Пам'яті поліцейського Владислава Кліщука
«Мамо, якщо ми не підемо, то вони будуть тут. Їх треба зупинити. Як не я, то хто?»
Життя буковинського спецпризначенця Владислава Кліщука обірвалося 22 травня 2022 року у Запорізькій області. Поранення, які отримав правоохоронець в результаті ракетного обстрілу рф, виявилися несумісними з життям. Йому було 27 років.
Чоловік працював інспектором-снайпером взводу швидкого реагування роти поліції особливого призначення ГУНП у Чернівецькій області. Кліщук присвятив правоохоронній діяльності майже 9 років свого життя.
Владислав народився 10 березня 1995 року у селі Юрківці Вінницької області. Згодом родина переїхала на Буковину, до села Коболчин.
Його матір, Любов Кліщук, сказала, що її син змалку міркував про професію спецпризначенця, був дуже цілеспрямованим, добрим і щирим. А його брат, Денис, уточнив, що Влад з дитинства поважав дисципліну і саморозвиток, був самоорганізованим, завжди тримав у чистоті та порядку свою кімнату і речі.
«Він також був неконфліктним. Я ні разу не чув, щоб вчителі казали про нього, що він на уроках себе погано поводив», - розповів Денис Кліщук.
Він зазначив, що його брат приблизно з 7 років захопився військовою тематикою.
«У нас було кілька відеокасет з воєнними фільмами, які він неодноразово переглядав. Також він захопився читанням книжок, особливо на військову тему і тему спецназу та інших спецпідрозділів. Влад, граючись, ходив на свої перші патрулювання. Поступово дитячі ігри переросли у регулярні заняття спортом», - сказав Денис.
Владислав навчався у Новодністровському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою, після цього проходив строкову військову службу у ЗСУ. Працював у державній службі охорони, а потім – у різних структурах поліції.
Кліщук активно залучав знайомих і друзів до здорового способу життя і неодноразово брав участь у різних змаганнях. Чоловік був інструктором із рукопашного бою, легко міг скласти програму тренувань, пильнував точність виконання вправ та завжди підтримував і підбадьорював інших.
А коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, правоохоронець висловив бажання боронити рідну державу від росіян.
«Він казав мені: «Мамо, якщо ми не підемо, то вони будуть тут. Їх треба зупинити». Він казав: «Як не я, то хто?», - зазначила Любов Кліщук.
Тож у складі зведеного полку Національної поліції «Сафарі» Владислав разом із побратимами виконував бойові завдання у Київській, Харківській, Запорізькій і Сумській областях. Там вони спільно із військовослужбовцями ЗСУ і Національної гвардії щодня залучалися до звільнення і зачищення територій від окупантів.
Владислав брав участь і у обстеженні деокупованих територій для виявлення незаконних збройних формувань, російських військових, їхніх посібників і їхнього роззброєння. Поліцейський разом з колегами відпрацьовував колишні опорні пункти противника, об’єкти інфраструктури і брав участь у фіксації злочинів армії рф.
Він був чуйною людиною - не міг обділити гостинцями місцеву малечу і постійно дбав про безпритульних тварин.
«Влад ніколи не проходив повз дітей – завжди цікавився, чи у них все добре, чи потрібна допомога, які у них мрії та бажання… З крамниці він завжди виходив із солодощами для діток та з їжею для безпритульних собак і котів», – згадує його товариш по службі, старший сержант поліції Руслан Черній.
За словами товариша, підрозділ спецпризначення був мрією Кліщука і його способом життя. «Владислав мав відмінну тактичну, вогневу та фізичну підготовку, був дуже прискіпливим до роботи, наполегливо тренувався», - уточнив Черній.
Колеги загиблого поліцейського зазначили, що він був чесним, добросовісним та дуже відповідальним.
Зі свого боку, дружина Владислава Олена зазначила, що її коханий був справедливою людиною. «Робота у поліції була для нього дуже важлива. Він пишався тим, що він – поліцейський, і я – теж. І зараз ми дуже пишаємося його досягненнями», - сказала Олена.
Влад для неї назавжди залишиться взірцем справжнього чоловіка – мужнього, неймовірно ніжного, надійного і сильного.
Як згадує Олена, Владислав, розповідаючи про те, що побачив на передовій, казав, що насправді війна є набагато страшнішою, ніж показують у новинах. «Ворог – жорстокий і безжальний, для нього немає нічого святого. Але ми не віддамо загарбникам жодного клаптика нашої української землі», - згадує його слова дружина.
За трагічним збігом обставин, день, коли загинув правоохоронець – 22 травня минулого року, - був також і датою знайомства подружжя Кліщуків. Але у 2022 році чоловік не встиг привітати дружину з річницею...
Попрощалися із Владиславом 26 травня 2022 року у Чернівцях. Його загибель начальник Головного управління Нацполіції в Чернівецькій області Руслан Дударець назвав непоправною втратою для їхнього поліцейського колективу.
До своєї смерті поліцейський казав дружині Олені, що він вірить, що Україна переможе. Чоловік запевняв її, що це, нехай і не сьогодні, але обов’язково станеться.
Фото: Денис Кліщук і Національна поліція України