Так б’ється пульс України

З віршового доробку часу війни

ПУЛЬС УКРАЇНИ

Знов вибухів чути лавину
Бах! Бах! Ба-бах!
Так б’ється пульс України
Шахедами в небесах.

Він рідкий, спокійний, сильний
Палець снайпера на гачку…
Між стукотом серця… Спокійно…
Лиш подих, і ось – я лечу

Я куля, що влучить до скону
Чужинцеві вже не втекти
Він майстром був біатлону…
Колись. У «до того» житті…

І куля летіла стрімко
І влучила точно в ціль
А майстру не буде гірко
Працює. Вже потім біль…

А ще я б’юся невпинно
В хірурга, що витер піт:
«От, чорт! Ну не зараз! СВІТЛО!!!!»
Сестричці він грізно кричить…

Десятий вже за сьогодні
Лежить на його столі….
Що вимкнули світло – Бог з ним…
Хоч хлопці б лишились живі!

Я пульс України! Мама
Схилилась над сином – спить…
Я б’юся у скронях пані,
Що виїхала: «Болить!!!»

Таким невимовним нервом
І тугою повсякчас!
«Я хочу додому! Певна!
Живими всіх бачити вас!»

Я стукаю в скроню хлопцю
Що сидячи на нулі
Немає інакших опцій:
«Триматись!» чи «Далі йти!»

Я – Пульс України
Залпом! Із сотень стволів Арти.
І кулями і напалмом!
Не буде тут більше орди!

А ти, що прийшов, чужинець
Ти жити – й не починав –
Ні пульсу, ні серця… Гостинець
Ти вже в Україні вкрав?

Загинеш безславно, чужинцю –
Частина сліпої орди
Бо знищать тебе Українці
І в полі поляжеш ти…

А ми беремося за руки
Нам далі робити своє!
Всіх чуєм ми серця стукіт
Пульс є – Україна ЖИЄ!

Світлана Максимова
(31.01.2023)