Як із тилу наблизити смерть ворогам
Закарпатські волонтери придумали робити із елементів сантехніки найдешевші, проте якісні перископи для окопної війни
На Закарпатті команда волонтерів під керівництвом Максима Адаменка виготовляє перископи із пластикових сантехнічних труб та відправляє їх на фронт. Собівартість одного перископа з монокуляром, що збільшує зображення у 16 разів, — 500 гривень. Це наразі найдешевша пропозиція в Україні. Військовим їх передають безкоштовно. Для того, щоб закуповувати комплектуючі для виробів, Адаменко заохочує свою аудиторію донатити на перископи. Працює на “виробництві” команда волонтерів у Мукачеві, за годину роботи можуть зібрати понад п'ять десятків оптичних приладів.
ВИНАХІД ДЛЯ ДРУЗІВ
У команді волонтерів Макса Адаменка кличуть жартома “Big boss”. Перископ із сантехнічних труб — його винахід. Зараз у виробництві “модель 3.0” - третя, удосконалена: в перископ із дзеркалами вставляється тримач для монокуляра, що дозволяє збільшувати зображення в 16 разів. Раніше, коли перископ мав комплектацію лише із дзеркал, зображення не збільшувалося. Звісно, собівартість зросла - зі 100 гривень до 500. Але військові апгрейд оцінили — і, щойно отримали в окопи перші моделі з монокулярами, зі звичайними дзеркалами замовляти волонтерам перестали.
Почав виготовляти перископи із пластикових труб Адаменко іще на початку травня, коли його як волонтера попросили знайти такі штуки для знайомих військових в окопи.
- Перископи для окопів продаються в інтернет-магазинах, але тоді гребли усе, і їх часто не було в наявності. Ну, і вони дорогі. Також подібні друкують на 3D-принтері — це дешевше, ніж купувати в магазинах, але довго чекати. Я купував партію таких у чоловіка з-під Кременчука і навіть сам думав ставити принтер та друкувати їх. Але порахував затрати: вартість обладнання, електрика, час - і відмовився від цієї ідеї.
У підсумку Адаменко зупинився на варіанті із сантехнічними трубами: зібрав перископ із труб, колін та двох дзеркал, закріпив армованим скотчем.
- Це було дешево й сердито — мій перископ вартував всього 100 гривень. Але згодом, коли спробували доєднати до нього збільшувальний монокуляр, військові перестали замовляти дешевші варіанти з простими дзеркалами. Тому тепер робимо тільки з монокуляром, хоча це й дорожче. Зате більш якісно: монокуляр дає змогу краще бачити ворога, прибирає ефект довгої труби, а також його за необхідності можна використовувати самостійно, - каже Адаменко.
ДОНАТЯТЬ НАВІТЬ З НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ
Наразі з Максом працює понад десять мукачівських волонтерів. Збираються раз або два на тиждень, у залежності від військового замовлення. Можуть зібрати від 50 до 70 перископів за одні сходини. Утім, крім цього десятка людей, що, як в клубі “Умілі ручки”, скручують із підручних матеріалів потрібну у війську річ, працюють й інші. Наприклад, є майстер, який нарізає труби, він же їх потім і фарбує, щоб забезпечити виробу маскувальну поверхню. Є ще один, який нарізає дзеркала. Є постачальники труб та колін, які продають їх за собівартістю. Ну а база цього всього — підписники, знайомі та друзі Макса Адаменка, які передають гроші на перископи.
- Зараз, коли стрибає курс, я замовляю партіями — і труби-коліна, і монокуляри. Вже за тиждень ціна може бути іншою, а так вдається знайти донатам якнайкраще застосування. Зараз маю матеріалів на 450 перископів. Щойно приїдуть монокуляри — візьмемося до роботи.
За його словами, гроші на волонтерську картку перераховують переважно українці, але багато донатів йде з-за кордону: із Німеччини, Естонії та навіть Нової Зеландії.
Наразі мукачівські перископи розійшлися по всій лінії фронту — користуються ними на східному, південному та харківському напрямках. Перископи в окопах дозволяють військовим лишатися недосяжними для ворожих снайперів і водночас стежити за пересуванням ворога зі своїх позицій. Зараз виготовляють оптику про запас — щоб як тільки замовлять військові, віддати їм готову продукцію.
ЯК УБИТИ МОСКАЛЯ В МУКАЧЕВІ
Мукачівські волонтери виділили собі для перископів два дні на тиждень - збираються по вівторках та середах. Уже відзначили перший ювілей: два місяці роботи. Святкували сухим вином із назвою “Кров орків”. Смакувало добре.
Штовхає на волонтерську роботу тут усіх одне відчуття: хочеться бути максимально корисним в тилу у важкий для країни час.
- Ми з Максимом давно знайомі, - каже екскурсоводка Вікторія Гудак. - Коли він запропонував робити перископи для хлопців із ЗСУ, я одразу долучилася. Мені дуже важливо бути корисною — не лише донатами, а руками. Якось написала у Фейсбуці: я рада, що, збираючи перископи, можу вбити москаля в тилу. Мене, до речі, забанили за це в соцмережі — але це дійсно так, я рада, що можу це зробити. Ми тут кожен маємо свої опції, свій шматок роботи. Моя спеціалізація — це фінішна обклейка. Свою сотню перископів я тут зробила.
Інженер Михайло зазначає, що не потребував якоїсь особливої мотивації, щоб долучитися до виробництва перископів.
- Дружина дізналася, що таке у нас роблять, сходила раз сама, потім залучила й мене. Моя основна робота - зачищати зрізи на трубах наждачним папером і ножем, шліфувати стики. Процес достатньо простий, не вимагає особливих умінь. Так, часом можна отримати дрібні порізи. Але робити таке здатен кожен. От я і роблю, - каже Михайло.
Найкраще пояснила свою ціль і завдання на сходинах волонтерів військовослужбовиця 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Маріанна Плеша:
- Ходжу сюди із першого дня, відколи побачила оголошення в Фейсбуці. Це, щоб ви розуміли, не просто волонтерство чи гурток “Умілі руки”. Те, що ми тут робимо, називається “виконання тилової роботи для забезпечення перемоги над ворогом”. Я на даний час не залучаюся в зону бойових дій, а знаходжуся в місці постійної дислокації бригади, то намагаюся бути максимально корисною там, де можу. Треба плести маскувальні сітки — йду й плету, треба перископи робити — сідаю й роблю.
СЕКРЕТІВ НЕМАЄ: КОМУ ПОТРІБНО, ХАЙ ВІДТВОРЮЮТЬ
Насамкінець запитую Макса Адаменка, чи патентував він цей, по суті, винахід.
- Ні, і не збираюся. Я максимально описую в мережі та фотографую хід роботи, пояснюю про підбір матеріалів, думаю також зняти іще докладне відео, щоб люди могли це зробити самі. Тобто якщо є необхідність в таких штуках — будь ласка, хай люди беруть і роблять.
Знаєш, коли ми почали, я не був впевнений, що це потрібно. Мені писали трешові коменти під постами в соцмережах, мовляв, Макс, не займайся дурнею, йди краще в армію. Але тоді ж один друг підтримав мудрими словами: “Не парся, кому це непотрібно — той і не оцінить, а ти роби”. І я робив. А перископи розходилися, як гарячі пиріжки. Коли врешті стало так, що замовлення перевищило наявні у мене вироби — залучив до цього волонтерів, - каже Адаменко.
З його слів, команда остаточно переконалася, що роблять потрібну справу, коли якось подзвонив чоловік, чий син був тоді “на нулі”.
- Він розповів, що на позиціях там було шестеро побратимів, і вони мали одну трубу на всіх, тому чергувалися в користуванні. І той дядько дуже просив іще кілька штук для хлопців. Він вийшов на мене через соцмережі, ми зустрілися, я передав йому 6 перископів, - каже Адаменко.
Цікавлюся, наскільки значна потреба наразі та чи багато замовлень.
- Про те, що робимо перископи, постійно пишу на своїй сторінці в Фб, заохочую людей донатити. Тому інформація розійшлася мережею. Мені пишуть родичі хлопців, які зараз в окопах, військові, з якими ми особисто знайомі. Або звідси хтось їде на війну і комплектують себе та побратимів.
Військовим ми віддаємо перископи безкоштовно — це принципово. Утім, буває, що військові також перекидають гроші, щоб закупити матеріали і було що дати наступним. Мав неприємні звістки про те, що їх на фронті перепродують — всяке буває, - каже Адаменко.
Волонтер запевняє, що виробництво не згортатимуть до Перемоги, та сподівається, що ці прості штуки врятують іще не одне життя в окопі.
Тетяна Когутич, Ужгород-Мукачево
Фото та відео автора