтерес.

Дмитро Соломчук

Фото: Суспільне.Одеса