Пекельний серпень: чи усе вирішить битва за південь?

Серпень для України має символічне, можливо, навіть сакральне значення – 31-й День Незалежності та проходження відмітки у шість місяців кривавої путінської війни

Настрої серпня як в Україні, так і в рф суттєво відрізняються від попередніх п’яти місяців війни. Як і самі військові події, а також ігри на міжнародній сцені. Зросло напруження, загострилися навіть ті виклики, що вважалися раніше лише «ймовірними» та «гіпотетичними».

Війна росії проти України та усього цивілізованого світу спричинила розгерметизацію планетарного простору, і фантастичні речі стали максимально наближеними до реальності: свідоме створення континентальної катастрофи шляхом ураження ядерного об’єкту; війна Китаю проти Тайваню із невизначеними для світу наслідками; нова війна на розбалансованих Балканах між Сербією та Косово; нова війна на Кавказі між Азербайджаном та Вірменією – за Нагорний Карабах; потужна ескалація військового конфлікту між Ізраїлем та Палестиною. Та ще багато чого прихованого, що може раптом вибухнути. Може здаватися дивним, але переважна більшість означених подій викликана саме авантюрними й легковажними діями путінського Кремля.   

Водночас, зросли й сподівання на наближення перемоги – саме «української версії», що передбачає звільнення окупованих територій. Для цього з’явилися підстави.

Перемога України – не ілюзія

Саме у серпні стало цілком зрозуміло, що перемога України – зовсім не ілюзія. Це цілком усвідомили й на Заході. Наприклад, 13 серпня оглядачі The New York Times написали, що з надходженням все більшої кількості озброєнь Україна непомітно змінила стратегію війни проти Росії та вже готується переламати її хід. Між іншим, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний 14 серпня повідомив, що українські захисники розгромили п'яту частину російських окупаційних військ. При цьому активні бойові дії у середині серпня тривали на 1300 км фронту.

Український бойовий генерал Дмитро Марченко після удару ЗСУ по авіабазі на аеродромі Саки на окупованому півострові пообіцяв, що звільнення Херсона відбуватиметься невдовзі й швидко та заявив, що Крим звільнятимуть військовим шляхом, зокрема, зі знищенням Кримського мосту, щоб позбавити окупантів можливості посилювати свої війська з території росії. Звісно, тут найбільш важливим є психологічний розріз заяви, що поглиблює наявний шок кремлівських авантюристів. Але й не тільки. Бо заява підкріплена реальними успіхами у військовій площині.  

Попри визнання Президента Зеленського у зверненні до громадян України наприкінці 160 дня війни з росією, що «ми ще не можемо повністю зламати перевагу російської армії в артилерії та в живій силі», слід визнати низку кардинальних змін у серпні. Так, угруповання рф ще не припинили спроб наступати, а силам оборони ще було необхідно зупинити окупантів та належним чином підготувати контрнаступальну операцію. Але аргументи, що це можливо зробити до кінця літа, у серпні таки з’явилися.

Не в останню чергу, через яскраві епізоди у цьому місяці. Справді, потужне ураження техніки на військовому аеродромі «Саки», яке вважається одним із ключових для авіації рф в тимчасово окупованому Криму, спричинило вибух у свідомості росіян. І не тільки через те, що втрати бойових літаків 43 винищувального авіаційного полку Повітряно-космічних сил рф внаслідок кількох ударів можуть виявитися найбільшими для росії з часів Другої світової війни, як дослідив CNN. Зокрема, тільки внаслідок вибухів були зруйновані сім російських літаків. Ще два ймовірно пошкоджені – це підтверджує аналіз супутникових знімків. Інші джерела з посиланням на знімки приватних компаній вказують, що російські сили втратили від 9 до 27 літаків та припускають, що 43-й окремий морський штурмовий полк з того моменту взагалі став небоєздатним. Паралельно з’явилися дані й про близько 60 загиблих та 100 поранених – пілотів та обслуговуючого персоналу. Йдеться про тотальне руйнування планів подальших операцій повітряних сил рф. Але це не головне, бо, зрештою, для країни, що має понад 1500 бойових літаків, навряд чи відчутним у сенсі збереження військового потенціалу стане втрата десятка або навіть двох десятків літаків. Родзинка події  в іншому: ЗСУ фактично розгромили військовий аеродром на критичній відстані до 230 км. Це був перший удар фактично на оперативно-тактичну глибину і саме це стало причиною переполоху в керівництві окупаційних сил. Настрої не приховати: тисячі переляканих росіян-туристів почали хаотично тікати з Криму на тлі паралізованих подією московських пропагандистів режиму.  

Жвава дискусія щодо того, чим саме вдалося уразити авіаційну базу, також сприяла зростанню панічних настроїв в РФ. При цьому, чим більше західні ЗМІ оприлюднювали анонімних повідомлень, що це робота української зброї або Сил спеціальних операцій ЗСУ, тим більше у росіян ставало впевненості, що це дія саме отриманих ЗСУ ракет ATACMS – оперативно-такичних ракет для пускових установок HIMARS. Як відомо, їх різні версії діють на відстанях від 165 до 300 км, до того ж, обидві партії Конгресу США підтримали передачу Україні таких ракет після зухвалого тероризму росіян в Оленівці, коли віроломно й підло були вбиті полонені захисники Маріуполя. Деякі фахівці припускають, що нейтралізувати дії російських засобів ППО-ПРО вдалося завдяки використанню новітніх антирадарних ракет AGM-88 HARM, що призначені для знищення радіолокаційних станцій, що наводять на цілі  російські системи ППО-ПРО. Тим більше, що саме в день нанесення ударів по авіабазі в окупованому Криму Пентагон офіційно повідомив про передачу Збройним Силам таких ракет. З іншого боку, інформації про знищення систем ППО рф не було, отже, на практиці ситуація може виглядати ще простіше: «легкість» ураження сталася через традиційні російські самовпевненість та шовінізм, тобто вони не займалися охороною об’єкту, бо взагалі виключали такий сценарій. За великим рахунком, не так важливо, у який спосіб та якою зброєю була розгромлена авіабаза. Втім, важливо, що після цієї події путінський кремль мав усвідомити, що ЗСУ будуть нищити загарбницькі угруповання й далі, та ще й отримають більш потужну зброю і зможуть стати ще більш результативними у протистоянні окупації своєї країни. 

Ця майже революційна подія відбулася на тлі ухвалення в США нового пакету військово-технічної допомоги. 8 серпня стало відомо, що у цьому пакеті обсягом 1 млрд доларів передбачено поставки в Україну коштовних та надзвичайно потужних боєприпасів для РСЗВ HIMARS (та М270). Але ще більше мало вразити російських загарбників те, що пакет передбачає й поставки зенітних ракет для NASAMS, сучасних зенітно-ракетних комплексів середнього радіусу дії – від 20 до 40 км, в залежності від типу ракети. Вже через день після ухвалення пакету допомоги командування Повітряних сил ЗСУ повідомило, що днями очікує отримати дві батареї американо-норвезьких ЗРК NASAMS, і вже триває підготовка до їх передачі. Відповідне рішення ухвалено урядом Норвегії, і це означає, що, одна з країн НАТО поділиться новітніми системами ППО-ПРО (наразі вісім країн мають у складі ЗС такі системи, і серед них, окрім Норвегії, також Нідерланди, Фінляндія, Іспанія, Литва, Австралія, Чилі та Індонезія). Як відомо, ЗРК NASAMS здатні результативно нищити балістичні ракети на підльоті до цілей. Більше того, якщо ЗСУ отримають NASAMS-3, то будуть спроможні збивати балістичні цілі, які маневрують.

До того ж, у серпні міністр оборони Великобританії Бен Уоллес повідомив: Великобританія подвоює кількість реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) М-270, які надсилає в Україну; до трьох вже наданих установок передадуть ще три. Німеччина таки передала партію самохідних засобів військової ППО Gepard – спарені 35-мм гармати дозволяють збивати повітряні цілі на відстані до 4 км.

Звісно, ці події не привід для доброго настрою у Кремлі.

