Режим самознищення: активна фаза падіння путінського режиму в дії

Події тижня, що минає, наповнені черговими жорстокими актами насилля країни-терористки рф по всій Україні, намаганням знищити якомога більше важливих інфраструктурних об’єктів та ще сильніше залякати українців.

Хотіли залякати та хоч трохи зламати програшний для росіян хід подій, але натомість отримали ще більше згуртування та лють у відповідь. І не лише зі сторони українців. Цивілізований світ також єдиний і згуртований у своєму бажанні підтримати Україну у протистоянні злу під назвою росія. Красномовним свідченням цього є ухвалення рішення Парламентської асамблеї Ради Європи за результатами термінових дебатів на тему «Нове загострення агресії російської федерації проти України». ПАРЄ стала першою впливовою міжнародною організацією, яка визнала Росію державою-терористом. Безперечно, це чіткий сигнал для решти світу та впливових організацій та країн. Окрім того, вперше в історії Рада Європи заявила, що потрібно дати зброю Україні, а саме системи ППО для захисту українців. Коментуючи це рішення, президент України В.Зеленський зазначив, що це потужний сигнал світовій спільноті та рф, який свідчить, що покарання за страшні злочини, заподіяні росіянами, будуть неминучими.

Свідомі ракетні обстріли цивільної інфраструктури – відкритий тероризм, в якому путін фактично зізнався у своєму виступі після масованих ракетних ударів по містах України. Зрозуміло, що такими кривавими кроками країна-терористка рф прагне залякати українців і примусити до переговорів. Але з кожним своїм агресивним кроком і нападом росіяни закреслюють усі колись ще можливі варіанти, роблячи їх неможливими. А ось повідомлення української розвідки про те, що в москві почалися заходи з затримання військових мимоволі наштовхує на аналогію поведінки нинішнього очільника кремля з діями ще одного кривавого кумира росіян – сталіна. Так, у нещодавньому повідомленні ГУР Міноборони України, яке співпало з кримськими подіями та руйнуванням символу путінського режиму – керченського мосту, зокрема йшлося про численні арешти, затримання та блокування військових. Це може свідчити, що в середовищі військових обурення діями путіна досягло апогею через його криваву авантюру. Очевидно кремлівський карлик вирішив застосувати ті ж методи придушення власного народу, які практикувалися сталіним у 1937 році, шукаючи нових «ворогів народу» серед російських військових. Це може свідчити лише про те, що режим путіна тріщить, а крах його імперії стрімко наближається.

Звучали цього тижня і не менш дивні заклики та спітчи з уст росіян. Якщо до російських недолугих заяв про «денаціоналізацію» чи «демілітаризацію» українців світ звик і знає як реагувати на подібні фейки кремля, то новими вигадками російські можновладці навіть трохи здивували та потішили. Так, у держдумі цього тижня, паралельно з масованими ракетними атаками та посиленням терористичних дій на території всієї України, закликали українських військових взяти владу у свої руки, буцім-то «задля збереження країни». Ініціатором такої пропозиції став депутат держдуми м. шеремет, який представляє там окупований український Крим. Тож, цей дивакуватий пан закликав військових України до «повалення націоналістичної влади в країні задля її збереження» і навіть заявив, що впевнений, що у лавах Збройних сил України ще є гідні люди, які дбають про майбутнє своєї батьківщини. Так, безперечно є! І їх багато, і усі вони захищають свій рідний дім і свою країну від російської нечесті, армії терористів, мародерів та гвалтівників. І роблять це філігранно і впевнено, доказом чого є втрати ворога, які щодня зростають. Так, втрати особового складу росіян вже наближаються до позначки в 65 тисяч знешкоджених окупантів. Очевидно, що є серед них і щойно мобілізовані за вказівкою путіна новобранці, які демонструють вкрай низький морально-психологічний стан цього поповнення, численні факти дезертирства з числа мобілізованих та невиконання бойових наказів. І це також цілком зрозуміло, адже диванні уявлення про силу, міць і звитягу російської армії геть не співпадають з тим, що реально відбувається на полі бою.

Від початку осені, зокрема і в жовтні, стало зрозуміло, що російська армія продовжує зазнавати поразок в Україні. Ситуація змінилася після того, як ЗСУ завдали російській армії суттєвої ​​поразки на харківському напрямку, потім у самій Росії почалася мобілізація, а після цього російські війська почали здавати позиції під Херсоном, а українські військові щодня повертати контроль над містечками та селами Херсонщини. Тож, дивний заклик російського депутата до українських військових взяти владу в країні у свої руки і справді звучить незрозуміло. Але він став ще одним підтвердженням остаточної кризи та розвалу російської армії. Очевидно, у кремлі добре розуміють, що рф йде в прірву та програє розв’язану нею війну в Україні. Активні наступальні дії ЗСУ у східних та південних областях дуже чітко наштовхують російське військове керівництво до розуміння того, що поспіхом «приєднані» українські території будуть повернені і цей час не за горами. Українська армія взяла на себе ініціативу: і стратегічну, і оперативно-тактичну практично на усій лінії фронту. Перемоги України на полі бою мають потужне політичне значення, адже цим Київ чинить тиск на російську владу. І хоч путін продовжує створювати ілюзію, ніби російська влада може робити все, що їй заманеться, шантажуючи світ та вбиваючи українців, але це він робить в першу чергу від власного розпачу, усвідомлюючи, що на росію чекає неминуча поразка. Завдання російської влади – уникнути тяжкої поразки у війні проти України і російський диктатор не хоче брати на себе відповідальність за провал, хоча саме він розв’язав цю війну і він відповідає за її ганебні наслідки та власну поразку. Саме тому російська влада шукає хоч якісь шляхи для дій, скажімо, закликає українських військових бунтувати в Україні та взяти владу у свої руки, паралельно тероризуючи мирних українців і знищуючи власних російських чоловіків під приводом часткової мобілізації.

Оголошену в рф мобілізацію експерти вже назвали своєрідним жестом відчаю, коли треба якось рятувати ситуацію, хоч і незграбно та заздалегідь провально. У деяких областях рф мобілізація проходить вже навіть по другому колу. Так, Курська та Ростовська області рф отримали нове мобілізаційне завдання з утилізації чоловічого населення. Додаткові етапи мобілізації в регіонах свідчать, що кремль зіткнувся з великими проблемами для набору людей на війну. Якщо одних областях недобір, то в інших – явний перебір. Але це не спиняє московських керманичів, як і те, що загибель чоловічого населення, отримання травм, що призвели до інвалідності, а також міграція до інших країн неминуче спровокує демографічну кризу в країні та падіння економіки. Окрім того, зрозуміло, що нашвидкуруч мобілізовані росіяни навіть за велінням чарівної палички не перетворяться на дієву армію, що була б здатна скласти конкуренцію ЗСУ. Однієї віри у велич та могутність росії для цієї справи замало. Та й вона розвіюється під тиском реалій. Саме тому мобілізовані росіяни продовжують бунти та відмовляються виконувати накази свого командування. Додає свого тут рівень забезпечення, недотримання санітарних норм, неналежного харчування та відсутності нормальних умов для проживання. У генштабі ЗСУ підтверджують факти, що рф відправляє мобілізованих військовослужбовців на війну проти України з радянськими шоломами та автоматами АК-12, які довели свою неефективність у реальних бойових діях. А екіпірування та одяг «частково» мобілізовані росіяни теж мають «частково» придбати самостійно. Так, в росії значна частина зазомбованих пропагандою росіян підтримує і дії, і режим свого президента. Але підтримувати кремлівського карлика не означає добровільно йти і помирати за нього. Це яскраво демонструє оголошена путіним мобілізації в країні, коли кількість тих, хто втік значно перебільшує кількість тих, хто таки здався в руки агресивній машині кремля. Тобто, бачимо, як почала діяти серйозна системна криза, яку запустили самі російські можновладці, фактично розпочавши активну фазу падіння і поразки не лише путінського режиму, а й країни загалом.

Тарас Попович