Ракетна атака на Україну: конвульсії ворога – від розуміння програшу у війні
Прогноз, який нещодавно дали британські спецслужби щодо ймовірного завершення війни до кінця грудня, може стати цілком реалістичним
Масовані ракетні удари по всій Україні. Нарада лукашенка з силовиками та його заява про розгортання спільного з рф «регіонального угруповання військ». Розпіарений радбез, де путін звинуватив Україну в «здійсненні трьох терористичних актів щодо Курської АЕС», а також «вчиненні цілої низку інших терактів і спроб подібних злочинів щодо об’єктів електроенергетики та газотранспортної інфраструктури росії», включно «зі спробою підриву газопроводу «Турецький потік».
А перед цим – росіяни змінили командирів кількох військових округів рф. Також було призначено нового командувача так званої «спеціальної військової операції» – генерала суровікіна, який з жовтня 2017 року обіймав посаду головнокомандувача повітряно-космічних сил, а ще раніше – брав участь у збройному конфлікті в Таджикистані, Другій чеченській війні та «військовій операції» в Сирії.
Зрештою, не виключено, що свій «скрєпоносний» Кримський міст вони самі ж і грохнули – для «створення приводу», їм не вперше таке робити.
Між тим, напередодні сьогоднішніх подій встигло прозвучати й кілька дивних закликів до переговорів. Зокрема, міністр оборони Румунії Васіле Динку заявив, що «західні країни повинні вести переговори з рф про закінчення війни, навіть якщо вони закінчаться замороженим конфліктом». А радник Ердогана Ібрагім Калін натякнув, що Туреччина збирається організувати зустріч представників рф, США, Франції, Німеччини та Великої Британії. Основна тема розмови – «велика угода», до якої прагне кремль. Тобто про Україну без України?
Щодо кремля… Речник путіна пєсков повідомив, що відносно переговорів поки немає конкретики, але це питання «цілком може бути обговорено з Ердоганом».
Чи говорить усе вище перелічене вкупі, що розпочинається новий етап війни? Чи це не спроби путіна «комбінованим» методом – терор плюс за діяння агентури й корисних ідіотів на Заході – перехопити ініціативу, підняти ставки, домогтися свого? В кремлі помилково вважають, що чим більше вони тероризуватимуть Україну ракетними атаками, чим більше шантажуватимуть ядерним ударом, тим дужче Захід та прості українці тиснутимуть на президента Зеленського та уряд для укладення «миру за будь-яку ціну».
Нічого в них не вийде!
Насправді, все це більше схоже на своєрідну «коду» (заключну, патетичну частину симфонії), на відчай, агонію – останню конвульсію мерзенного рашистського режиму.
«путін усвідомлює, що дороги назад в нього немає»
Напередодні анонсованого в москві засідання радбезу звучали прогнози, що путін запропонує там перейменувати СВО (специальная вооенная операция) в САТО (специальную антитерористическую операцию). Але цього не сталося. Може, там врахували, наскільки цей крок виглядатиме дико на тлі терору, розв’язаного проти мирних українських міст. Втім, принципово, назва не має жодного значення.
В коментарі Укрінформу дипломат Вадим Трюхан заявив, що путін намагається підняти ставки у своїй кровавій грі до небес.
«Це ще не остання його спроба переламати хід подій на «українському фронті» на свою користь, адже ядерну зброю він все таки поки що побоявся задіяти. Проте передостання і найбільш відчайдушна так точно», - каже експерт.
За його словами, саме зараз москва переслідує кілька тактичних цілей. Перша і ключова – зруйнувати єдність Заходу і змусити його надавити на Україну, щоб ми, українці, погодилися на заморозку конфлікту.
Друга - втягнути білоруську армію у військові дії.
Тим самим, відкривши своєрідний другий фронт на київському напрямку, адже українська столиця як була, так і залишається для путіна особисто ціллю номер один. При цьому ця ціль стала для нього вже сакральною», - наголошує пан Трюхан.
Третя – деморалізувати українське суспільство, спровокувавши паніку у великих містах і нанісши критичні ураження енергетичній інфраструктурі.
Четверта - відволікти увагу власного зазомбованого плебсу від провалів рашистської армії на фронті, а особливо від неспроможності захистити навіть Кримський міст, який став знаковим об’єктом для путінського режиму.
П’ята – не допустити зміни позиції держав третього святу, зокрема Китаю, Індії та інших, на користь Заходу і України.
«Чи вдасться путіну досягти означених цілей? Навряд чи. По-перше, на спроможність збройних сил України продовжувати контрнаступальні операції на Півдні і Сході ракетні удари по цивільній інфраструктурі в глибокому тилу практично не вплинуть. По-друге, Захід чітко розуміє, що заморозка конфлікту означає лише одне: через декілька років, після того, як нацистська росія завершить підготовку, почнеться Третя світова війна. Шанс примусити її капітулювати є саме зараз і змарнувати його не можна», - акцентує дипломат.
По-третє, продовжує він, білоруська армія абсолютно не готова проти війни з Україною.
«Ймовірність того, що частина військових після переходу українського кордону перейдуть на бік ЗСУ існує. І це теж реалістичний сценарій, який самопроголошений президент лукашенко не може не брати до уваги», - додав пан Трюхан.
Загалом же експерт вважає: слід констатувати, що етап позиційної війни на виснаження, яку намагалися вести рашисти – завершився. Натомість почався етап «найшла коса на камінь».
«Тривалий час в такому ритмі армія росії воювати не зможе. І від того, яку відповідь будуть давати ЗСУ, а також як швидко Захід почне нарешті давати зброю, яку ми давньо у нього просимо, залежать часові рамки остаточної поразки рашистської федерації. І так виглядає, що прогноз, який нещодавно дали британські спецслужби стосовно ймовірного завершення війни до Різдва (24 грудня ц.р.), може стати цілком реалістичним», - каже Вадим Трюхан.
«Найближчим часом варто чекати на нові ракетні удари по критичній інфраструктурі, можливо навіть з атакою мостів через Дніпро»
«Безумовно, ми спостерігаємо новий виток ескалації та перехід на новий етап російсько-української війни. І рішення це ухвалив путін ще тоді, коли пішов на незаконну анексію нових українських територій, яку було завершено юридично якраз перед його ювілеєм», - коментує політолог-міжнародник Максим Ялі.
путін чудово розумів, що після цього Київ відмовиться йти на будь-які переговори і тим більше визнавати анексію, нікчемну з погляду міжнародного права.
«Всі інші події, включаючи диверсію на Керченському мосту – лише наслідок та підготовка обґрунтування для нових та більш масованих ударів по критичній інфраструктурі України. Те, що т.зв. "слідство" було завершено лише через добу після вибухів на мосту і було оприлюднено висновки про причетність України без доказів, також як і дуже швидкий запуск роботи мосту - підтверджує, що за цим стоїть ФСБ, якому путін передав повноваження щодо власної охорони», - вважає експерт.
Російському диктатору потрібен був привід та обґрунтування для зовнішніх гравців.
«А також, щоб відвернути увагу від поразок окупаційних військ на полях битви. Плебс тріумфує, спостерігаючи наслідки терористичних атак на мирні міста по всій Україні, в яких гинуть мирні жителі. Впевнений, що це не останній удар», - додав пан Ялі.
Поруч з цим - йде планомірне нагнітання й ядерної істерії після виступу путіна про його рішення анексувати нові території. Мета – залякати Захід «ядерним апокаліпсисом», щоб він натиснув на українську владу та змусив сісти за стіл переговорів і підписати перемир'я.
«І щоб рашисти отримали оперативну паузу, завершили мобілізацію, підготували нові частини, заповнили запаси боєприпасів та ракет, а потім знову напали на Україну. Як це вже було 2015-го після підписання Мінських угод, - переконує політолог. – Але українське керівництво чудово це розуміє, тож відмовляється йти на переговори. Тим більше, коли ми успішно наступаємо і маємо перевагу на полі бою, і всі можливості звільнити ще більше окупованих територій».
Звідси – всі ці «мирні ініціативи», починаючи від Ілона Маска і закінчуючи Реджепом Тайїпом Ердоганом.
Те саме стосується і заяв лукашенка про створення спільного угруповання військ.
«Завдання мінімум – покращити переговорні позиції Кремля у можливих переговорах із Заходом шляхом створення загрози повторного наступу на Київ. Загрози наступу, яка, у разі відмови Києва на де-факто капітуляцію, лише зростатиме. Тож найближчим часом варто чекати на нові ракетні удари по критичній інфраструктурі, можливо навіть з атакою мостів через Дніпро. Саме на це був натяк сьогодні, коли було завдано удару по пішохідному мосту в Києві», - підкреслив Максим Ялі.
12 жовтня черговий «Ромштайн» очікується особливий
«Загалом, я думаю, що у сьогоднішньому масованому обстрілі України можна розгледіти дві причини: перша – невдачі рф на фронті, друга – намагання нового командувача окупаційної армії генерала Суровікіна «показати швидкі результати» за Кримський міст», - каже політолог Назар Приходько.
Саме тому експерт очікує продовження ударів протягом всього тижня, з паралельною медійною істерією.
«Суровікіну треба вислужитися, а ніяк інакше, окрім як бомбардуючи мирні міста, він цього зробити не здатен. Він і в Сирії так вислужувався, безкарно бомбардуючи Алеппо. От тільки Україна – не Сирія, а наші Сили Оборони – далеко не сирійські повстанці озброєні автоматами і ручними гранатами», - наголошує пан Приходько.
Головне тепер аби протягом цього тижня надійно тримався тил, не почав вестися на різноманітні інформаційної маніпуляції та спекуляції. А таких буде повно.
Чого слід очікувати від наших союзників та партнерів? Наскільки відповідають реальності «масштабні» очікування від зустрічі у форматі «Рамштайн», яку заплановано провести цього тижня?
«Рамштайн» відбудеться 12 жовтня. Думаю, що там будуть ухвалені рішення, які допоможуть посилити нашу ППО та нашу ПРО. Також очікую серйозних рішень від міжнародних організацій та держав-союзників України. Зокрема, про визнання росії державою-терористом», - прогнозує Назар Приходько.
«Є всі підстави розраховувати, що терористичний характер росії буде визнаний офіційно»
Політолог, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук розмірковує так: «Сьогоднішній їхній удар – це ознака розпачу та визнання власного безсилля. Думаю, керівництво рф вже розуміє, що немає шансів виграти на полі бою, тому пустило в хід терор. Світ має бачити реагувати відповідно. Потрібно нарешті офіційно визнати росію державою-спонсором тероризму. Адже очевидно, що це найбільше джерело тероризму у світі».
У цивілізованих країн таки з’являється стопроцентний привід надати Україні достатню кількість систем ППО та іншої зброї, необхідної для перемоги.
«До цього вже неодноразово закликав президент України Володимир Зеленський. І у нинішній ситуації неможливо знайти аргументи проти цих закликів», – впевнений Петро Олещук.
Лише перемога України над російською терористичною державою здатна гарантувати мир.
«Визнання росії державою-спонсором тероризму в цих умовах є лише фіксацією того, що існує на практиці, – наголошує політолог. – Звичайно, у США щодо цього немає єдиної позиції, і є аргументи проти визнання терористичного характеру рф. Але що далі – то важче висувати якісь раціональні аргументи проти ірраціонального терору. Тому варто очікувати на непросте обговорення цього питання. Думаю, є всі підстави розраховувати, що в перспективі терористичний характер росії буде визнаний офіційно».
Тут лише треба до такої перспективи додати слово «невдовзі».
Мирослав Ліскович. Київ