Руками західних ЗМІ: як ворог розгорнув масштабну ІПсО проти України

Критичними статтями про Україну та ЗСУ видання Politico, The Washington Post, Bild, The New York Times підігрують російській пропаганді

За останні дні на сторінках західних видань Politico та The Washington Post з’явилися досить сумнівні публікації, які виглядають ніяк інакше, як спланована інформаційно-психологічна операція росії проти України. Чи так це насправді? Спробуємо з’ясувати. Але спершу — про що саме йдеться.

Politico пише, що між Вашингтоном і Києвом нібито зростають розбіжності з деяких питань. Журналісти видання, на основі розмов із 10 офіційними, але неназваними особами, законодавцями та експертами, виділили кілька точок напруги, а саме:

• «український слід» в диверсії на "Північних потоках" на дні Балтійського моря;

• жорстока, виснажлива оборона Бахмута, який у Пентагоні називають стратегічно неважливим;

• план відвоювання Криму, де російські війська закріпилися за 9 років.

Тим часом The Washington Post повідомляє, що Україні нібито бракує досвідчених військових та зброї через великі втрати. Відтак готовність Києва розпочати довгоочікуваний весняний наступ — під сумнівом.

Наразі в РНБО спростували лише інформацію видання WР. Процитуємо Олексія Данілова: “Так, є складна ситуація. Ми вже рік ведемо війну проти великої за розміром країни, але не за розумом. Знали, що нам буде складно. Але зараз розхитувати ситуацію шляхом надання інформації, яка не відповідає дійсності – не зовсім приємна річ. Зверніть увагу, що прізвищ нема – у них (журналістів The Washington Post, - Ред.) якісь джерела. І вони починають зараз таку гру”.

Підіграють російській пропаганді: аналіз експертів

Отже, на матеріал The Washington Post реакція є. Чи достатня? Ну, це вже інше питання. Головне тут — наявність факту.

А що з Politico?

Аналізуючи статтю цього видання, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко найперше зверну увагу на те, що напередодні зі схожою публікацією вийшла німецька газета Bild. У своїй статті під назвою “Зеленський сперечається з найголовнішим генералом” видання писало про нібито конфлікт між Офісом президента та Генеральним штабом.

“Валерій Залужний, як писав Bild, нібито намагається вплинути на Володимира Зеленського в питанні виведення військ з Бахмуту. Мовляв, він закликав президента подумати про відступ звідти “із тактичних міркувань”. Водночас Зеленський, виходячи з політичних міркувань, нібито виступає проти цього, і наполягає на тому, щоби оборона Бахмуту продовжувалося”, - розповідає експерт.

Експерт каже, що подібна інформація його, м’яко кажучи, здивувала. Звідки вони це взяли? Адже сам головком ЗСУ у своєму дописі на Фейсбук від 14 березня чітко наголосив: “Оборонна операція на цьому напрямку має надважливе стратегічне значення для стримування ворога, вона є ключовою у стійкості оборони всього фронту”.

“Що Залужний, що Сирський — обидва є основними ідеологами оборони Бахмуту. Те, про що йшлося у статті Bild — абсолютно не відповідає дійсності. Тобто жодних суперечок між Генштабом та Офісом президента у баченні оборони фортеці немає, - зазначає пан Коваленко. - Так от, з публікацією Politico, яке пише про “маленькі тріщини” між США та Україною, ситуація дуже схожа. Але спершу хотів би звернути увагу на джерела інформації. Хто ці 10 офіційних осіб, законодавців та експертів, з якими розмовляли журналісти видання? Ніяких імен та прізвищ, Рolitico просто цитує анонімів, не наводячи жодного фактажу. І читач повинен у це вірити?”

Експерт каже, що коли йдеться про “джерела”, яким треба довіряти, але при цьому ці “джерела” не називаються — це загальна практика, яку часто використовують для того, щоб зробити фейковий інформаційний вкид.

“Коли я бачу якусь статтю, від якої, скажемо так, не зовсім приємно пахне, і в ній журналісти посилаються на так звані “джерела”, то майже на 100% упевнений, що це — вкид. У Politico часто цим грішать, - акцентує він.

А ще дуже цікавим є те, що стаття Politico про нібито непорозуміння між Україною та США з’явилася майже одразу після того, як вищезгаданий фейк від Bild публіці не зайшов: “Очевидно, його автори очікували на іншу реакцію, вважали, що підніметься масштабна хвиля. Але нічого не відбулося. Що ж, тепер бачимо чергову спробу — статтю в Politico, в якій також йдеться про оборону Бахмута. Журналісти пишуть, що у Пентагоні це місто називають “стратегічно неважливим”.

За інформацією Politico, численні чиновники адміністрації Байдена нібито почали хвилюватися, що Україна витрачає так багато живої сили та боєприпасів у Бахмуті, що це може підірвати здатність здійснити великий контрнаступ навесні.

“Думаю, не важко вловити логіку. Спершу Bild, а тепер — Politico. А поруч з ними — ще й Washington Post зі своєю статтею вилізає”, - обурюється пан Коваленко.

Але найцікавіше те, що подібний наратив йде саме від російської пропаганди.

“На ворожих ресурсах я часто натикаюся на подібні повідомлення. А саме: “Україна витрачає величезний ресурс на оборону Бахмуту, але цього ресурсу їй недостатньо. А тому — Україна вимушена додатково залучати резерви, які готуються для контрнаступу”, - вказує оглядач групи “Інформаційний спротив”.

Щодо нібито суперечок між США та Україною, то, стверджує пан Коваленко, це також не відповідає дійсності.

“Між американським Пентагоном та українськими Генштабом і Міноборони, між Залужним і Міллі, між Резніковим та Остіном — існує повне розуміння того, що на сьогодні відбувається в Бахмуті”, - наголошує експерт.

І це дійсно так. На підтвердження цьому наведемо заяву голови об'єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі: “Українським захисникам важливо вистояти та утримати місто Бахмут”.

А ще — 8 березня Залужний та Міллі провели телефонну розмову, в якій, повідомляється, “окремо зупинилися на обороні Бахмута й заходах, які вживаються для забезпечення стійкості позицій українських сил на Донецькому напрямку”.

Йдемо далі... У своїй статті Politico, крім усього іншого, згадує про “план боротьби за Крим” і про те, що “російські війська за 9 років встигли там міцно закріпитися”.

“Ну, закріпилися там окупанти і що з того? Знов таки, українська сторона постійно обговорює питання Криму з американськими партнерами. Процес деокупації півострова — неминучий”, - каже Олександр Коваленко.

Ймовірно, у перші місяці Великої війни щодо Криму були певні сумніви. Багато хто на Заході вважав, що Крим росія не віддасть, бо Крим — це саме та “червона лінія”, яка може змусити путіна піти на будь-що. Але страх “ядерної дубини”, якою кремль лякав Захід, мовляв, тільки спробуйте — почав зникати.

“Після того, як ЗСУ звільнили Київщину, провели успішну операцію на Харківщині, Херсонщині й так далі — думка щодо звільнення Криму одразу ж змінилася”, - наголошує експерт.

Нарешті, Politico також пише про вибухи на "Північних потоках". За словами журналістів, представники американської розвідки не вірять, що Зеленський чи його команда були причетні до диверсії, але...

“Найперше про інцидент з вибухами на “Північних потоках” написав The New York Times. (згодом про це пише німецька газета Die Zeit, - Ред.) Матеріал без будь-якого відпрацьованого фактажу, але з прицілом на те, що це справа рук “українських диверсантів”. Що ж, NYT, як і Politico, нерідко грішать на користь роспропаганди. Свого часу це видання навіть виступало в ролі лобіста використання у США російської вакцини від ковіду “Супутник-5”. Більш того, журналісти NYT показово робили собі вакцинацію цією вакциною. Але все це так, для розуміння. Важливе тут інше: слідом The New York Times інформацію про нібито причетність України до диверсії на газогонах починає розповсюджувати уже згаданий раніше Bild, а тепер — і Politico. І це, мій погляд, виглядає як спланована ІПсО”, - переконує пан Коваленко.

Цікава деталь: західній аудиторії згодовують наратив про нібито причетність української сторони до вибуху на “Північних потоках”, а тим часом російський інформаційних простір насичується інформацією, що “бабах” зробили спецслужби США. Ось як прокоментував інцидент навіть путін: “Вибух такого роду, такої потужності, на такій глибині можуть здійснити тільки фахівці, причому підтримані всією міццю держави, яка має певні технології. Треба завжди шукати тих, хто зацікавлений. А хто зацікавлений? Теоретично, Штати, звичайно, зацікавлені”.

“Ну, росії вигідно розповсюджувати обидва наративи одночасно. Це роспропаганду влаштовує цілком та повністю”, - каже експерт.

Отже, матеріали Bild, NYT, Politico, The Washington Post — зав’язані в один вузол, вони на 100% пов’язані між собою.

“Почалася нова хвиля. Ці видання виконують завдання від російських агентів впливу. А таких у Європі та США все ще багато, на жаль. Гадаю, що тиск на Україну, зокрема, через подібні публікації у західних медіа буде лише посилюватися. Зараз рф знаходиться у стані перманентних конвульсій і вимушена або капітулювати, або продовжувати виснажливу для неї війну, зокрема інформаційного характеру”, - стверджує Олександр Коваленко.

Політолог Володимир Фесенко на 100% погоджується: “Тезу про нібито конфлікт між Зеленським і Залужним активно просувають в росії, і це явно їх ІПсО. Щодо критичних публікацій по Україні в деяких західних ЗМІ, то тут спрацьовують різні мотиви. У США – це ізоляціоністські настрої в середовищі Республіканської партії. В деяких країнах Європи – популістські настрої національного егоїзму. Тобто неважливо, що там в Україні, головне — витрачати гроші тільки на власні національні потреби”.

Але нині це не домінуючі настрої.

“Щодо публікацій про “український слід” у вибухах на “Північних потоках”, то це схоже на операцію відволікання уваги від справжніх виконавців, - вважає пан Фесенко. - В будь-якому разі європейського обивателя хочуть переконати, що українці стають некерованими і починають вести війну з росією на території Західної Європи. А якщо так, то це вже загроза для благополуччя європейців. Мимоволі обивателів із західних країн підштовхують до висновку, що треба припинити військову допомогу Україні та взагалі завершити цю війну”.

До публікацій в Politico взагалі треба ставитися з обережністю

За словами Володимира Фесенка, Politico вже неодноразово публікувало сумнівні матеріали або інформацію, яка не відповідала дійсності. І йдеться якраз про матеріали, які стосувалися України.

“Є великі підозри, що росіяни можуть використовувати Politico (але опосередковано, через своїх “друзів” у США) для просування своїх ІПсО. У мене вже давно виникла підозра, що іноді це видання використовують як “зливний бачок” для різних замовних інформкампаній”, - розповідає політолог.

Олександр Коваленко каже, що в Україні, як і раніше, свято вірять у те, що західні ЗМІ є непорочними та авторитетними і не можуть маніпулювати інформацією та поширювати фейки.

“Що ж, зі свого багаторічного досвіду запевняю вас – можуть! І роблять це досить часто. Західні видання мало чим відрізняються від усіх інших, вони так само маніпулюють, розповсюджують фейки і часом не через помилку, а за оплату. І Politico, особисто я, неодноразово викривав у подібних до діях. Причому практично завжди співзвучних з наративами російської пропаганди”, - акцентує експерт й наводить декілька прикладів на підтвердження своїх слів.

У червні 2021 року Politico опублікувало, за словами деяких «джерел, які заслуговують на довіру», статтю про те, що адміністрація Джо Байдена призупинила надання Україні пакету військової допомоги, незважаючи на те, що буквально за кілька днів до публікації питання виділення військової допомоги порушувалося у Білому домі та було повністю узгоджене. У результаті Джейн Псакі довелося виступати з офіційним спростуванням цієї статті.

“Але Politico так і не перепросило й не видалило цю брехливу статтю”, - каже Олександр Коваленко.

У липні 2021 року Politico повідомило про те, що Вашингтон зажадав від Києва припинити критику «Північного потоку – 2». Тоді радник Держдепу Дерек Шолле робив офіційну заяву зі спростуванням цієї брехливої інформації. Як і в попередньому випадку Politico не перепросило за публікацію фейку і не видалило брехливу статтю.

У червні 2022 року Politico публікує матеріал про те, що США обговорює з росією припинення війни в Україні з урахуванням поступки низки українських територій. Цікаво те, звертає увагу експерт, що такий висновок Politico зробило, виходячи із зустрічі російського посла в США Анатолія Антонова з експослом США в Афґаністані Залмаєм Халілзаде та Дмітрієм Саймсом, керівником "Центру національних інтересів", який володіє виданням The National Interest.

“Якщо хтось не в курсі, то нагадаю, що видання The National Interest у США - це як NewsONE або Страна.UA в Україні. Тобто абсолютно проросійський майданчик, що позиціонує себе "експертним", - коментує оглядач групи “Інформаційний спротив” - Видання Дмітрія Саймса регулярно публікує проросійські матеріали, а також інтегрує в англомовне середовище наративи російської пропаганди. І робить це доволі активно”.

У серпні 2022 року Politico опублікувало матеріал про те, що міжнародні партнери втомилися від України і зменшують підтримку. Хоча у серпні наша держава отримала на той момент найбільший пакет військової допомоги.

“У серпні минулого року Україна від США отримала пакет допомоги на суму в $1 млрд, - наголошує Олександр Коваленко. - І можна було б сказати, на жаль, що у цій війні беруть участь західні ЗМІ”.

А тепер питання до українських ЗМІ: чи завжди ми ставимось по-справжньому відповідально до публікації інформації, опублікованої зазначеними вище джерелами?

Мирослав Ліскович. Київ