Шенгенські візи: через тиждень – частково недійсні для більшості «рускіх»
Наразі йдеться про четвірку – три країни Балтії + Польща. Але це початок. Експерти стверджують: це заслужено, законно і принесе рф збитки
Естонія закриває з 19 вересня в’їзд для громадян росії, у тому числі тих, хто має шенгенські візи, які були видані третіми державами, повідомив міністр закордонних справ Урмас Рейнсалу на пресконференції. За його словами, також заборону на в’їзд для росіян із шенгенськими візами вводять Литва, Латвія та Польща.
Нові правила почнуть діяти у ніч із 18 на 19 вересня.
Рейнсалу заявив, що заборона стосується осіб, які подорожують із туристичними візами, і не зачепить водіїв фур, дипломатів і людей, які хочуть відвідати країну з метою зустрічей із родичами та «з інших гуманітарних причин».
Натомість Фінляндія, яка також межує з рф, і яка раніше підтримала ініціативу згаданої четвірки заявила, що не обмежуватиме в'їзд російським туристам до відповідного рішення Єврокомісії. Що ж, на зустрічі міністрів країн ЄС у Празі 1 вересня такого рішення досягти поки не вдалося. Натомість Євросоюз пішов на певний компроміс – домовився скасувати угоду про спрощений візовий режим з рф, яка діяла з 1 червня 2007 року. Це ускладнить видачу віз росіянам. Також візи для них подорожчають удвічі.
Втім, повернімося до Польщі та країн Балтії, а саме: що конкретно дасть їхнє рішення та наскільки воно узгоджується із Шенгенською угодою?
Порушень нема. Країни, які межують з рф просто намагаються вирішити питання нацбезпеки
«Це рішення свідчить про те, що існують різні підходи до ситуації, яка складається. Балтійські країни якраз показали, що вони будуть слідувати власному баченню – принципам і правилам – щодо захисту національних інтересів. І навіть в контексті членства в Євросоюзі вони мають на це повне право», - коментує Укрінформу політолог Ігор Рейтерович.
Тобто ніхто не може цим країнам заборонити приймати подібні рішення на національному рівні.
«Ще від початку широкомасштабної війни рф проти України керівництво ЄС говорило, що по окремим аспектам країни-члени можуть самостійно ухвалювати рішення, приміром, щодо поставок Україні озброєння, прийому біженців і так далі. Або ж – в контексті запровадження/не запровадження якихось додаткових санкцій проти рф», - додав політолог.
Експерт нагадує, що Польща, наприклад, від російського газу відмовилася одразу.
«Тобто Варшава особливо не звертала увагу на рішення, які приймав Євросоюз або розглядали інші європейські країни. Повертаючись до країн Балтії + Польщі: зверніть увагу, до цього часу жодних критичних зауважень з боку керівництва ЄС в їх бік не було», - каже пан Рейтерович.
«Країни, які знаходяться безпосередній близькості до рф – прекрасно навчені історією, вони не хочуть, щоб історія повторилася. Вони бачать загрози. Тому й вибудовують бодай візову чи будь-яку іншу стіну, але все одно – стіну від дикої країни, мешканці якої так нічого й не зрозуміли, й ніяких висновків для себе не зробили. Тож з боку Польщі та країн Балтії – ці цілком нормальна реакція», - вважає міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.
На питання, чи немає тут якихось порушень з боку четвірки країн-членів ЄС, дипломат твердо відповів, що ні.
«Ще раз: вони просто намагаються вирішити питання безпеки. А тому на національному рівні можуть запроваджувати низку тимчасових заходів, як от щодо заборони на видачу віз або обмеження перетину кордону для російських громадян, які мають візи ЄС. Це перше, - каже дипломат. - Друге – з боку росіян нині звучить критика призупинення дії угоди про спрощення візового режиму між ЄС і рф, яка діяла з 1 червня 2007 року. Але ж ця угода передбачала, що дві сторони мають спільні інтереси та цінності. Ну, це стандартне формулювання, які прописуються в таких угодах. Але про які спільні інтереси та цінності можемо на сьогодні говорити? рф абсолютно чітко і ясно показала, що вона ці цінності ставить в ніщо».
Відповідно інша сторона, продовжує пан Огризко, згідно з усіма міжнародно-правовими нормами, має повне право відмовитися від виконання цієї угоди. Це прописано у Віденській конвенції про право міжнародних договорів (1969 року).