Тим часом Україна зосередилася на формуванні можливостей контратакувати на південному напрямку. Херсон має величезне політичне, стратегічне та психологічне значення. По-перше, це найбільш вагомий населений пункт, захоплений російськими загарбниками з моменту масштабного вторгнення у 2022 році. По-друге, Херсон з’єднується з окупованим РФ Кримом стратегічно важливою залізничною гілкою, яка суттєво впливає на здатність окупантів поповнювати матеріально-технічні запаси з півдня. Відрізати ці можливості є потужною передумовою для ліквідації того сухопутного коридору, який вдалося захопити росії у ході війни 2022 року. Нарешті, по-третє, Херсонська область була захоплена окупантами досить швидко, і не тільки через відсутність належно підготовленої територіальної оборони, інженерних споруд та своєчасно замінованої території. Не в останню чергу - внаслідок вдалої роботи російської агентури та певної кількості зрадників. Тому повернення Херсону матиме й надзвичайне психологічне значення. У випадку здобуття ЗСУ стратегічної переваги на Херсонщині українська армія здатна створити передумови для загальної перемоги. І це не перебільшення, якщо тільки західні партнери будуть послідовними та здатними нарощувати поставки зброї Україні й посилення санкційної політики.   

У ворожому таборі нервова лихоманка?

Здається, в серпні у ворожому таборі почалася справжня нервова лихоманка. Згідно з чисельними повідомленнями ЗМІ, 8 серпня начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС рф генерал-майор Валерій Васильєв, який на той момент командував гарнізоном Запорізької АЕС, заявив про готовність підірвати заміновану атомну станцію. «Тут будет или русская земля, или выжженная пустыня», - заявив путінський терорист у погонах. Його шеф, злочинець планетарного рівню путін у такий спосіб спрямував свій черговий шантаж до лідерів західних держав. Ціль підполковника-кадебіста зрозуміти легко: він зажадав зупинити поставки західної зброї в Україну. Але, здається, загрався у небезпечні ігри. Світ же, напевно, почав усвідомлювати, що терорист Усама Бен Ладен у порівнянні з путіним був просто «хуліганом». Бо сучасний ядерний тероризм путіна навколо ЗАЄС - це загроза цілому континенту за масштабами спланованої очільником кремля катастрофи.

І все ж, головне у цьому посланні – факт, що путіна таки почало лихоманити. Він, очевидно, досить ясно побачив наближення власної катастрофи, тому його особиста нервовість мала відображення у жахливих заявах, намірах, діях підлеглих. Але і путін, і його кліка вперто мовчать щодо удару ЗСУ по авіабазі в Криму, тому що будь-яке публічне визнання успіху України одразу виявить недолугість не тільки військового управління, але й повний крах східної стратегії кремля та особисто кривавого диктатора. Водночас певним непрямим доказом зростання проблем в рф та їх сприйняття військово-політичним керівництвом росії стало звільнення командувача чф рф Осіпова. Хіба не показово, що після потоплення українськими ВМС флагмана чф рф крейсера «Москва» адмірал Осіпов втримався на посаді, а от після ударів по авіабазі, де, згідно з міноборони рф, ніяких втрат немає, адмірала одразу змістили

До речі, не менш цікаво, що в росії нині близько 30-40% генералів та офіцерів, які брали участь у плануванні так званої «спеціальної військової операції» в Україні, були усунуті від виконання своїх обов’язків та перебували під слідством.

Між іншим, російські окупаційні сили, скоріш за все, не наважаться проводити фейкові «референдуми» щодо приєднання окупованих у 2022 році територій України 11 вересня. Принаймні у серпні про це повна мовчанка. Очевидно, через невпевненість внаслідок потужних атак української армії та необхідності зосередитися на захисті вже окупованих територій. Стало занадто небезпечно для штучних карнавалів та помпезної брехні. З іншого боку, маючи в арсеналі строкату історію окупації іноземних територій, рф вибудувала цілий пакет механізмів підкорення народів – ці засоби, скоріше за усе, й будуть застосовуватися. Окрім депортації та розділення батьків і дітей зі злочинним викраденням останніх, окупанти автивно застосовували примусову паспортизацію, поширення зони дії рубля, а ще новітні "методи" – як «фільтрація», що кошмарить цивільне населення захоплених населених пунктів України.

Окупанти почали застосовувати ще один, пікантний вид тортур – цей процес можна назвати окупацією українського інтернету. Йдеться про перенаправлення даних з мобільних і інтернет-мереж окупованих міст в російські мережі. В результаті, блокується доступ до Facebook, Instagram і Twitter, а доступ до українських сайтів новин чи будь-яких незалежних джерел інформації відрізається. У такий спосіб мешканці окупованих територій вимушені користуватися послугами російських компаній, відповідно, споживати пропаганду на тлі вакууму правдивої інформації. Такі обмеження, за задумом окупантів, мають якщо не перекроїти свідомість, то вплинути й примусити жити за соціальними правилами росії, яка стрімко деградує.

Піком цієї страшної російської хвороби можна вважати показовий епізод на початку серпня. Йдеться про наполегливого прихильника путіна режисера Міхалкова, який відверто вихваляв рецидивіста за те, що невиправний злочинець пішов на війну проти України. Зрозуміло, що цей ганебний вчинок придворного клепальника кінопродукції спрямований на психологічну підтримку особисто Путіна, але є, серед іншого, чудовим та беззаперечним показником рівня страхів у кремлі, про які Міхалков, звісно, добре обізнаний. Як, до речі, і показником всебічної деградації російського суспільства.

Між іншим у першій декаді серпня відомий в РФ експерт з питань озброєнь відверто визнав технологічне відставання армії окупантів. Так, директор Центру аналізу стратегій та технологій (ЦАСТ) Руслан Пухов повідомив про вкрай низький рівень армії рф та висловив припущення, що «до кінця літа ситуація на фронтах може стати драматичною»

До того ж, очільник московського ЦАСТ назвав українців «талановитими воїнами», які «дуже швидко навчаються». Говорячи ж про повітряно-десантні війська рф, Пухов зазначив, що «зараз повітряно-десантні війська, грубо кажучи, - погана ерзац-піхота». Експерт визнав категоричне відставання рф в артилерії та висловив переконання, що під час артилерійської дуелі українські системи переможуть російські. Але надзвичайним стало визнання експертом того, що немає домінування авіації рф в небі України.

Поруч із тектонічними зсувами у ЗС рф розпочалися дива й у колах розробників тієї «надсучасної» зброї, якою хизувалася москва. Так, в росії розпочалися арешти у справі про державну зраду розробників гіперзвукової ракети – на початку серпня там заарештували вже третього науковця, причетного до розробки гіперзвукової ракети - директора Інституту теоретичної та прикладної механіки Олександра Шилюка. Першим, за повідомленням ТАСС, був доктор фізико-математичних наук Новосибірського державного університету Дмитро Колкер, другим - заарештували 75-річного професора Інституту теоретичної та прикладної механіки Анатолія Маслова (на початку липня перший заарештований, Дмитро Колкер, помер у реанімації однієї із московських лікарень).

Отже, разом із своєю, як виявилося, погано підготовленою армією, захлинатися почала уся росія.

Коли завершиться ця війна?

Російсько-українська війна, в разі її затягування призведе до цілої низки криз. Більшість з них – гуманітарні катастрофи у Маріуполі та інших захоплених містах, проблеми голоду у цілих регіонах земної кулі, мільйонні потоки біженців, енергетична криза в Європі, - свідомо утворені кремлем задля отримання козирів до перемовин. Деякі, пов’язані із ескалацією військових конфліктів, виникли як логічні наслідки путінської агресії. Усе це примусило світ замислитися: чи може краще й легше для планети позбутися чергового тирана, ніж наражати планету на неосяжну небезпеку.

11 серпня маленька смілива Латвія оголосила росію країною-спонсором тероризму. Сейм Латвії прийняв постанову про цілеспрямовані військові атаки росії на мирне населення України та громадський простір, у якій насильство росії проти мирного населення було визнано тероризмом, а росія – державою, яка підтримує тероризм. У заяві також наголошується на аморальному та незаконному характері тактики, яку обрала росія, широко застосовуючи особливо жорстоку, неточну зброю, яка калічить та завдає особливих страждань. Якщо б така позиція Латвії спричинила ланцюгову реакцію в інших країнах, зворотній відлік путіну було б відкрито за законами людської справедливості. Багато чого тут залежить від США, де Сенат наприкінці липня вже ухвалив резолюцію із закликом визнати рф спонсором тероризму за агресію проти України, Грузії і Чечні та загибель величезної кількості людей. Чому це необхідно? Тому що утворить ефект планетарного засудження верхівки країни, яка легковажно, через свої деструктивні шовіністські-фашистські бажання поставила людство на межу глобальної катастрофи. Після того, як таке рішення зафіксують пару десятків країн цивілізованого світу, путіну ніхто вже не телефонуватиме.

