Саміт G20: чому Україні краще «без комюніке», ніж комюніке «ні про що»

Є думка, що індонезійський саміт «двадцятки» зафіксує послаблення цього формату. Причина: ставлення до «російського питання»

На Балі прибули лідери найбільших економік світу для участі у саміті G20, який уже розпочався і триватиме два дні – 15-16 листопада. Очікувалося, що однією з головних тем обговорення, стане війна росії проти України, адже такий масштабний конфлікт на європейському континенті прямо впливає на економіку всього світу. І це вже не кажучи про те, що важливіше економіки: збереження світоустрою, який намагається зруйнувати путінська росія і який базується усе ж таки на правилах і міжнародних угодах.

Чи відобразиться все це спільному комюніке «двадцятки» – це ще зранку 15 листопада залишалося головною інтригою саміту.

Газета Financial Times, якій нібито вдалося ознайомитися з попереднім текстом документа пише, що заява, яку погодили члени делегацій, але поки що не підписали лідери країн-учасниць – буде обтічною. Тим часом Bloomberg пише, що саміт може вперше завершитися без спільного комюніке через те, що Саудівська Аравія, Індія, Бразилія та Китай не хочуть засуджувати росію. Також, як варіант, комюніке може буде роздільним, тобто країни розділяться на кілька груп залежно від своєї позиції, або ж – воно буде у форматі 19+1, коли більшість підпишуть заяву, а росія опублікує щось окреме.

Ще одна інтрига, про яку ексклюзивно повідомив Укрінформу посол України в Індонезії Василь Гамянін, - вперше у переддень старту роботи переговорного майданчика не була оголошена його програма, а також – жодна делегація не мала повної послідовності виступів на сесіях.

Це все так, для кращого розуміння атмосфери, яка там панує.

Що ще відомо?

Ну, глава країни-агресорки на G20 не поїхав, навіть не захотів записувати відеозвернення, відіславши на Балі свого міністра закордонних справ лаврова. Щодо України, яку також запросили на саміт, то нашу делегацію де-факто представляє в Індонезії вже згаданий посол. Президент Володимир Зеленський виступив онлайн. До слова, виступом глави української держави, яка не є членом G20, саміт фактично розпочався – і це безпрецедентний випадок.

Звертаючись до «Великої двадцятки», Володимир Зеленський запропонував українську формулу миру, яка складається із 10 пунктів. А саме:

• Радіаційна та ядерна безпека;

• Продовольча безпека;

• Енергетична безпека;

• Звільнення всіх полонених і депортованих;

• Виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку;

• Виведення російських військ і припинення бойових дій;

• Повернення справедливості;

• Протидія екоциду;

• Недопущення ескалації;

• Фіксація закінчення війни.

Дотримання цих пунктів, зазначив Президент, дозволить не лише зупинити війну в Україні, а й допоможе уникнути посилення негативних наслідків, пов'язаних зі збройною агресією росії, які вже відчувають по всьому світу.

Отже, виходячи з цього всього – які очікування від цього саміту?

“Цей саміт стане одним з найбільш непередбачуваних за всю історію існування групи двадцяти”

Саме таку думу висловив у коментарі Укрінформу дипломат Вадим Трюхан. Крім того, саміт на Балі буде позначений декількома моментамипро які можна сказати «вперше».

“Вперше в ньому не братиме участь президент росії. Причина очевидна — небажання особисто почути від лідерів провідних держав світу жорстку критику у зв’язку з агресією проти України. Вперше за день до початку саміту не оприлюднено його порядку денного і черговості виступу спікерів. Вперше саміт обійдеться без традиційного “сімейного фото”. Більшість лідерів учасників G20 відмовилися позувати на спільному фото з лавровим, главою делегації рашистської федерації, яка вже фактично стала державою парією”, - перелічив дипломат.

А ще — вперше немає розуміння, чи буде прийнята спільна декларація і якою вона буде за змістом, якщо її текст все таки в останній момент вдасться погодити: “Можна припустити, що якщо узгодити її вдасться, вона буде пустою за змістом через блокування росіянами всіх пропозицій інших учасників, зокрема держав-членів G7, ЄС, Канади та Австралії щодо засудження агресії рф і закликів негайно припинити війну проти України”.

Єдина тема, по якій, як виглядає напередодні початку саміту, вдається досягти порозуміння – боротьба з пандемією коронавірусу та її наслідками. Певні шанси на досягнення компромісу має також прийняття комюніке під назвою «неприпустимість застосування або погроза застосування ядерної зброї.

«Адже навіть росії, при всій войовничості її нинішнього керівництва, буде не з руки підставлятися, блокуючи це питання», - додав пан Трюхан.

Для України цей саміт мав би бути проривним. Адже запрошення взяти участь у якості спеціального гостя президент Зеленський давно вже отримав.

“І мав би там бути, адже головна передумова — неприїзд путіна — виконана сама собою. Зеленський міг би там особисто провести перемовини з президентом США Байденом, лідерами інших держав — наших партнерів, які є де-факто нашими союзниками. Міг би також провести зустрічі з лідерами КНР, Індії, можливо, Аргентини, Бразилії, Саудівської Аравії та ПАР. На таких особистих зустрічах, коли очі в очі, закладаються підвалини відносин і запускаються нові тренди”, - акцентує експерт.

Проте президент не поїхав на саміт (і на те були свої об’єктивні причини), а звернувся до його учасників онлайн.

“Того ефекту, якого можна було б досягти через особисту присутність, очікувати звичайно не варто. Втім, і посипати голову попелом не будемо. Все-таки в Україні йде жорстка війна, яка потребує безперервної особистої присутності Верховного Головнокомандувача, ким за посадою є президент”, - нагадує дипломат.

Звернення Володимира Зеленського до учасників G20 було сильним.

«Президент апелював до лідерів провідних держав світу, сумарний ВВП яких складає близько 85% від світового. І говорив він, крім усього іншого, про три речі. Перше — про необхідність спільними зусиллями зупинити воєнного злочинця №1 путіна і створену ним нацистську державу. Друге — про необхідність повернути силу міжнародному праву. Бо право сильного веде планету Земля, не лише Україну, в безодню. І третє — про необхідність ліквідації наслідків війни, яку розв’язала рф проти України і всього вільного світу. Зокрема, економічних, екологічних, гуманітарних, юридичних, політичних тощо», - каже пан Трюхан.

Експерт очікує, що на саміті звучатиме тема Ірану та Північної Кореї, з якими росія утворила новітню “вісь зла”. Ну і побіжно, але потужно — питання недопущення застосування ядерної зброї росією, ядерних техногенних катастроф, у першу чергу на ЗАЕС тощо.

«Загалом цей саміт стане “лебединою піснею” нинішньої росії. Захисники в неї ще звичайно є, проте їхній голос слабне з кожним місяцем, зокрема завдяки ЗСУ, які не втомлюються демонструвати нікчемність так званої «другої армії в світі» і всієї рф».

«Саміт буде надзвичайно невдалим для рф»

«Ще до початку саміту в кремлі сподівалися отримати собі хоча б якийсь невеликий інформаційний ефект. Але, судячи з того цирку, який російська делегація влаштувала напередодні, 14 листопада, із «госпіталізацією» лаврова – у них навіть з цим не склалося. Тупа і примітивно спланована операція для привернення уваги, аби журналісти почали це обговорювати, звернулися по коментар до глави мзс рф – провалилася», - звертає увагу політолог Ігор Рейтерович.

Експерт упевнений, що таким же провальним для росії буде й саміт в цілому.

«Одна з ключових подій зустрічі «двадцятки», по суті, уже відбулася до її початку - розмова Байдена і Сі Цзіньпіна».

Але великий плюс у тому, що не лише сам факт цієї зустрічі трактується, як важливий, а й те, що американський та китайський лідери заявили по факту тригодинної розмови.

«Обидвоє відправили путіну дуже неприємний і недвозначний меседж: по-перше, Байден і Сі наголосили, що ядерна війна в жодному разі не повинна розпочатися, адже така війна ніколи й ніким не зможе бути виграна, а по-друге, що застосування ядерної зброї в Україні, навіть на рівні розмов - це абсолютно неприйнятно».

Якщо раніше Сі про це казав путіну в кулуарах, приміром, на полях форуму ШОС у Самарканді, то тепер зробив це публічно – прямим текстом.

«Включити дурника у путіна не вийде, ігнорувати це буде складно. Відтак останній козир, який ще залишався в його руках і яким він намагався шантажувати, грати на підвищення - битий. Причому цей козир битий країною, яку рф вважає своїм найближчим союзником - Китаєм. І це, мабуть, буде один з найголовніших наслідків цього саміту», - переконує політолог.

Виступ Володимира Зеленського на початку форуму – це свідчення того, що попри заявлену офіційно «тему» саміту, саме Україна буде в центрі зустрічі країн G20.

«Це важливо, передусім, з точки зору привернення уваги до розв’язаної рф війни з боку тих учасників, які до сьогодні сяк-так, але намагаються зберігати нейтральну позицію», - додав пан Рейтерович.

Тож головне завдання української делегації – донести до цих країн посил, що винуватцем в усьому тому, що сьогодні відбувається у світі (продовольча та економічна кризи й так далі) є виключно рф.

«Певен, що нас почують. Врешті-решт лавров не привіз на Балі нічого нового від свого кремлівського господаря. Вангую, що рф знову займатиметься пустослів’ям, повторюючи мантру про якихось «неонацистів», «подвійні стандарти» тощо. Але це всім уже набридло», - каже експерт.

Але, що стосується підсумкового комюніке, то цього разу, мабуть, обійдеться без нього.

«У спільній заяві Україні потрібна конкретика, чітке засудження росії. Та якщо учасники саміту намагатимуться знайти якусь "золоту середину", тобто, щоб ні вашим, ні нашим – така заява взагалі не потрібна», - підсумував політолог.

І це – дуже важливий момент, який варто підкреслити додатково: якщо не всі учасники G20 дозріли до того, щоб прямо засудити злочинну агресію росії, то Україні краще, щоби підсумкового комюніке, на разі не було взагалі – промовисто і демонстративно.

«Ніяких особливих очікувань не має – ні в цілому, ні стосовно України»

Політолог Володимир Фесенко говорить, що не має якихось великих очікувань щодо саміту G20, оскільки зазвичай на подібних зустрічах обговорювалися питання економічного розвитку і світової торгівлі.

Однак цьогоріч повномасштабна війна рф проти України змушує країни говорити і про безпеку.

«Єдине питання, щодо якого варто очікувати конкретних рішень саме для нашої країни, це продовження дії зернової угоди. Ця тема точно буде однією з головних. Вона важлива для країн Азії, Африки, Латинської Америки. Тут є певні підстави для оптимізму», – каже експерт.

У всіх інших питаннях будуть спрацьовувати істотні протиріччя між учасниками саміту, оскільки, каже пан Фесенко, це дуже строкатий конгломерат країн із суперечливими інтересами.

«Цілком вірогідно, що спільної заяви не буде через протиріччя щодо росії. Це прогнозують різні джерела. Не буде і якихось проривних домовленостей між західними країнами і росією. Це буде саміт загальних і суперечливих дискусій, перш за все про глобальні економічні і безпекові проблеми, але без конкретних рішень. Важливими можуть бути двосторонні контакти на полях. Проте їх результативність можна буде оцінити лише згодом».

У експерта-міжнародника Агії Загребельської «очікування від саміту нижче нижчого». За її словами, G20 розколота війною в Україні та не спроможна дати спільну відповідь, щоб відстояти свої інтереси.

«Частина країн групи «сидить на паркані», намагаючись приховати за так званим «нейтралітетом» - страх приймати конкретні рішення. Ще дві країни (які саме – очевидно. Ред) чітко відстоюють сторону зла. І якщо G7 після російського вторгнення навпаки відновилася та продемонструвала стійкість, то G20 розписалася у власній безпорадності», - переконує Агія Загребельська.

Тим не менш, група залишається єдиним майданчиком, де 20 найвпливовіших чоловіків та жінок світу можуть висловитися та спробувати почути один одного. І це безспірно важливо.

«Але група G20 припинила бути генератором рішень, втративши свою ефективність, якою захоплювався світ під час останніх найбільших криз. Тож, я б не чекала від саміту якихось результатів», - каже пані Загребельська.

Ефективні двосторонні зустрічі на полях саміту? Так, вони можливі. Але перш за все, такі контакти будуть присвячені тому, як допомогти Україні захистити себе та зміцнити позиції.

«Коли настане час для переговорів, то рука України повинна бути достатньо сильною, щоби відстояти демократичні права, свободи та цінності для всієї планети», - резюмувала Агія Загребельська.

Чекаємо 16-го: маємо можливість оперативно зафіксувати, наскільки справдяться ці дуже конкретні прогнози.

Мирослав Ліскович. Київ