«Тому з боку Євросоюзу немає жодного порушення, а є реакція на порушення цієї угоди з боку рф. Ну і, кожна країна ЄС в межах своєї компетенції може діяти так, як це зробили Польща і країни Балтії. Жодного натяку на порушення з боку ЄС та окремих країн-членів тут немає», - підкреслив дипломат.
Закриття в’їзду: наскільки це рішення виявиться болючим для країни-агресорки?
«Коли пересічний росіянин отримував візу, наприклад, на кілька країн, то йому все одно слід було вказувати ту країну, яка є першою за в’їздом. І от тут якраз значення Польщі, Литви, Латвії та Естонії – колосальне. Невдовзі після вторгнення в лютому в Україну російським літакам заборонили літати до Європи, а тому сухопутні кордони для росіян залишалися чи не єдиними воротами до Євросоюзу. І значна частина з них в’їжджали в ЄС саме через території згаданої четвірки», - наголошує Ігор Рейтерович.
До слова, усього з початку широкомасштабної війни з Україною до Польщі, Фінляндії та країн Балтії, за інформацією Financial Times, в'їхало близько 700 тисяч росіян (за іншими даними – близько мільйона – 923 тисячі), більшість із яких — туристи, які прямували нібито на відпочинок.
Використовували для цього - щоб потрапити спершу в Естонію, а далі в глибину ЄС – пункти пропуску «Івангород – Нарва», «Кунічина Гора – Койдула» і «Шумілкіно – Лухамаа»; в Литву – через Калінінградську обл. – «Совецьк - Панямуні»; в Латвію – «Брунішево – Педедзе», «Бурачки – Терехово», «Убилинка – Гребнєво», «Лудонка – Вієнтулі»; в Польщу – знов таки, через Калінінградську обл. – «Мамоново II – Гжехотки» і «Багратіонівськ – Безледі».
«Чи можуть росіяни потрапити в Європу через Туреччину? У принципі – так. Ця країна може стати для них хабом. Але, знов таки, зараз літаки не літають так часто, як би їм хотілося. Тож в будь-якому разі потрапити в цивілізований світ росіянину буде складніше, ніж раніше, - стверджує політолог. - Вийшло так, що стійка позиція чотирьох країн ЄС значною мірою обмежила росіянам можливості подорожувати Європою. Ба більш того, їздити туди як туристи: у загальній позиції ЄС чітко прозвучала фраза про те, що туристичні візи надаватимуться громадянам рф в останню чергу, і то – час очікування, як і ціна такої візи, збільшилися».
Росіяни, звісно, намагатимуться «юзати» Норвегію та Фінляндію. Але й це вікно буде відкритим до пори до часу.
«Поки росіяни користуватимуться цією шпаринкою. Втім, гадаю, не довго. Норвегія допомагає Україні зброєю та грошима у війні проти рф, а тому явно не заграватиме з кремлем. Зрештою, на червневому саміті у Мадриді Фінляндію, разом зі Швецією, прийняли до Альянсу. Повноправним членом ця країна, як нещодавно заявив міністр оборони Антті Кайкконен, сподівається стати до кінця року. До чого я веду? А до того, що чим швидше Фінляндія рухатиметься в бік офіційного вступу в НАТО – тим швидше змінюватиметься її позиція стосовно взаємовідносин з росіянами. Якщо рф таки почне накопичувати війська на кордоні, а вона почне, мовляв, «в плані захисту від НАТО», то можуть фіни свою позицію дуже швидко змінять», - вважає Ігор Рейтерович.
«З початку широкомасштабної агресії авіасполучення між рф із цивілізованим світом фактично немає. А після 19 вересня росіянам і сухопутним шляхом прорватися в Європу буде складно. Фіни поки пускають. Але ключове тут – поки. Що залишиться? Робити гак або через Туреччину, або через ОАЕ. Простіше кажучи, росіянам, які хотітимуть відвідати, наприклад, Грецію чи Португалію – доведеться зробити невеличке «турне» навколо світу. Вибачте, але за все треба платити», - доповнює Володимир Огризко.
Втім, варто говорити не стільки про рф як таку, скільки про певний прошарок її населення, яке мало можливість подорожувати Європою.
«Якщо взяти російську статистику, то побачимо, що переважна більшість популяції рф далі своєї губернії не виїжджало», - акцентує дипломат.
За даними російських соціологічних досліджень, майже 70% росіян ніколи не відпочивали за кордоном: «І тепер таке задоволення для цього прошарку буде дорогим – це правда. Та й віза коштуватиме майже у 2,5 рази дорожче: 80 євро замість 35. Плюс – процедура видачі стане ще тривалішою і вимагатиме більше документів. Нарешті, враховуючи те, що економічна ситуація у рф лише погіршуватиметься, кількість росіян, які намагатимуться пробитися на Захід буде ще меншою. І це добре. Якщо країна поводиться як останній злодій, то її представники в цивілізованому світі не є бажаними гостями», - каже Володимир Огризко.
А що ж Молдова, яка хоча й на рівні приватної компанії, але з 1 жовтня збирається відновити авіасполучення за рейсом «Кишинів-Москва», посилаючись на нібито якісь прохання молдаван, які застрягли у рф?
«Гадаю, це підриває єдність країн Євросоюзу й це точно не зарахується Молдові як кандидату на вступ до унії. Офіційний Київ повинен дуже жорстко попередити Кишинів про те, що подібні штучки не повинні мати місце, бо це фактично кроки, які допомагають москві ламати спільну європейську позицію. Чим менше в Європі росіян – тим краще, а головне безпечніше для Європи», - наголосив дипломат.
У перспективі – шляхом Польщі та країн Балтії можуть піти й інші
За словами Ігоря Рейтеровича, до Польщі, Литви, Латвії та Естонії з часом може приєднатися вже згадана Фінляндія, а також Чехія, Румунія, Болгарія тощо.
«Історія з обмеженням в'їзду громадянам рф – це гарний приклад того, що тепер останнє слово за рішеннями ЄС залежить не тільки від позиції його лідерів - Німеччини та Франції. Інші країни-члени також поступово нагадують про себе. Так, вони менші за масштабом, у тому числі своїх економік, але вони демонструють правильне політичне, геополітичне, стратегічне розуміння ситуації. І саме вони стають тепер європейськими лідерами щодо захисту демократичних цінностей, на яких і ґрунтується Євросоюз», - звертає увагу політолог.
Втім, розклад сил всередині ЄС змінюється.
«З одного боку, це великий плюс для України. Та ж Польща, країни Балтії інколи навіть краще за нас пояснюють європейцям, що і як насправді відбувається. А оскільки ці країни є членами ЄС – їх змушені не просто слухати, а й прислухатися до них», - наголошує пан Рейтерович.
З іншого боку – серед країн так званої «старої Європи», як от Німеччина, Франція, Італія – зростає певне занепокоєння в контексті майбутньої євроінтеграції нашої держави.
«Бо вони розуміють, що коли Україна повноцінно інтегрується, то разом із Польщею, країнами Балтії, Чехією, Болгарією та іншими – зможуть реально змінювати багато речей на рівні Євросоюзу через Європарламент, в якому буде наше представництво, наші депутати, - каже експерт. – В будь-якому разі те, що в ЄС на сьогодні існують різні погляди – це непогано. Таким чином ЄС робиться більш адаптивним до змін. І як би цинічно це не прозвучало, але війна в Україні пішла ЄС на користь. Наша держава дала ЄС час для того, аби там почалися внутрішні реформи, які вже давним-давно назріли».
Наприклад, пропозиція про відмову від загального консенсусу, щоби деякі питання приймалися кваліфікованою більшістю, а це – дві третини голосів.
«Це дуже правильна ідея. Адже з такими країнами як Угорщина або, наприклад, Греція тощо – Євросоюзу інколи складно вирішувати надважливі питання – їх одразу блокують. Загалом же, повертаючись до теми, навіть такою, якою на сьогодні є позиція ЄС, а також окреме рішення чотирьох країн-членів – важлива та визначальна. Початок закладено», - зазначив Ігор Рейтерович.
З цим погоджується Володимир Огризко: «На даному етапі й тих рішень, які прийняті на рівні ЄС (припинення угоди про спрощений режим, - Ред.) і окремими країнами-членами (обмеження в'їзду громадянам рф з візами ЄС, - Ред.) вже буде достатньо, аби рф отримала політичного ляпаса».
Це ляпас дуже дзвінкий. І він відчується зараз, як висловився дипломат, «по всєй расеє-матушке».
«Для росіян, коли їх ставлять на місце, – це найбільше покарання. Не стільки їм потрібна та Європа для туризму, скільки для того, щоб вони могли туди приїжджати й кричати (читай – бикувати), як от, приміром, у Латвії: «пачєму ти со мной нє гаваріш по-рускі? А? Я же в Латвии, ти должен знать рускій». І я думаю, що це найболючіший удар по великодержавному шовінізму, яким росіяни просякнуті від А до Я», - резюмував Володимир Огризко.
Мирослав Ліскович. Київ