Вибухи на аеродромах рф: перелом у війні та доказ російської неспроможності
Стратегічні летовища агресора не захищені, як належить. ЗСУ зруйнували черговий міф. Цього разу — про “ешелоновану ППО” навколо Москви
Вибухи на російських військових аеродромах у Рязані (Дягілєво), Саратово (Енгельс), Курську, а також на комбінаті “Слава” у Брянську, де зберігаються резервуари з паливом... За останні дві доби про подробиці сказано вже багато, нема потреби зайвий раз повторювати. Також не акцентуватимемо увагу на реакції міноборони рф, лиш згадаємо одну фразу речника ворожого відомства конашенкова, котрий звинуватив “киевский режим” в “террористическом акте”. Ну, по-перше, не Україна, а росія — синонім до слова “тероризм”. По-друге, попри всі жахи війни, які принесла рф на нашу територію, ЗСУ ведуть чесну війну — не воюють із мирним населенням, не обстрілюють цивільну критичну інфраструктуру. ЗСУ атакують виключно ті об'єкти, які, згідно з Женевськими конвенціями (стаття 52), є ЗАКОННИМИ військовими цілями. Водночас, що стосується російських атак — не тільки ми, а весь цивілізований світ знає, по яких саме об’єктах б’ють російські ракети.
То хто з нас терорист? Відповідь очевидна.
До речі, про ракетні удари. Якщо атака 23 листопада призвела до часткового блекауту (часткового, бо протягом 48 годин українські енергетики та комунальники повернули пошкоджену інфраструктуру до робочого стану, - Авт.), то чого досягнув ворог 5 грудня, окрім як викинути на вітер 400-500 млн доларів? По відчуттях та за наявною інформацією, черговий обстріл не став для України критичним за наслідками. 90% ракет не вразили свої цілі — це безумовна заслуга наших сил ППО. Але потрібно також усвідомлювати, що кількість ракет, які летіли 5 грудня на українські міста, могла би бути суттєво більшою, якби, знов таки, не вибухи на російських аеродромах, на яких дислокується дальня авіація агресора. За попередніми оцінками, пошкоджено мінімум два стратегічні літаки, а це — мінус 6-12 запущених ракет (бойове навантаження одного ТУ-95 — до 6 крилатих ракет Х-55/555 у внутрішній барабанній установці, - Авт).
Зрештою, вибухи на російських військових аеродромах — це не тільки (і не стільки) про ракети. Це про те, що Україна продемонструвала здатність діставати ворога за сотні кілометрів в глибину.
І це — принципово важливо.
Тож, мабуть, найголовніше на сьогодні запитання: це вже переломом у війні, тобто, чи можна вважати згадані “вибухові інциденти” гарантією того, що наша армія відповідатиме на терористичні атаки окупанта на його ж території?
Географія можливостей ЗСУ росте й ростиме надалі
“Здатність України завдавати удари глибоко на російській території не лише важлива в воєнному плані. Це також надсилає сигнал росії, що продовження війни матиме ціну і не лише Україна піддатлива до ударів дальніх безпілотників і ракет – також і росія”, – заявив в коментарі “Радіо Свобода” Макс Бергманн, експерт Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні.
Тим часом військовий експерт Ігор Левченко каже, що починаючи від широкомасштабного вторгнення, російське керівництво взагалі не задумувалось про можливість війни на своїй території.
“Але те зло, яке творить наш ворог, воно не залишиться непокараним. І те, що відбувається, – це якраз демонстрація цього постулату. Будь-яка дія викличне протидію. І прильоти по російських авіабазах в їхньому тилу підтверджує, що ніщо не залишиться непокараним”, - наголошує він.
Він упевнений, що наші можливості вражати противника, де б він не ховався, ростуть і будуть зростати й надалі.
“До Москви менше кілометрів, ніж до Енгельса і тому це вже дуже символічно. Це означає, що Україна отримує спроможності, які можуть впливати навіть на столицю рф. У кремлі мають трошки затремтіти у когось руки. І, можливо, навіть мають почати переміщатися у бункер трішки далі — за Урал, тому що до Уралу українська техніка поки не може доходити”, - зазначив директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
Але, додав експерт, українці можуть зробити зброю з будь-якою дальністю. За його словами, таких розробок в України може бути багато різного типу — і безпілотної, і ракетної зброї.
Згадаємо, що напередодні речниця державного концерну «Укроборонпром» Наталія Сад повідомила, що український ударний безпілотник масою 75 кг та дальністю польоту до 1000 км перебуває на фінальній стадії випробувань: “Ми переходимо до етапу випробування під дією РЕБ (засобів радіоелектронної боротьби, – Ред.) на виконання доручення начальника Генштабу. Після того, як ми успішно випробуємо безпілотник під дією РЕБ, ми сподіваємось, що зможемо перевірити його в бойовому застосуванні. Обіцяли до кінця цього року – намагаємося обіцянки дотриматися”.
Є надія, що географія ударів по військовий об’єктах на території рф істотно розшириться...
“Я б на місці росіян почав би набагато більше турбуватися про долю своїх спочатку стратегічних можливостей, а потім інфраструктурних”, - підкреслив Михайло Самусь.
Вибухи були для рф несподіваними і дуже болючими
Удари дронами, чи що там прилетіло по аеродромах російської стратегічної авіації, безумовно, напряму пов'язані з наступним ракетним ударом ворога 5 грудня по нашій енергетичній інфраструктурі. Тільки пов'язані зовсім не так, як це подають кремлівські пропагандисти, заявляючи про нібито “удар відплати”. Навпаки.
“У ГУР завчасно знали про підготовку рашистами масованого ракетного удару по Україні. Знали про те, коли і якими силами він відбудеться. І ЗСУ вдарили на випередження”, - стверджує керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.
Бити хижака краще на зльоті, коли ворожі бомбовози стоять в готовності на злітній смузі, заправлені пальним і з підвішеними ракетами... І атака вдалась!
“Результат на лице — масований ворожий наліт не мав тих страшних наслідків, як, наприклад, попередній. І це заслуга не тільки нашої ППО, хоча левова частка перемоги — її”, - каже пан Лакійчук.
Що стосується ударів по ворожим аеродромам у Курську і Брянську — тут інша історія. Звідти тактична авіація рф наносить регулярні удари по нашим військам, які стійко тримають оборону під Бахмутом, довкола Авдіївки, діють у напрямку Сватово-Кремінна. Тож аби позбавити ворога підтримки з повітря або значно послабити її — й були знищені склади з авіаційним пальним.
“Нема пального — нема й нальотів. Це удари з тієї ж категорії, що й атаки ворожих аеродромів в Саках, Гвардійському і Джанкої в Криму, Міллєрово в Ростовській області, Бєлгороді тощо. рашистам до них вже треба звикати”, - каже експерт.
Але повернімося до атаки Енгельса і Дягілєво...
“Це дуже важливо. І не тільки тому, що українці продемонстрували, що можуть наносити удари по військовим об'єктам противника вглиб його території на понад 500 кілометрів. Хоча, це теж само по собі — потужний сигнал, - каже Павло Лакійчук. - Втім, російські пропагандисти волають про інше: Енгельс і Дягілєво — це аеродроми стратегічної авіації. Це та сама “ядерна тріада”, “стратегічні ядерні сили”, які мають демонструвати всьому світу “кузькіну мать”. Проте виявляється, що вони можуть бути уражені українцями. А що тоді говорити про американців?”
Так сьогодні виглядають паніка у російських пабліках: “Американці з нас регочуть. Реально, уявляєте собі рівень децибелу реготу в штабах США? Стратегічні ядерні сили росії можна довбати копійчаними безпілотниками. Стратегічні ядерні сили росії не прикриті. Стратегічні ядерні сили росії безпорадні. Шестидесятирічний страх Карибської кризи зник, випарувався, помщений. Чого боятися? Удару стратегічних ракетоносців Ту-95 і Ту-160? Так вони ніяк не захищені, звалені до купи, не прикриті ППО, з супутників — як на долоні... 5 грудня США позбулися страху перед російськими стратегічними ядерними силами”.
Це символічна перемога ЗСУ, яка може мати стратегічне значення.
“Слід розуміти, що ці вибухи були для рф несподіваними і дуже болючими. Чому? А тому, що це територія майже за понад 500 кілометрів від кордону з Україною, де присутня ешелонована російська протиповітряна оборона. Але вона не спрацювала. Очевидно через те, що гучно заявлені характеристики не відповідають дійсності. А відтак ППО ворога не може перехоплювати невідомі об’єкти, якими й було нанесено удар”, - доповнює військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Фахівці кажуть, що переважна кількість російських зенітно-ракетних комплексів та радарів ППО зосереджені на фронті та несуть там значні втрати. Тому у росіян не вистачає сил і вони не спроможні побудувати щільну оборону навіть своїх стратегічних об'єктів.
“Де ж ваша протиповітряна оборона? Росіяни, певно, забули, що їхня ППО, їхні С-300 вже півроку гатять по Харкову, Миколаєву, Запоріжжю, Кривому Рогу, Нікополю, Херсону. Нема у вас протиповітряної оборони. А є протиповітряний напад, протиповітряний терор”, - наголошує Павло Лакійчук.
Це була ефективна, майстерна операція, яка точно увійде в підручники з історії воєн
Два стратегічні бомбардувальники-ракетоносці рф, які постійно наносили удари по території України, здійснювали терористичні акти, відправляючи ракети на мирні міста, зазнали серйозного ушкодження, стали непридатним для вильотів та потребують капітального ремонту і заміни хвостової частини. Але...
“росія не може їх виробляти. В рф цілком і повністю відсутнє виробництво Ту-22М3, Ту-95МС. Тобто кожен цей літак — досить серйозно пошкоджений або знищений — це втрата, яку росіяни не зможуть компенсувати, не зможуть відновити, - переконує Олександр Коваленко. - Фактично це більш ніж якісь фінансові чи мілітарні втрати. І найважливіше — це репутаційні втрати, бо, знову ж таки, йдеться про понад 500 кілометрів від кордону з Україною. Ешелонована ППО малої, середньої та великої дальності не спрацювала. Стратегічний об’єкт в глибині російського тилу було вражено”.
І це ганьба, втім, однак, з якою уже не вперше стикається російська армія. Раніше вже дрони наносили удар по штабу Чорноморського флоту в Севастополі влітку, а морські дрони кружляли в акваторії севастопольських бухт у жовтні. В серпні цього року були вибухи на російських військових летовищах в окупованому Криму. Періодично вибухають військові об’єкти в російських областях, які межують з Україною. А ще — потоплення пріснопам'ятної “Москви” українськими “Нептунами”, підрив Керченського мосту...
“Без перебільшень — цю операцію можна назвати такою, яка немає аналогів у світі. Чому? А тому, що поки в сучасних війнах я не зустрічав жодного прикладу, щоб в країну, в якій діє ешелонована, повноцінна ППО, в країну мілітіарну, технічно й технологічно нібито розвинену могли залетіти якісь об’єкти, наприклад БПЛА, вглиб на 700 кілометрів та нанести удар по стратегічному об’єкту”, - акцентує військовий експерт.
Відзначимо, що коли стаються вибухи на російській території, то Україна офіційно не бере відповідальності за це. Так і цього разу — жодного підтвердження від Генштабу чи від Міноборони, що за згаданими інцидентами стоять ЗСУ. Водночас спростувань також немає.
“Якщо це дійсно зробили ЗСУ, а ми дізнаємося про це найближчими часом, то, на мій погляд, йдеться про досягнення, яке увійде в підручники з історії тактики і стратегії ведення сучасних війн”, - вважає пан Коваленко.
Проблем в рф більшатиме, насамперед з ракетним озброєнням
На відміну від попередніх ударів по території України, 5 грудня росіяни використали більш різноманітну номенклатуру ракетної зброї.
“Окупанти випустили 38 крилатих ракет Х-101/Х-555, 22 крилаті ракети «Калібр», 3 ракети Х-22, які на моїй пам'яті не застосовувалися вже як місяці три, 6 авіаційних ракет Х-59 та навіть 1 протирадіолокаційну Х-31П, - перелічує Олександр Коваленко. - Повний вінегрет. Загалом ворог випустив 70 ракет. Очевидно, що одних лише Х-101 для прориву української ППО не вистачає. Ракетні рефлексії окупантів, які не зібрали для удару уніфікованої номенклатури, багато про що говорять”.
А говорять насамперед про те, що в рф спостерігається ракетний дефіцит. На думку експертів, це демонстрація того, що найближчим часом ворог, по-перше, втратить можливість наносити масовані удари по території України, а, по-друге, з кожним разом робитиме це із все більшими строками по плануванню. Зараз, наприклад, росіяни готуються до удару два тижні.
“А невдовзі, гадаю, йтиметься вже про три-чотири тижні. Саме скільки часу їм буде потрібно для того, щоб зібрати боєкомплект, який, знов таки, буде не уніфікований. Все це свідчить одне: ракетний ресурс рф виснажується”, - стверджує оглядач групи “Інформаційний спротив”.
Про те, що запаси високоточної зброї в рф підходять до завершення також говорить начальник ГУР МОУ Кирило Буданов: “Запаси вже давно увійшли в критичний мінімум. Проте, як бачимо, вони вирішили йти до кінця, тобто до нуля. Що в принципі дуже погано для самої рф. Військові там знають про цю проблему”.
За словами Буданова, у росії виробляють нові ракети, але виробництво “абсолютно мізерне” у порівнянні з тією великою кількістю, яку вони застосовують.
Тим часом, як свідчать результати відбиття останнього російського ракетного нападу, наша ППО посилюється.
“Не можу говорити про те, які саме комплекси, передані нашими партнерами, зарекомендували себе найкраще, — це прерогатива Генштабу і Міноборони. Але діяли ефективно усі системи. Основне, як зазначав голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі, — це інтегрувати отримані засоби повітряного захисту в єдину інформаційну систему протиповітряної оборони України. За словами американського генерала, це завдання надскладне, але його можна вирішити” - каже Павло Лакійчук.
Що ж, здається вітчизняна система ППО, разом з європейськими “дарунками”, довела, що діє як єдиний механізм, який буде й надалі вдосконалюватися: увечері 5 грудня міністри оборони України й США обговорили подальші кроки щодо посилення можливостей захисту українського неба.
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