Робота танкістів на фронті: Хочемо пересісти на «Леопарди» та скінчити війну

Українські танкісти діляться досвідом, відпрацьовуючи штурмові дії на полігоні

Екіпажі роблять постріл за пострілом з танкової гармати та кулемета, вправно маневруючи по багнюці. Кожен із цих військових має бойовий досвід і вже понад рік виконує завдання на фронті. Попри це, спеціальні заняття на полігоні проходять регулярно – для підтримання професійних навичок і відпрацьовування штурмових дій.

НАЗВАВ ТАНК НА ЧЕСТЬ СВОЄЇ ДІВЧИНИ

42-тонна "Таня" отримала "ім'я" на честь нареченої навідника. Екіпаж технікою цілком задоволений, каже, що вже рік на ній працює, "Таня" випробування боєм пройшла неодноразово.

"Машина хороша, треба трошки підшаманити, але то все в процесі. Стараємось, щоб у бойовій готовності була завжди", – каже командир танкової роти, на позивний Соняшник.

Екіпаж цього панцерника працює по ворожих піхотних розрахунках і бліндажах. Нещодавно хлопці влучили у БК (боєкомплект – ред.) росіян. Кажуть, "салют" був гучний і тривалий.

"Нормально так вибухало… але головне, що хлопцям нашим, які стоять на тому напрямку, було спокійніше десь пів доби. Ну, і нам приємно, звісно", – каже військовий.

У Соняшника є досвід служби в АТО, але зараз, говорить, війну вся країна на собі відчуває.

Того самого навідника, який має наречену Таню, звати Олександр. Йому 26 років, раніше служив строкову службу, з початком повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Його брат нині теж боронить країну, і Таня його хотіла воювати, але Сашко проти.

Олександр зізнається, що екіпаж до техніки сильно звикає, хоча вона й не нова, вибаглива і вимагає, аби їй достатньо уваги приділяли.

"Воно тільки здається, що залізо, але треба багато доглядати, щоби все змащено було, ми не соромимось і всередині лад наводити. Взагалі, складно працювати. Було б непогано попробувати "Леопарди". Думаю, колись прийде час попрацювати і з тією технікою", – каже навідник.

До Т-72 він воював на Т-64, але хоче відчути, яка різниця між радянськими танками і НАТОвським озброєнням. Хоча при правильному догляді й свої панцерники їздять, працюють і добряче "огризаються" в бою.

"Ми багато снарядів через ствол вигружали, у нас чимало роботи, але й їхня артилерія працює", – додає.

Сашко каже, якщо дадуть таки "Леопард", то так само назве його. Як виявилось, пропозицію руки і серця Тані він ще не зробив: під час війни не було коли, до війни – якось не доходило до цього.

"Коли ти на фронті, то розумієш цінність життя і правильно вибудовуються пріоритети. Справа не в грошах, не в хорошій роботі, а в часі, який ти проводиш із близькими та коханими", – підсумував навідник.

НАЙВАЖЧІ БОЇ – КОЛИ ДОВОДИТЬСЯ ВИБИВАТИ ПРОТИВНИКА ШТУРМОМ

На фронті нині складна ситуація, а багнюка під колесами танків її тільки ускладнює. Панцерникам тяжко доводиться. Але коли ґрунт підсохне, простіше буде не лише нашим військовим, а й противнику.

"На полігоні, власне, сьогодні ми відпрацьовуємо штурмові дії та інші питання, зокрема, перевіряємо стан техніки. Працюємо на тому, що маємо, виконуємо завдання на 95%. З паливом немає питань, боєприпаси є, але хотілося б, щоб нам трошки більше допомагали", – каже командир танкового батальйону Ігор.

Він у війську з 1987 року, але з перервою в 11 років – чоловік був на пенсії. 25 лютого знову повернувся в стрій. Ігор каже, що 24 лютого був для нього надважким днем, бо до останнього не вірив, що буде велика війна.

"На початку, коли в артилерії було недостатньо боєприпасів, танки працювали як артилерія. У кожного командира танка є планшет, тож вони працювали, як арта – на відстань до 10 км. Зараз по ворогу працюємо, всіх секретів розкривати не буду. Будь-який бій тяжкий, найважче – це штурмові дії, коли йдемо на противника, а той – в обороні, й ми маємо його вибивати. Такі бої найважчі", – говорить командир.

На питання, чого боїться танк, він відповідає: "Танк боїться танка".

МРІЯ ТАНКІСТА

Саме про такий танковий бій мріє 29-річний командир важкої машини, на позивний Іскра.

"У моєму досвіді ще не було танкового бою, коли танк проти танка. Хотів би, щоб такий бій відбувся і я вийшов з нього переможцем", – говорить він.

За час повномасштабної війни йому найбільше запам'ятався "близький бій" – до ворога було до 150 метрів.

"Це для танка дуже мало. Ми працювали по бліндажу. Складно морально, але ворогові теж складно, коли він сидить в окопі, а на нього їде танк. Та хоч як би важко було, а мали таке завдання, тому мусили його виконувати. Переважно танки самі по собі в бою не діють. Працюють разом із піхотою. Зазвичай наше завдання – прикрити піхоту. Тому робимо все, аби максимально убезпечити їх, щоби хлопці цілі були", – говорить Іскра.

Він не приховує, що після кожного вдалого пострілу відчуває радість та адреналін. Проте на фронті бували різні ситуації.

"Були завдання, коли виїздиш на вогневий рубіж – і по тобі починає працювати ворожа арта, навколо тебе за 100 метрів розриви. Звичайно, танк більш захищений, на відміну від БМП, наприклад, але ж на кожну броню є своя зброя", – каже танкіст.

На фронті роботу панцерників коригує аеророзвідка. Танкісти зізнаються, що без коптерів вони працюють майже наосліп. Тому дуже важливо, аби був сталий і хороший зв'язок.

Іскра і більшість його побратимів воювали лише на Т-72, але хотіли б попрацювати і на "Леопардах, і на "Челенджерах".

"Думаю, може, місяць-два навчань – і зможемо опанувати їх. А перемогу будемо здобувати як на наших танках, так і на європейських", – говорить він.

Хлопці запевняють, що з другого-третього пострілу влучають у цілі. Та однаково вони на 100% викладаються під час занять на полігоні, бо досвід треба постійно підсилювати новими знаннями.

Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка