Пам'яті поліцейського Артура Турляка
Чоловік завжди був лідером і не шукав у житті легких шляхів
Вінницький спецпризначенець Артур Турляк загинув 22 травня 2022 року у Запоріжжі під час ракетного обстрілу міста військами рф. Поліцейському було лише 29 років.
Він народився 1 січня 1993 року у селі Козятин Козятинського району Вінницької області. Після завершення служби у ЗСУ працював пожежником-рятувальником в 11-й державній пожежно-рятувальній частині Козятина.
А службу саме у поліції чоловік розпочав у 2015 році – вирішив спробувати свої сили у першому відборі до лав патрульної поліції у Вінниці. Уже у 2018 році хлопець пройшов відбір до роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.
За два роки він поставив перед собою нову ціль – служити у КОРДі, і досягнув своєї мети.
Під час несення служби чоловік був професійним і відповідальним. Спецпризначенець постійно залучався до виконання ризикованих завдань, пов’язаних із затриманням злочинних груп, а також неодноразово брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Артур виконував завдання з виявлення учасників незаконних злочинних формувань та їхніх пособників, маршрутів пересування, можливих місць зберігання зброї та боєприпасів, засобів здійснення диверсій, технічних засобів комунікацій, що використовуються незаконними збройними формуваннями та окупантами на шкоду державній безпеці.
У складі зведеного підрозділу Нацполіції «Сафарі» правоохоронець зачищав звільнені від росіян населені пункти Київщини, а потім - виконував бойові завдання, пов’язані з відсіччю збройної агресії рф, на території Запорізької області.
Мати Артура Оксана розповіла, що з початку повномасштабної війни їм нічого не було відомо про відрядження сина до Запоріжжя і що його батьки увесь час думали, що він знаходиться у Вінниці на базі. Лише коли Турляк зателефонував і попросив мати приготувати домашніх смаколиків, батьки дізналися, що їхній син воює.
За словами жінки, Артур був спокійним хлопцем із чистим серцем. Він завжди був лідером і ще під час служби в армії не шукав для себе легких шляхів.
А менший брат поліцейського, Ярослав, розповів, що у нього з Артуром були дуже довірливі стосунки. Він часто телефонував Ярославу і розповідав те, що не міг розказати батькам — брати мали спільні секрети.
Менший брат Артура зараз шкодує, що занадто мало часу проводив із ним.
Батько поліцейського, Володимир, зазначив, що найбільше його син любив подорожувати – він намагався знайти час для свого хобі до останнього дня. «Якщо не було можливості кудись поїхати, то син брав намет і йшов у ліс із ночівлею», - заявив Володимир.
Колега Турляка, Сергій Кіфа, описав побратима як дуже хорошу людину - простого, чесного, надійного чоловіка, який агресії не проявляв. Вони були напарниками майже 2 роки, дружили і поза службою.
«Була у нього така риса, про яку мало хто знав — він мав дуже гарний голос. Якось ми поверталися з навчання в автобусі і підспівували музиці. І тут Артур так заспівав, що ми всі затихли і просто дивилися на нього та слухали. І після цього ми завжди просили, щоб він заспівав, але це була така одноразова акція», - уточнив правоохоронець.
Дружина поліцейського, Катерина, уточнила, що їй не вистачає слів розказати, якими щасливими були 7 років їхнього життя. Вони познайомилися у 2014 році на весіллі своїх найкращих друзів. Це було кохання з першого погляду. За кілька місяців хлопець освідчився Катерині.
Через рік у них народилася донька Каріна. Артур був присутнім на пологах і відтоді у нього встановився нероздільний зв’язок із дитиною. Чоловік понад усе любив свою доньку: збирав до садочка, заплітав волосся, дарував гарний одяг.
«Він дуже мріяв Каріну вивчити на медика», - каже мати Турляка.
Не менше правоохоронець турбувався і про свою дружину. Артур хотів показати їй океан, цю мрію подружжя планувало здійснити після закінчення війни з рф.
Катерина зазначила, що вони із Артуром були як голка з ниткою, - жили одне одним і доповнювали одне одного.
Тіло Турляка привезли у Вінницю 28 травня 2022 року. Прощалися з ним і його побратимами з КОРДу 29 травня.
Фото: Фейсбук Вячеслава Соколового
«Він назавжди залишиться у наших серцях героєм», - сказали батьки Артура.
Фото зі сторінки Національної поліції у Фейсбуці