Як путінські «воєнкори» наочно доводять злочинність самої росії

російські «воєнкори» намагаються вдавати з себе «солдатів журналістської удачі», які працюють на «території команчів» (за Артуро Пересом-Реверте), але насправді є звичайними кремлівськими воєнними злочинцями. 

Ще 8 років тому «воєнкори» перебували у ролі звичайних польових і багато в чому маргінальних пропагандистів так званої «русской весны». З 24 лютого вони перетворились у потужну складову офіційної кремлівської інформаційної машини.

Популярність спільноти «воєнкорів» стала прямим результатом нездатності Кремля, на тлі фактичної заборони Instagram та Twitter, налагодити ефективну інформаційну присутність у Telegram.

Центр медіастатистики Brand Analytics зазначає, що з 24 лютого по 1 жовтня кількість російських блогерів у Telegram збільшилася на 58%.

За даними «Медіології», наприклад, у вересні перегляди цих каналів виглядали так: «Старше Эдды» — 850,1 тисяч, «Поддубный» — 689,3 тисяч, WarGonzo — 670,2 тисяч, Сладков — 666,3 тисяч, «Неофициальный Безсонов» — 653 тисячі, Коц — 563,8 тисяч і так далі.

Прокремлівський політолог Марков так пояснює зростання популярності «воєнкорів», а потім і їх впливу: «Одне з найважливіших завдань Путіна - побудувати систему з паралельними джерелами інформації, а воєнкори - це найкраще паралельне джерело в даній ситуації».

У червні під час Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ) повідомлялося, що «воєнкори» з холдингів ВГТРК та RT донесли до президента Путіна проблему із забезпеченням російської армії».

У жовтні відбулася спроба атаки на «воєнкорів» з боку російських МО та Генштабу. Причина - критика військового керівництва за невміле ведення бойових дій в Україні та недоліки матеріально-технічного забезпечення військ.

«Матеріали в Telegram-каналах дев'яти російських військових кореспондентів перевіряють щодо неправдивих відомостей, дискредитації ЗС РФ та інших видів забороненого контенту», повідомляв Telegram-канал Mash. За його даними, мова, крім інших, йшла, наприклад, і про Семена Пегова (WarGonzo).

Але 24 листопада Путін нагородив його орденом Мужності, а за тиждень до цього демонстративно включив іншого «воєнкора» Олександра Коца до складу Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини при адміністрації президента РФ.

Таким чином, усі питання з приводу легалізації та включення  «воєнкорів» в загальну структуру інформаційно-пропагандистського забезпечення війни в Україні Кремль зняв.

Аналітичний центр ISW підрахував, що загальна російська «воєнкорівська» сітка складається з понад 500 авторів. Зокрема, анонімних.

Деякі з них мають тісні зв’язки з провідними ідеологами націоналізму в РФ. Наприклад, Прилєпін (відомий створенням нібито «добровольчого батальйону» на окупованих територіях Донецької області у 2017 році), регулярно просуває того ж Пегова.

«Воєнкори» регулярно розміщують повідомлення, пов’язані  з широко відомими російськими ідеологами «русского мира». Такими як  Дугін. Афілійованість та взаємореклама не просто не приховується, а усіляко афішується.

Пов’язані з «ПВК Вагнер», яка, нагадаємо, діє поза правовим полем Росії, «воєнкори» не нехтують її відверто проплаченою рекламою. У нормальній країні це вже мало б стати приводом для притягнення до відповідальності. Але не в Росії.

Директор Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей вважає, що «російські «воєнкори» - це фактично військовослужбовці, воєнні злочинці, учасники війни, і до них не можна застосовувати правові підходи, як до класичних журналістів, бо вони є частиною військової машини РФ, яка забезпечує інформаційне прикриття війни… Їх заяви мають бути проаналізовані експертизою, на підставі якої ґрунтуватимуться звинувачення. Ці люди фактично повторюють заяви Симоньян, Красовського, Соловйова та інших, щодо яких СБУ вже порушила кримінальні справи.

«Їх дії підпадають під статтю про заклики до геноциду, порушення держкордону. Серед них є журналісти федеральних російських каналів, друкованих чи онлайн-видань, «військові блогери». Їх об'єднує одне: вони інформаційні злочинці і несуть таку ж відповідальність, як і звичайні офіцери та солдати», — каже Соловей.

Окремої уваги заслуговують офіційні представники державних росЗМІ. Адже саме їх матеріали слугують чітким і додатковим доказом загальної злочинної державної політики Росії. І відслідкувати це досить просто.

Наприклад, в червні перший заступник голови кремлівської адміністрації Кирієнко особисто вручив премії інтернет-спільноті Росії. У номінації «Сила в правді» було і декілька «воєнкорів» з пулу саме державних російських медійних структур.

Це: Олександр Коц, Дмитро Стешин (обидва - «Комсомольская правда»), Олександр Сладков, Євген Піддубний, (обидва - ВГТРК), Ірина Куксенкова («Первый канал») та Андрій Філатов (RT).

Отже, Євгена Піддубного, крім заперечення злочинів російських військових щодо мирного українського населення та взагалі виправдання війни, вже можна звинуватити, наприклад, у наклепі - називанні неонацистами громадян Туреччини, Азербайджану та Узбекистану.

30 жовтня він пише буквально наступне: «Один із клонів гітлерюгенду, по суті, відкриває філію в Україні. Джафаров формує «Тюркський легіон». Основу нового підрозділу складуть найманці — неонацисти з-поміж турків, азербайджанців, кримських татар, узбеків, представників інших тюркських народів».

Олександр Коц регулярно передруковує відверто провокаційні пости з напіванонімного каналу «Старше Эдды», із прямими закликами до вбивства українців.

До речі, в самій Росії за публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності, вчинені з використанням Інтернету, передбачене покарання (ч. 2 ст. 280 КК РФ) терміном до 5 років.

При нормальній правовій системі в РФ Коц вже б давно сидів у буцегарні, а не був призначений у Раду з прав людини при Путіні.

Дмитро Стешин, колега Коца по «Комсомольській правді» (улюблена газета Путіна), із задоволенням постить у своєму Telegram-каналі тексти учасника та політичного ідеолога проєкту «Новоросія» Єгора Холмогорова, який регулярно закликає до знищення не просто українців, а виправдовує та заохочує вбивства дітей.

Олександр Сладков, співробітник державного телеканала «Россия», орденоносець і лауреат премії ФСБ, буквально вже є злочинцем. Навіть не інформаційним, а побутовим.

13 липня 2022 року він збив насмерть людину в селі Варварівка Луганської області (тимчасово окуповане Росією). За законами РФ це 7 років позбавлення волі.

Але жінка - єдиний свідок аварії - була викрадена наступного дня після трагедії і з того часу не виходила на зв'язок. Сам Сладков лише через 10 днів після вбивства, записав відеозвернення, де заперечив свою провину і збрехав, що взагалі не був на території Луганської області та не користувався цією машиною.

Водночас докази його перебування на Луганщині та використання саме цього авто можна знайти в чисельних відеопублікаціях на Telegram-каналі самого Сладкова, які записані саме в цей період.

Можливо, так само він брехатиме й на майбутньому суді, коли казатиме, що під фразою «Хочу, щоб Хрещатик перетворився на дим і попіл» він мав на увазі зовсім інше.

Ірина Куксенкова з «Первого канала», яка народилася в Києві, донька екс-головного тренера збірної України зі спортивної гімнастики, 29 листопада фактично підтримала геноцид українців, схваливши обстріли об’єктів інфраструктури.

Відзначимо, геноцид, як і заклики до нього, навіть за російським законодавством підстава для позбавлення волі на строк від 12 до 20 років або й до довічного ув’язнення.

Андрій Філатов з RT настільки сумлінно відпрацьовував свій пропагандистський борг і заробляв на премію від путінської адміністрації, що у травні навіть представив фільм про зруйнований Маріуполь. Кіно, звісно, було зняте під ракурсом «звільнення міста від нацистів». Але й в такому вигляді стане візуальним доказом його та взагалі російської воєнно-злочинної діяльності в Україні.

Про рівень інтелекту цього «кіномитця» говорять хоча б його публічні образи на адресу Олени Зеленської (через їх огидність ми не будемо їх публікувати), яка заявила про випадки зґвалтування українок російськими солдатами.

А ось його прямий заклик до вбивства українців «не забави заради, а для помсти та виховання інших укропів».

Відомий український воєнний журналіст Андрій Цаплієнко вважає, що «воєнкорам було поставлене завдання дегуманізувати українців. Пояснити російському народу, що українську державу потрібно знищити, розібрати на частини, і тим самим мотивувати мільйони росіян на участь у війні проти сусідньої країни. Я не знаю, чи всі ці люди сядуть на лаву підсудних, але я думаю, що ми з вами будемо свідками кількох процесів над так званими російськими військовими кореспондентами. Адже рукописи не горять. Все задокументовано. І українською владою, і міжнародними організаціями, які вивчають факти причетності пропагандистів РФ до воєнних злочинів на території України. Тому це станеться, і значно раніше, ніж ми з вами гадаємо.

Отже, саме держава Росія в особі адміністрації президента і особисто Путіна не просто створює умови для злочинної інформаційної діяльності своїх «воєнкорів», а буквально спонукає до цього. І вони це з радістю виконують.

Тому й нести відповідальність за всі вбивства, зґвалтування, знищення та інші види насильства, що чинять окупанти в Україні, ці «воєнкори» мають не як «журналісти», а нарівні з рештою російських злочинців на чолі з Путіним.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки