Відбудова України буде «Планом Маршалла ХХI століття»

Для такого твердження є достатньо вагомих аргументів

Унаслідок масованих ракетних ударів та ударів дронами-камікадзе рашистів фактично по всій кричній  інфраструктурі України та більшості обласних центрів, що призвело до істотних пошкоджень майже 40% підприємств Укренерго, попередня сума матеріальних втрат нашої держави (350 мільярдів євро) значно зросте. Як і гострота проблем післявоєнної відбудови зруйнованих вщент регіонів. Так, замість експортування нашої електроенергії до ЄС (три місяці тому Україна взяла на себе  зобов’язання збільшити його в 2,5 раза і слова дотримувалася) ми вимушені шукати прийнятні варіанти для імпортування. 

Готовність підставити плече

Стає остаточно зрозуміло: без об’єднання зусиль провідних країн світу — США, Великої Британії, Канади, Німеччини та всіх держав Євросоюзу — нам не піднятися з руїн. І таку непохитну солідарність щодо відновлення насамперед нашої енергетичної інфраструктури  після її обстрілів ми дедалі переконливіше відчуваємо. Єврокомісар з питань енергетики Кадрі Сімсон, яка побувала недавно в Києві, заявила про необхідність збільшення підтримки нашого енергосектору. Напередодні вона закликала уряди та приватні компанії Євросоюзу пожертвувати більше грошей на обладнання для енергетичної галузі України.

Дуже логічним і своєчасним у такій ситуації сприймається заклик канцлера Німеччини Олафа Шольца і  голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн  створити «план Маршалла» для відродження України. «Маємо вже зараз думати про відновлення країни, навіть якщо мир видається далеким. Україні потрібна перспектива, що вона зможе знов економічно зростати, щойно закінчиться війна»,  — йдеться у спільній статті Олафа Шольца і Урсули фон дер Ляєн, опублікованій 23 жовтня у виданні Frankfurt Allgemeine Zeitung. На їхню думку, впоратися з відновленням України на тлі того, що збитки сягають не менш як 350 мільярдів євро, самотужки не можуть ні Україна, ні окремі її партнери. Шольц і фон дер Ляєн пропонують створити інклюзивну донорську платформу, щоб з її допомогою було чітко зрозуміло, як ці гроші використати. Як вважають канцлер Німеччини і глава Єврокомісії, йдеться про завдання поколінь. Європі в цьому відведено важливу роль у справі підтримки України, оскільки вона кандидат на вступ у ЄС. У 2015—2018 роках, до речі, кілька варіантів «Плану Маршалла для України», який  ініціював зокрема Андрюс Кубілюс, литовський політик, депутат Європарламенту, тривалий час дискутували на різних майданчиках Євросоюзу.

 Нагадаємо: саме завдяки Плану Маршалла, а також батькові нової Німеччини, першому канцлерові ФРН, післявоєнна країна, що лежала в руїнах після масованих бомбардувань та обстрілів,  фактично за п’ять років чинності «плану Маршалла 1947 року» помітно відбудувалася і наприкінці 1950-х вона вже мала найпотужнішу і найдинамічнішу економіку в Західній Європі.  І це в умовах, коли обсяг допомоги переможеній Німеччині за час чинності програми (1948—1951) був найменшим. Із 13,3 мільярда доларів допомоги (148 мільярдів у цінах 2013 року), які до грудня 1951-го США надали 13 країнам Європи, Італія та Німеччина отримали лише по 1,3 мільярда доларів, Велика Британія — 2,8 мільярда, Франція — 2,5 мільярда доларів.

Досвід Конрада Аденауера буде не зайвим

 Як писав один із журналістів, що характеризував Німеччину тих часів, «Німеччина — це купа сміття, в якому порпаються 40 мільйонів голодних німців». І це не було перебільшенням: кожний другий дорослий німець був безробітним, майже 50% житла зруйновано. Гострою була проблема з керівними кадрами на майже всіх рівнях господарства. Обсяг промислового виробництва 1946 року становив 33% довоєнного рівня. Заводи Круппа в Ессені, верфі в Гамбурзі, як і більшість інших провідних колись потужних  підприємств було знищено. 

Обладнання заводів і фабрик, які залишилися неушкодженими, демонтували і вивозили ешелонами і на захід, на схід в рахунок репарацій.  Радянський Союз, скажімо, за різними джерелами,  отримав 2885 промислових підприємств, 96 електростанцій, 340 тисяч верстатів, 200 тисяч електромоторів. 

Союзники з коаліції також не гаяли часу. Вилучення промислового обладнання, рухомого залізничного складу, торговельних суден, за Паризькою угодою від 14 січня 1946 року, із Західної частини Німеччини на користь США, Великої Британії та інших країн оцінювали загалом у 4,782 мільярда доларів за цінами 1938 року, що еквівалентно 4249,5 тоннам золота.

Але вже за п’ять перших років правління Аденауера валовий внутрішній продукт зріс на 48%, а реальна заробітна плата — на  80%.  На початок 1950-х Німеччина вийшла за обсягами виробництва на довоєнний рівень. І в Європі, й у США заговорили про німецьке економічне чудо.

 Про нього за всі ці роки написано сотні авторитетних глибоких досліджень. Чимало експертних оцінок українських економістів і політологів про складові німецького економічного чуда часів канцлера Конрада Аденауера і його талановитого соратника Людвіга Ерхарда, міністра економіки ФРН, можна було почути і прочитати в 2017—2018 роках, коли тривали активні дискусії щодо другого варіанта «плану Маршалла для України». Саме тоді й згадували  таємниці результатів команди Аденауера, які вражали.  Обравши в 1947—1949 роках виважені локомотивні напрями розвитку своєї економіки, Аденауер рішуче провів кілька сміливих і ризикованих, доленосних для країни реформ. Назвемо лише мінімум з найважливішого, яке не зайве нині взяти до уваги авторам та співавторам багатьох  рішень як головних і пріоритетних, що пропонують наші партнери, і щодо фонду післявоєнної відбудови України, який, можливо, отримає назву «план Маршалла XXI століття», і рекомендацій щодо безпекових гарантій України.

За висновками експерта Костянтина Бондаренка, успішність «плану Маршалла» 1947 року в Німеччині була зумовлена виваженістю обрання локомотивів економіки та консенсусом еліт. «План не був би успішним, якби не було консенсусу еліт в Німеччині та інших державах, які прийняли цей план. Аденауер домігся того, що перед тим як отримати кошти від США, представники великого бізнесу Німеччини уклали між собою неформальний пакт про обмеження прибутків і спрямування їх в державний бюджет. Тільки після цього, — підсумував Кость Бондаренко, — можна говорити, що зовнішні запозичення будуть ефективними».

Цікавий висновок зробив свого часу один з головних реформаторів післявоєнної Німеччини Людвіг Ерхард: «Жодна економічна ситуація не може бути настільки безнадійною, щоб рішуча воля і чесна праця всього народу не могли б упоратися». Але для цього такою самою чесною, рішучою і вольовою в досягненні мети має бути і влада. 

Аденаур і його команда, яка керувала державою 14 років, зуміли завоювати довіру більшості німецького суспільства, істотно обмеживши в ті роки видатки на утримання уряду. Усю його діяльність, як ідеться в одному дослідженні, «було спрямовано не стільки на ухвалення нових законів, скільки на скасування регуляторних актів, величезної кількості вказівок, які душили свого часу німецьку економіку». Було взято курс на зниження податків, особливо на фонд зарплати, розробляли правові інструменти, які мотивували б німців не тільки добре і чесно заробляти а й стимулювали інвестувати кошти в перспективні приватні і державні проєкти.

Додам ще одне, але дуже важливе на майбутнє для чиновників виконавчої влади: кошти фонду Маршалла в Німеччині використовували дуже ефективно. Віддача з кожного долара становила 10—20 доларів.

  Перспектива не тільки для українців, а й для всіх європейців

Під час роботи Міжнародної конференції з питань відновлення України, яка відбулась у Берліні 25 жовтня, питання ефективного використання донорських, грантових та кредитних коштів на відбудову нашої країни було одним з головних. Ця конференція відрізнялася від конференції в Лугано, де було представлено План відбудови України на 3 тисячах сторінок, тим, що в Берліні прагнули зосередиться на конкретних секторах, у яких насамперед можна швидко допомогти нашій державі. 

«Ми хочемо подивитися більш конкретно, що можна зробити зараз із тими грошима, які є, і з тими сусідами в Європі, які дуже хочуть щось зробити для України, — сказала Анка Фельдгузен, Посол ФРН в Україні, в інтерв’ю Укрінформу напередодні конференції. — Ідея полягає в тому, щоб Україна швидше відчула конкретну підтримку, тому що у нас є і гроші, й енергія, і добра воля, але це треба спрямувати на правильні проєкти».

Які саме? Чіткі пропозиції щодо першочергових кроків відбудови зруйнованого  висловили і Володимир Зеленський, і Денис Шмигаль на першій Міжнародній експертній конференції з питань відновлення, відбудови та модернізації України. Нагадаємо лише кілька позицій, які висловили керівники нашої держави. 

«Маємо прозорий план першочергових кроків у відбудові. Це те, що необхідно Україні буквально для виживання. Вага нашого плану швидкого відновлення  — 17 мільярдів для критичної відбудови, негайної, — підкреслив Президент України. — Це лікарні, школи, життєво важлива транспортна й енергетична інфраструктура. Маємо колосальну потребу у відбудові житла там, де російські танки й артилерія методично знищували міста».

«Не менш важливо, — зауважив присутній на конференції Прем’єр- міністр України, — вже починати відбудовувати все те, що руйнує агресор. Теплостанції, щоб люди не замерзли, пошкоджені підприємства, щоб люди мали роботу».

Уряд робить усе можливе в умовах, коли на оборону доводиться спрямовувати з бюджету понад 60% коштів. Вдалося спрямувати на швидке відновлення  вже майже 125 мільйонів євро. Але цього вистачить лише на 5% пошкоджених об’єктів. Тому нам вкрай потрібна допомога. І такій підтримці щодо відбудови і модернізації країни, наголошували очільники держави, важливо надати більш системний характер, наприклад заснувати «фінансовий Рамштайн» за аналогією з «оборонним Рамштайном», який уже функціонує.

 У цьому контексті важливо ще раз звернути увагу на позицію Німеччини, яка останнім часом активніше долучилася до постачання ЗСУ важкого та летального озброєння, зокрема вкрай потрібних нам комплексів протиповітряної оборони. Цю позицію висловив Олаф Шольц у виступу на конференції в Берліні. Канцлер Німеччини заявив, що відбудова України буде «Планом Маршалла ХХI століття» і можливістю для побудови більш стійкої та міцної України: важливий виробник зеленої енергетики, експортер індустріальної та аграрної продукції, цифровий центр з одними з найкращих ІТ-експертів, а також член ЄС з відповідною інфраструктурою та правовою базою. 

Позиції України з одним з лідерів Євросоюзу щодо бачення  головних напрямів розбудови нашої держави дуже близькі. За три місяці до конференції в Берліні Володимир Зеленський запропонував розглянути «довгостроковий горизонт співпраці з Україною» і закликав інвесторів розвивати в Україні насамперед такі пріоритетні напрями економіки: зелена енергетика, сектор IT, агропромисловість і локалізація виробництва.

«Ніде у світі не знайти всіх цих економічних чинників одночасно. Вони є тільки в Україні». Це було підкреслено у зверненні 9 вересня до учасників конференції Dragon Capitals Ukraine Virtual Investor Conference. 

І для таких запевнень достатньо вагомих аргументів: наших айтівців вважають одними з найкращих у світі, частка IT-послуг у структурі експорту, за даними Цензор.НЕТ, останніми роками збільшилися майже вдвічі, а експортна виручка від постачання агропродукції зрівнялася з основою української економіки — гірничо-металургійним комплексом. 

Маємо всі можливості для зростання нашої промислової активності. Наші природні ресурси, географічне розташування, суспільні традиції, на переконання Володимира Зеленського, дають змогу завдяки поєднанню українського та загальноєвропейського потенціалів дати новий імпульс економічному життю всього ЄС. І це цілком реальна перспектива не тільки для українців, а й для всіх європейців.

Станіслав Прокопчук

«Урядовий кур’єр» – Укрінформ