Депортація українських дітей в росію набула ознак геноциду
Ворог мріє перетворити українських дітей на яничар: для цього агресору і фільтрація, і «сортування на здорових і хворих», і депортація українських дітей в росію
Майже дев’ять років російсько-української війни, під виглядом “добровільної евакуації” і “турботи про підростаюче покоління” ворог намагається вивезти з тимчасово підконтрольних території в росію якомога більше неповнолітніх громадян України. Цих дітей асимілюють, навчають в школах “любіть матушку-расію”, усиновлюють... За даними державного порталу “Діти війни”, за період повномасштабної війни депортованих неповнолітніх – 16222, станом на 5 лютого. Це зареєстровані, верифіковані випадки, які не є точними через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України.
Незаконного вивезення дітей-сиріт з Донецької та Луганської областей на територію росії у рік початку воєнної агресії стосується одна з п’яти міждержавних справ України проти рф, що перебувають у провадженні Європейського суду з прав людини, - № 43800/14. Нагадаємо, у 2020 році Велика Палата ЄСПЛ об’єднала в одну - «Україна та Нідерланди проти Росії» (заяви № 8019/16, 43800/14 та 28525/20) справи “Україна проти Росії “(щодо Східної України), “Україна проти Росії” (II) та “Нідерланди проти Росії” .
Зокрема, ЄСПЛ досліджує переміщення на територію росії ще влітку 2014 року загалом 85 українських дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з інвалідністю та вадами розвитку. Тоді зі Сніжного Донецької області прямували на оздоровлення у Дніпропетровську область 25 дітей-сиріт з трьома вихователями — їх вивезли в місто Каменськ-Шахтинськ Ростовської області (12 осіб, з яких 10 дітей - були звільнені на пункті пропуску). З Луганська вивезли 62 дитини-сироти (з яких 16 - немовлята до 1 року) разом із головлікарем і ще 18-а співробітниками інтернату. Ще з луганського Будинку дитини у серпні депортували у Донецьк Ростовської області семеро малюків до 2 років, хворих на дитячий церебральний параліч.
“ Україна скаржиться на порушення статті 2 (право на життя), статті 3 (заборона тортур і нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження), статті 5 (право на свободу та недоторканність), статті 8 (право на повага до приватного життя) та статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) до Європейської конвенції з прав людини. До того ж діяння рф є порушенням статей 11 і 35 Конвенції про права дитини та можуть бути кваліфіковані як міжнародне викрадення дітей, що в окремих випадках, враховуючи стан здоров’я дітей, загрожувало їхньому життю. Свою заяву Україна підкріпила більше, ніж 100 свідченнями”, - роз’яснює юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
Початково звернення України в ЄСПЛ мало на меті не допустити повторних подібних злочинів і притягнути країну- агресорку до відповідальності. Утім після 24 лютого 2022 року, за 11 місяців, примусове переміщення неповнолітніх громадян України у росію та на підконтрольні території набуло ознак злочину геноциду.
Правозахисники переконують, що примусово вивезених українських дітей — уже до 700 тисяч, бо зараховують усіх, кому навіть з батьками російські загарбники давали безальтернативну можливість вибратися лише в рф чи на підконтрольні території з місць, які самі ж жорстоко нищили, безперервно обстрілюючи. Після початку повномасштабної фази війни такими найболючішими пунктами стали Маріуполь і Херсон, з яких було дуже складно та ризиковано переміщатися на українську територію. Загалом депортації зафіксовані з Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Донецької, Луганської областей. Про це йдеться в аналітичному звіті “Депортація громадян України з території ведення активних бойових дій чи з тимчасово окупованої території України на територію російської федерації та республіки білорусь”, нещодавно представленому коаліцією громадських організацій “Україна. П’ята ранку”.
Катерина Рашевська нагадує, що у вересні минулого року путін підписав указ, відповідно до якого всі українські діти, які опинилися на підконтрольних росії територіях, мали пройти так звану диспансеризацію. На таке медичне обслуговування з метою виявлення захворювань на ранніх стадіях на 2023 рік виділили аж 435 млн рубл - це понад 6 млн доларів. “Ми наштовхувалися на інформацію, що за первинними результатами цієї “диспансеризації” росія планувала депортувати на свою територію 11,5 тис дітей”, - каже юристка.
Згаданий указ про диспансеризацію збігався у близькому часі з візитом на «новоокуповані» території у Запорізьку область “уповноваженої при президентові російської федерації з прав дитини” Марії Львової-Бєлової, яку ще називають “Кривавою Мері”. За підтримку війни росії в Україні російська посадовиця ще з минулого літа перебуває під санкціями у Великобританії та Австрії; а за старання з депортації українських дітей в рф внесена в санкційні списки всіх країн ЄС та США. У Запорізькій області Марія Львова-Бєлова зробила одіозну заяву про «стурбованість тривалим перебуванням госпіталізованих дітей у лікарнях» і необхідність забирати їх звідти. Правозахисниця Катерина Рашевська каже, що така публічна позиція прикривала справжню мету: дітей, в яких нема батьків чи опікунів, перемістити у сиротинці, а лікарні перепрофілювати на госпіталі для російських військових.
Варто згадати, що рф фінансує трансфер усіх дітей з окупованих територій, тоді як спільний з дитиною безкоштовний виїзд гарантовано лише одному з батьків малюка до 4-х років. Така норма змушувала людей вибирати між тим, чи залишити свою дитину у зоні дуже високого ризику, чи відправити її саму подалі від активних бойових дій. А між тим, російські ЗМІ не припиняють розповідати, що створюють “рай на землі” для українців - і на цю безсоромну пропаганду дехто ведеться.
Директорка ГО «Східна правозахисна група» Віра Ястребова не раз акцентувала на тому, що росії не потрібні діти з хворобами і вадами здоров’я та розвитку, і це прямо нагадує фашистські практики. Проблемних дітей ворог часто залишає на тимчасово окупованих територіях. Один з прикладів став відомий наприкінці січня завдяки сайту “Верстка”. Журналісти констатують, що окупанти вивезли не менше 14-ти сиріт до 5-річного віку з Херсона у сімферопольський дитбудинок “Йолочка”, який спеціалізується на роботі з дітьми із порушеннями центральної нервової системи, психіки та поведінки, слуху, зору та з ВІЛ. (У робочій програмі цього закладу на 2021-2025 рік записано, що він має формувати у дітей уяву про те, що Крим знаходиться “на юге рассії”, а також самоусвідомлення кожним себе “гражданіном многонаціональной рассії”).
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець раніше повідомляв про вивезення вихованців віком від 9 до 17 років КЗ «Олешківського дитячого будинку інтернату» Херсонської облради до Клінічної психіатричної лікарні №5 у Сімферопільському районі. Володимир Сагайдак, директор Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, який убезпечував у період тимчасової окупації Херсонщини 52-х вихованців свого закладу, уточнює, що тоді лежачих дітей з Олешок взагалі не забирали.
Пан Володимир розповідає, що у їхньому випадку російських загарбників цікавила група не менше 50 дітей. З першого дня повномасштабної війни вихованці і співробітники вели «конспіративний спосіб життя». Директор вважає, що знайти дорогу в центр окупантам вже у червні допомогли колаборанти. Потім приходили не раз. (Заклад знаходиться у селі Степанівка, яке тепер входить у Суворовський район обласного центру — тобто це межі Херсона, а далі — Чорнобаївка).
На запитання “де діти?” директор довго пояснював, що центр реабілітації — це не інтернат. Тут вихованці можуть перебувати від 1 до 9 місяців, в залежності від складності ситуації. “Вони нічого не могли зрозуміти в особових справах, оскільки ми ведемо документацію державною мовою. А вони й російською погано розмовляють. Однак зайди забрали усі документи, з надією, що в них розбереться хтось із колаборантів. Розкурочили комп’ютери, жорсткі диски”, - розповідає пан Володимир. А ще у дитячому медичному закладі вони питали про присутність "Правого сектора" та "Азова"…
Прийшовши через деякий час вдруге, окупанти знищили систему відеоспостереження. То були фсбшники, солдати, а з ними - 12-14 журналістів, які збиралися робити пропагандистські репортажі ”.
Промовиста деталь: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей був позначений на схемах у двох корегувальників, яких впіймала наша контррозвідка. Були неподалік прильоти, буквально за кілька метрів. У Спепанівці обстріляли церкву, геріатричну лікарню і школу.
“Я зробив у фотошопі довідку, вона врятувала кількох дітей та виховательку, яка їх переховувала. Їх треба було перевести через три блок-пости. Створили легенди. Довідка була про те, що ці діти нібито лежать у лікарні”, - розповів Володимир Петрович.
Згодом у Степанівку окупанти привезли 15 дітей зі спеціалізованої школи на міжкордонні Херсонської та Миколаївської областей, де велися запеклі бої. Вони жили у закладі біля Чорнобаївки три місяці. Відступаючи, 19 жовтня окупанти таки вивезли неповнолітніх через Крим в Анапу Краснодарського краю. Володимир Сагайдак повідомив про це у відповідні служби, щоб врятувати дітей. У результаті українські неповнолітні громадяни опинилися у Грузії з перспективою виїхати в країни Центральної чи Північної Європи.
Засновник “Східної Правозахисної групи” Павло Лисянський каже, що “диспансеризація”, яку запровадили на окупованих територіях, стосується близько 120 тисяч дітей. “Здорових, умовно чотирьох категорій депортують. Сиріт серед них — не більше 100 тисяч. Інші: діти, батьків яких позбавили батьківських прав; діти, які залишилися без нагляду; діти з батьками, які теж були примусово депортовані за програмою «Соотечественник» переважно у віддалені кутки рф. А хворих залишають”, - коментує правозахисник.
Деукраїнізація дітей із тимчасово загарбаних територій і заміщення ними у майбутньому демографічних втрат, які спричиняє війна в Україні, - це два суголосні надзавдання ворога із комплексу першочергових у злочинному прагненні знищити нашу державу. Нічого нового росія не вигадала, а лише вкотре вирішила повернути дикунство інших, бо ще в ХІV-ХІV століттях дітей з України примусом перетворювали на яничар.
Валентина Самченко, Київ