Пам’яті головного диригента Херсонської філармонії Юрія Керпатенка
Він був вбитий окупантами за те, що відмовився грати під триколором
Талановитого музиканта, головного диригента камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії Юрія Леонідовича Керпатенка розстріляли восени 2022 року за відмову співпрацювати з окупантами.
За участю «Гілеї» до міжнародного дня музики 1 жовтня окупанти планували провести святковий концерт у херсонській філармонії. В такий спосіб вороги хотіли продемонструвати так зване “налагодження мирного життя” в Херсоні. Проте диригент оркестру Юрій Керпатенко категорично відмовився грати під триколором. Далі сталася трагедія. До будинку митця постукали росіяни та підступно вбили його крізь зачинені двері.
Юрій Керпатенко справді мав принципову проукраїнську позицію, яку не боявся демонструвати. Коли Херсон потрапив в окупацію, музикант категорично відмовився залишати місто.
Він сміливо коментував намір окупантів створити так звану «Херсонскую республику», хоча, як і багато інших мешканців міста, знав, чим загрожує прояв спротиву ворогу.
"ХНР"? Ну, хіба що ХаНаРосії. Але хіба зараз Росія – Росія? Це суцільна КеДеБія та відлунання НКВС. Концтабір загального режиму, для деяких – спеціального. І в це кодло нас намагаються втягнути», - писав у квітні 2022 року Керпатенко.
Ще за рік до повномасштабного вторгнення Юрій намагався донести правду до зашореної аудиторії «за поребриком». «Нас не треба рятувати», - кричав музикант.
«Ваш президент наставив гармати на нашу країну, відібрав Крим та частину Донбасу. Йому хочеться бути великим у Ваших, Микито, очах, але при цьому повинен постраждати я, російськомовний, який живе у Херсоні. Не треба рятувати мене від мене, загрожуючи мені ж! Гаразд, знаю, що в Пітері є вулиця Херсонська, але не треба приходити до мене в Херсон з "руським миром" і робити з мене Новоросію», - писав знайомому з петербурга Керпатенко у травні 2021 року.
Теплими словами згадує митця одеський диригент Андрій Чорний. Музиканти познайомилися ще підлітками, коли разом навчалися у Херсонському музичному училищі. Обидва – баяністи. Під час навчання Юрій неодноразово ставав лауреатом регіональних і республіканських конкурсів виконавців на народних інструментах. Він написав низку творів для баяна, фортепіано, народного та камерного оркестрів, які увійшли в репертуар народного оркестру ХМУ, різних ансамблів народних інструментів та камерного оркестру «Гілея».
Фото: Фейсбук-сторінка Volodymyr Alekseev
Керпатенко був чуйною людиною та допомагав опанувати науку гри на баяні молодшим товаришам.
«Юрій Керпатенко був на кілька курсів старший за мене. Пам’ятаю, як ще студентом він написав для оркестру твір «Осіннє листя». Ця музика вразила мене, вона неймовірна! Юрій був освіченою та дуже цікавою людиною. Коли я не знав, як грати ті чи інші штрихи на баяні, я йшов за порадою до Юрія, адже він неймовірно грав на цьому інструменті», - згадує колегу Андрій Чорний.
Про смерть українського музиканта стало відомо в середині жовтня 2022 року, але попрощатися з митцем змогли лише 19 грудня, коли над Херсоном вже розвивався український прапор.
Юрій Керпатенко не дожив до звільнення рідного міста приблизно півтора місяці.
Фото: Херсонська міська рада
У лютому 2023 року Юрія Керпатенка було посмертно нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня.
На згадку про талановитого музиканта, вірного своїй країні до останнього подиху, видатний український композитор Олександр Родін написав твір «Танго Свободи».
«Ідея твору народилася у Народного артиста України, диригента Богдана Пліша, коли до нього випадково потрапив відеозапис з концерту, де Юрій виконує на баяні Libertango Астора П'яццоли», - розказує історію «Танго Свободи» Родін.
Цей твір прозвучав 23 лютого 2023 року на концерті Ансамблю класичної музики ім. Б. Лятошинського, де виконувалися композиції, написані під час війни.
Під керівництвом диригента Богдана Пліша оркестр грає «Танго Свободи». Настає мить, коли музиканти завмирають і в залі лунає запис, на якому віртуозно грає пан Керпатенко. Маестро знову на сцені. Знов збирає оплески вдячної авдиторії. Бо Герої – не вмирають.
Фото зі сторінок соцмереж Юрія Керпатенка