На що нині сподівається кремль?

Фактор Китаю спрацьовує лише наполовину – там, де це стосується протистояння Китаю з США. 11 серпня Китай назвав Сполучені Штати «головним винуватцем» війни росії в Україні – за поставки зброї українським захисникам. Але це все ж не означає, що Китай повністю на боці рф. Пекін готовий підтримати москву для ослаблення позицій Вашингтону, але зовсім незацікавлений мати поруч росію як потужну супердержаву. Наприклад, показово, що наприкінці липня Китай припинив інвестиції в росію щодо проекту «Один пояс - один шлях» та навряд чи піде на відверте порушення санкцій – через вагомість ринків Європи та Америки. Хоча, як вказує видання The Wall Street Journal, у 2022 році постачання мікросхем з Китаю до рф зросли більш як удвічі. А обсяги експорту до рф оксиду алюмінію, важливого у виробництві зброї та аерокосмічної промисловості, – у 400 разів. Вашингтон реагує – Міністерство торгівлі США додало п'ять китайських компаній з виробництва електроніки до торгового "чорного списку" за допомогу російській оборонній промисловості як до вторгнення, так і після його початку. Однак, поки цього недостатньо. Напруження між країнами різко зросло після відвідання Тайваню спікеркою Палати представників Ненсі Пелосі – після цього під час раптових військових маневрів армія Китаю демонстративно відпрацювала «репетицію» захоплення Тайваню військовою силою. Однак військова міць та побоювання масштабних санкцій США так чи інакше стримують Китай. Принаймні сьогодні.

Не менш претензійний став і фактор Ірану – для України він більш болючий. В серпні стало відомо, що збройні сили рф таки опановують іранські безпілотники. Про те, що російські військові протягом кількох тижнів проходили тренінг в Ірані в рамках угоди про надання безпілотників, офіційно повідомив представник Держдепартаменту США. Наскільки вони можуть посилити російську армію, невідомо. Але поставки дронів росії можуть прискорити дзеркальні постачання Україні більш потужної зброї, в тому числі літаків, здатних знищувати дрони сучасними ракетами «повітря-повітря». Хоча не можна ігнорувати й той факт, що з початку масштабного вторгнення до кінця липня вантажні літаки Ірану здійснили понад 40 рейсів в рф – не виключено, завезли багато чого для російської армії.

Туреччина також продовжує грати свою небезпечну гру. Зокрема, пропускає через проливи судна з військовою технікою, яку рф намагається зібрати по всьому світу. Це серпневі висновки агентства Bloomberg, аргументуючи аналізом даних західних розвідок та відповідних супутникових знімків. Однак турецька гра не є проросійською, скоріше, Анкара намагається витягти з цієї війни найбільше можливостей для збільшення регіональних впливів. На жаль, саме Туреччина (можливо, разом із Китаєм) завадила Заходу ізолювати економіку рф – згідно з агентством Bloomberg, експорт Турецьких товарів в росію у першому півріччі досяг максимуму за останні вісім років. Це та історія, яку президент Ердоган називає «новою економічною моделлю». Та те, що неабияк дратує союзників Туреччини по НАТО. Серед іншого, зафіксоване зростання торгівлі автомобілями з росією на 58% за перші чотири місяці року. Однак, коли йдеться про принципові речі, «червоні лінії» Туреччина не перетинає. Показовий епізод вийшов із турецькими безпілотниками – під час особистої зустрічі Ердогана із путіним на початку серпня останній просив розгорнути виробництво безпілотників компанії Вaykar Makina на території рф. Однак приватна компанія рішуче відмовилася. А через кілька днів її гендиректор Халук Байрактар запевнив, що компанія Baykar має намір збудувати в Україні не просто завод із виробництва ударних безпілотників Bayraktar TB2, а й створювати в Україні Bayraktar Akıncı та Bayraktar Kizilelma – новий безпілотний винищувач. Це так розлютило путіна, що його прессекретар пєсков пригрозив знищити такий завод після того, як він буде побудований в Україні.

Отже, навіть ті, хто підтримує путіна, грають переважно на себе. Ще існував та, можливо, продовжує існувати фактор пристосовування. Він діятиме до моменту, коли з’являться механізми контролю за дотриманням санкцій. Йдеться про те, що аналітики британського центру Royal United Services Institute вивчили 27 найефективніших систем озброєнь, які росія використовує у війні проти України. І зробили дивні відкриття: усі озброєння містять мікроелементи іноземного виробництва. У звіті RUSI зафіксовано: у проаналізованих системах виявили щонайменше 450 унікальних мікрочіпів, зроблених компаніями зі США, Європи та Східної Азії: сенсори, процесори, двигуни, системи локації і передачі даних тощо. Наприклад, точність наведення 300-мм ракети РСЗВ «Торнадо-С» забезпечують чіпи компаній зі США. Так само і стратегічні крилаті ракети «повітря-земля» X-101 залежать від імпортної мікроелектроніки. У 2017-2022 роках чіпи для російської зброї в обхід санкцій експортувалися зі США, Японії, Тайваню, Швейцарії, Нідерландів, Німеччини, Китаю, Південної Кореї, Великої Британії та Австрії, йдеться у доповіді. Не дивно, що 13 серпня Сполучені Штати повідомили про рішення посилити експортний контроль над технологіями для передових напівпровідників і газотурбінних двигунів, які вважають важливими для своєї національної безпеки. Наразі експортний контроль США охоплює ширший спектр технологій, включаючи додаткове обладнання, програмне забезпечення та технології, що використовуються для виробництва напівпровідників. Та й особисто президент США Байден неодноразово наголошував, що росія не повинна мати доступу до напівпровідників для виробництва зброї.

То ж, якщо налагодити реальний потужний контроль за пересуванням критичних технологій, путіна можна стримати й технологічно виснажити. Для цього потрібні рішення на рівні оформленої антипутінської коаліції. А її оформлення може бути прискорене в разі спільного визнання росії країною – терористкою, або країною, що спонсорує тероризм.

Нотатки до шести місяців війни

Майже шість місяців кривавої війни, розгорнутої путіним та його оточенням, продемонстрували світові нову Україну. Країну із зцементованою національною ідеєю – гуртування навколо протистояння зовнішній агресії та створення розвиненої, захищеної Української держави.

Без перебільшення, найбільш дивним виявився перший етап масштабної війни, коли тактичні засоби ураження, помножені на патріотизм захисників, змінили воєнну стратегію великої агресивної держави з амбіціями наддержави.

Другий етап, який назвали «Битвою за Донбас», виявився вкрай важким, але довів здатність України успішно й результативно проводити оборонну операцію. Її серпневий етап може стати часом переходу до нового етапу – боротьби за південь України.  

Як і раніше, Україна критично залежить від якості та кількості допомоги Заходу – у озброєннях та ресурсах. Однак із кожним новим пакетом допомоги доводить, що може максимально ефективно використовувати її не тільки для стримування російської агресії, а й для захисту благополуччя Європи.

Забезпечення України сучасною, високотехнологічною зброєю може стати запорукою не тільки виснаження росії і позбавлення кремля амбіцій агресії, але й ліквідації злочинного режиму. Насправді, у серпні Україна яскраво довела, що здатна підвести до будь-якого сценарію завершення війни. Це може бути вихід на кордони 23 лютого 2022 року з подальшим переходом до процесу перемовин щодо звільнення Криму та раніше окупованих територій Донбасу. Це може бути й повне звільнення усієї України від російських загарбників. Нарешті, це може бути створення умов для капітуляції рф з ліквідацією злочинного режиму путіна та зміни політичного ладу у державі, за певних умов включно з ядерним роззброєнням. Звісно, і замороження війни за корейським сценарієм також можливе – в разі припинення постачання Україні зброї та допомоги ресурсами.

Але будь-який сценарій може реалізуватися тільки у партнерстві з групою держав, що оформляться у антипутінську коаліцію – для забезпечення безперебійної всебічної допомоги Україні, посилення санкцій та створення потужного світового фільтра для унеможливлення потрапляння сучасних технологій та високотехнологічних комплектуючих в рф. Тільки спільними, свідомими діями багатьох можна відвернути катастрофу планерного рівня.

То ж, гарячу фазу цієї війну можна завершити до кінця 2022 року, а можна й розтягнути ще на кілька років – це залежить далеко не тільки, та не стільки від України...       

Володимир Горбулін, перший віце-президент Національної академії наук України, голова Наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень, академік

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння