Втеча окупантів з правобережжя Херсонщини: наказ віддав не шойгу, це зробили ЗСУ
ЗСУ демонструють наступальні операції на вибір. На Слобожанщині – був блискавичний маневр і розгром ворога. Під Херсоном – системне витіснення
9 листопада міністр оборони рф шойгу та командувач так званої “спецоперації” суровікін заявили про “відведення” військ із Херсона. Зазвичай подібні речі з телеящика не анонсують. Але рашисти це зробили, всіляко намагаючись продати своїй внутрішній аудиторії втечу — як “жест доброї волі”. Втім, ми ж то знаємо, про що свідчать подібні “маневри”.
Ще на початку жовтня, тобто за місяць до сьогоднішніх подій Укрінформ аналізував, як розвивається і розвиватиметься ситуація на південному напрямку (детальніше — тут). ЗСУ, впевнено перехопивши ініціативу, досягли найвищого рівня майстерності у створенні умов, за яких противник більше не здатний утримувати захоплені території — його стратегічні запаси фактично ліквідовано, систему управління та логістику знищено, систему ППО порушено — та полишає їх сам. Та чи полишить? Висловлюються різні підозри про «пастки», про «перевдягнених в цивільне десантників». Втім, все це дуже малоймовірно. Росіяни звідти підуть і назавжди. Інша річ, як саме підуть? Бо якщо дати окупантам спокійно вийти з правобережжя Херсонщини, то за тиждень-два-місяць їх абсолютно прогнозовано слід очікувати в районі або ж Донецька, або ж Запоріжжя тощо.
...Втім, давайте більше про те, що зігріває душу: ми спостерігаємо чергову дуже знакову перемогу України у цій війні. Іншу за характером і стилем, але щонайменше такого ж масштабу, як і попередні “дива” під Києвом та Харковом. Звісно, радіти поки рано, “сюрпризи” ще можуть бути. Ворог, мабуть, ще намагатиметься завдавати вогневі удари з лівого берега. Проте наше командування все це чудово розуміє. А тому не надто поспішає. Принаймні, в публічній сфері. Як зауважив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, українське військо “продовжує ведення наступальної операції відповідно до свого плану”.
“Витиснення противника з правобережного плацдарму – це блискуча перемога ЗСУ”
“Заяви шойгу та суровікіна про залишення російською армією правобережного плацдарму та Херсона — це насправді наслідок дуже тривалої та завзятої операції ЗСУ. Ми методично довбали мости, переправи, позбавляючи противника постачання, підриваючи його можливості захищатися та атакувати”, каже військовий експерт Денис Попович.
Раніше чи пізніше росіяни мали або залишити обласний центр і прилеглі до нього території, або отримати там катастрофу, особливо перед прийдешньою зимою.
“Витиснення противника з правобережного плацдарму – це блискуча перемога ЗСУ. Але радіти я не поспішав би, - каже пан Попович. - Цілком можливо, що в Херсоні залишено численні пастки, а російська армія, відступивши на лівий берег Дніпра, почне тероризувати місто артилерією”.
Цього не можна допустити. Потрібно завдати російським військам максимальної шкоди, щоб перетворити їхній відхід у хаос.
“В іншому випадку ці війська, які є кадровими боєздатними частинами, можуть бути перекинуті на іншу ділянку фронту”, - вважає військовий оглядач.
“Свою стратегічну помилку, що головнокомандувач ЗСУ їх “переграв”, росіяни усвідомили запізно”
“Наші хлопці демонструють “стратегічний клас”. Нагадаю, операція зі звільнення правобережної Херсонщини розпочалася ще у серпні і триває досі. Так, ця операція важка. Але на усе свій час — така логіка військових дій. Не думаю, що весною, коли ворог захопив це південне місто, його завданням було створити лише плацдарм на правому березі Дніпра”, - коментує керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.
Їх ціллю був весь український південь від Миколаєва до Одеси. Наші війська зупинили ворога там, де змогли зупинити. А далі – примусили забиратися.
“Ворог оцінив захоплений плацдарм як стратегічний (для наступу на ті ж Миколаїв, Одесу на заході і на Кривий Ріг, Дніпро, Запоріжжя — на північ). Зрозуміло, що й в політичному плані окупація Херсону – єдиного обласного центру - була для нього “козирною картою”, - каже експерт. - Тобто “здавати” Херсон не збиралися ні за яких обставин” .
За його словами, наш Генштаб теж оцінив обстановку, противника, свої сили. А далі пішло “перетягування каната”: наші ведуть анонсовані контрнаступальні дії — ворог перекидає сюди найпотужніші і найпідготовленіші підрозділи — ми їх сковуємо й починається епопея з ударами “Хаймерсів” по дніпровським переправам.
“Ворог зрозумів, що він у западні, але було вже пізно. Бойові дії на Херсонському напрямку стали частиною більшого плану ЗСУ, - розповідає пан Лакійчук. - Блискавичний Харківський контрнаступ став можливий, в тому числі й завдяки активності українського війська на Херсонському операційному напрямку. Втім, не сходом єдиним. Послаблювати тиск на Херсонський плацдарм після успішної Слобожанської операції ніхто й не збирався. Свою стратегічну помилку, що Залужний їх “переграв”, росіяни усвідомили запізно”.
Херсон “приречений” на звільнення. Але є політична складова. Хтось мав для кремля виконати роль цапа-відбувайла.
“Ситуація на південному напрямку змінюється дуже динамічно. З одного боку, після публічних заяв суровікіна, шойгу, пригожина - дійсно, спостерігається відведення з Херсону добряче виснажених окремих підрозділів 810-ї бригади морської піхоти й 126-ї бригади берегової оборони, 76-ї десантно-штурмової дивізії. А саме ці висококваліфіковані з'єднання легкої піхоти могли б скласти основну силу для міських боїв”, - нагадує військовий експерт.
З іншого боку, на днях ворог сам підірвав низку мостових переправ у себе в тилу (вони їх мінували ще місяць тому).
“Це паніка? Чи спроба відрізати шляхи відступу для ар'єгарду — кинути його на смерть в жуківських традиціях? Не знаю. В будь-якому разі, я впевнений, наше командування, наші війська будуть діяти по обстановці, реагуючи на дії противника, а не на заяви його керівництва. В западню нас не заманять. Не вийде”, - наголосив Павло Лакійчук.
“рф втрачає єдиний обласний центр, який змогла окупувати. Розкол еліт посилюватиметься, а путін і надалі втрачатиме керованість процесом”
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, також наголошує на тому, що українська військова стратегія по виснаженню ворога на херсонському напрямку спрацювала “на відмінно”: “Маючи логістичні проблеми, противник змушений відступати, бо триматися далі він не має можливостей. Тим паче, що росіяни хочуть зберегти якомога більше своїх військ, техніки, озброєння та артилерії. Тому зараз повернення міста під контроль ЗСУ — це питання часу”.
“Як саме відходитимуть росіяни — залежатиме від того, з якими силами вони зможуть відійти. Чи можемо ми їх перехоплювати і створювати проблеми під час відходу? Так, можемо, - стверджує експерт. - Чи будемо ми намагатися знищити якомога більшу масу російських військ під час відходу? Думаю, що так”.
Пан Мусієнко звертає увагу на те, що росіяни підривають за собою усе, що можливо, щоб затримувати ЗСУ, аби ті не поспішали за ними.
Звісно, збережені сили росіяни можуть перекинути й на інші напрямки фронту, але не одразу.
“Так чи інакше, ці війська зараз повною мірою не є боєздатними, тому що вони виснажені у важких боях. Відповідно, їм потрібен час на доукомплектування, перегрупування тощо. Скільки часу на це знадобиться — залежатиме від того, в якій кількості вони зможуть відійти, скільки важкого озброєння вони втратять або залишать. Але все одно на це їм потрібно від кількох днів до кількох тижнів, а для відновлення боєздатності — ще більше часу”, - акцентує він.
Коли росіяни відійдуть із Херсонщини, то, по-перше, втратять єдиний плацдарм, який у них був на правобережжі. Для України це важливо, адже це зупинить будь-які розмови росіян про просування у майбутньому на Одесу, Миколаїв чи Кривий Ріг.
“А, по-друге, Херсон — це обласний центр, і рф символічно втрачає єдиний обласний центр, який змогла окупувати”, - додав пан Мусієнко.
Що стосується лівого берега, то тут ми отримуємо більший простір для завдання вогневих уражень “Хаймерсами”, далекобійною артилерією, зможемо діставати до рубежів з окупованим Кримом і цим зривати логістику окупантів. А от чи буде українська армія форсувати Дніпро і рватися на лівий берег? Військовий експерт вважає, що навряд. Але аргументів конкретних не приводить. Мабуть, на сьогодні – це справді не тема для публічного обговорення.
Мирослав Ліскович. Київ