Сергій Наєв, генерал-лейтенант, Герой України

Бачити суть проблеми і лаконічно сформулювати дієву реакцію на неї  - це стиль, яким завжди вирізнявся серед інших військових керівників вищого рангу командувач об’єднаних сил Збройних Сил  України, Герой України генерал-лейтенант Сергій Наєв. Водночас, він надзвичайно цікавий співбесідник, який готовий апелювати до цифр, фактів, подій, що він пам’ятає до найдрібніших подробиць. 

Командувач об'єднаними силами Збройних Сил України поділився з нами власними спостереженнями та висновками щодо поточної ситуації у війні з рф, прогнозами щодо її завершення.

– Пане генерал-лейтенант, увага громадськості зараз прикута до бойових дій на східному та південному напрямках. А яка зараз ситуація на північних рубежах держави? Чи готові ми до потенційного відновлення ворогом бойових дій на цьому напрямку?

– Ситуація на цій ділянці контрольована. Водночас, противник продовжує систематично обстріли з артилерії прикордоння Сумської та Чернігівської областей, веде повітряну розвідку з метою завдати вогневе ураження по об’єктах критичної цивільної інфраструктури та викриття нашої системи ППО. 

Ворожі авіаудари завдаються переважно по військових об’єктах та інфраструктурі. Але, на превеликий жаль, унаслідок цих ударів є чисельні випадки руйнування цивільних об’єктів та жертв серед місцевого населення.

До дій на північному напрямку противник залучає два угруповання прикриття державного кордону, які розгорнуті у південній частині білорусі та на територіях Брянської і Курської областей росії, загальною чисельністю близько 17 тисяч осіб. 

Крім того, на полігонах білорусі зберігається присутність російського контингенту регіонального угруповання військ загальною чисельністю близько 2800 осіб. На білоруських військових аеродромах продовжують перебувати літаки та гелікоптери повітряно-космічних сил зс рф.

Але, незважаючи на це, ми продовжуємо підсилювати Північне угруповання військ, готуємо резерви. Здійснюємо моніторинг обстановки, переозброюємося на більш сучасні іноземні зразки, вдосконалюємо тривалі фортифікаційні споруди, підвищуємо щільність мінування території прикордонних смуг, навчаємо людей.

– Широкомасштабне вторгнення рф триває другий рік. Чи помітна зміна у тактиці дій російських військ?

– Якщо говорити за канонами воєнної науки, то зміни у тактиці дій обумовлюються насамперед розвитком технологій, а також появою на полі бою новітніх та перспективних зразків озброєння і військової техніки. 

В умовах міжнародних санкцій росія значно обмежена у виробництві нового озброєння, потребує додаткового часу і ресурсів для налагодження імпортозаміщення дефіцитної елементної бази.

Заразом збільшилась кількість застосувань ворогом керованих авіаційних бомб – модернізованих радянських ФАБ. Це яскравий приклад того, як противник використовує перевагу в авіації, адже застосовує ці бомби без входження в зону дій нашого ППО. Крім цього, дії бомбардувальної авіації прикривають винищувачі типу Су-30 та Су-35, бортове озброєння яких дозволяє виявляти та знищувати наші літаки-перехоплювачі ще до наближення на відстань пуску ракет «повітря-повітря». Звісно, постачання від країн-партнерів сучасних літаків змінить ситуацію.

За останні 6 місяців противником поновлено застосування зенітних керованих ракет ЗРК С-300 по наземних об’єктах.

– Якщо ворог пристосовується до дефіциту певних зразків озброєнь у власному арсеналі, підрозділи сил оборони держави отримують все нові зразки військово-технічної допомоги від іноземних партнерів України. Як, на вашу думку, впливає на хід бойових дій використання на полі бою західного озброєння і військової техніки?

– Задовго до повномасштабного вторгнення як допомога від західних партнерів в Україну почали надходити засоби оборонного бою.

У перші дні війни вони використовувалися для ураження бронетехніки противника і максимально ефективно зарекомендували себе, використовуючи принцип «прицілився - вистрелив - забув». Колони ворога «дробилися» нашою артилерією та БПЛА «Байрактар». Після таких точкових ударів ворог був змушений змінювати маршрути та виходити в визначене місце збору малими групами. А там їх уже чекали наші мобільні вогневі групи, озброєні протитанковими ракетними комплексами Javelin, NLAW.

За аналогічним принципом наші воїни-зенітники за допомогою зенітно-ракетних комплексів Stinger «приземлювали» не один ворожий вертоліт та літак. 

З початком широкомасштабної російської військової агресії Збройні Сили України отримали в рамках військової допомоги від країн-партнерів таку кількість сучасного озброєння та військової техніки, якого не мали з часів набуття Незалежності.

До таких видів належать: артилерійські системи, засоби протиповітряної оборони, бойові броньовані машини, танки тощо. За рахунок надання партнерами артилерійських систем, таких, як 155-мм самохідних гаубиць «Цезар», «Краб», причіпних 155-мм гаубиць «М777»,

«FH-70», 105-мм гаубиць «L119», значно підвищились вогневі можливості наших підрозділів. Збільшилась дальність ураження ворожих цілей.  А використання високоточних боєприпасів і точність стрільби дає змогу нашим підрозділам під час бою  використовувати іноземні гармати  та гаубиці на великій відстані від переднього краю. Завдяки цьому значно збільшується збереження особового складу та військової техніки.

Це підтверджено тією кількістю «бавовни», яка розцвіла на польових артилерійських складах ворога, заставляючи злітати в повітря його БК. Спільне використання артилерії іноземного виробництва, безпілотних літальних апаратів та вітчизняного програмного забезпечення формує ударні комплекси, що дає змогу виявити об’єкти противника, провести розрахунки та швидко вразити цілі з мінімальною витратою боєприпасів. 

Завдяки ЗРК Stormer, DM Stinger, ЗАК Gepard, ПЗРК – Stinger, Piorun, Starstreak, RBS-70, РЛС – AN/TPQ-64 нам вдається підтримувати та вдосконалювати систему протиповітряної оборони для прикриття пунктів управління, районів базування високоточної зброї, вогневих підрозділів артилерії та об’єктів цивільної інфраструктури. Це не дає можливості противнику застосовувати авіацію з усім спектром засобів авіаційного ураження.

На даний час триває робота з отримання та освоєння західних систем протиповітряної та протиракетної оборони, що  підвищить  ефективність  системи протиповітряної оборони України та інтегрує її в загальну систему НАТО.

– На початку року було змінено порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям. Тим , хто в тилу і безпосередньо не бере участь у бойових діях, припинили виплачувати додаткову винагороду  у розмірі 30 тисяч гривень. Згодом депутати Верховної Раду проголосували за законопроєкт про повернення тиловикам додаткових виплат на згадану суму. Це питання дуже активно обговорюється в суспільстві. На ваш погляд, який підхід до грошових виплат у військовому розумінні справедливий?

– Питання грошового забезпечення війська завжди викликає резонанс у суспільстві. Це зрозуміло. Рішення про грошове утримання повинні враховувати мотиваційні норми справедливості та можливості бюджету країни. Адже саме справедливий і неупереджений розподіл коштів є важливою складовою довіри воїнів як до вищого керівництва держави, так і до командування Збройних Сил України. 

Початок повномасштабного вторгнення рф в Україну вимагав нового принципу нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим категоріям захисників Сил оборони. 

Таким чином і була введена додаткова грошова винагорода, так звані «бойові», усім без винятку військовослужбовцям, незалежно від складності виконання завдань та місця дислокації. Вона складала 30 і 100 тисяч гривень. Таким чином, вийшло, що військові, які виконують бойові завдання в районах бойових дій, отримували ті ж самі 30 тисяч «бойових», як і військові, які несуть службу в тилу, далеко від фронту.

Звісно, це несправедливо. Адже найбільше повинні отримувати ті військовослужбовці, які безпосередньо ризикують життям і здоров’ям на лінії зіткнення.

Власне тому і відбулись з першого лютого поточного року зміни в порядку нарахування.  По-перше, всім військовослужбовцям, незалежно від місця служби, збільшили щомісячне грошове забезпечення. Простими словами - це зарплата. А от додаткові «бойові виплати» - 100 і 30 тисяч - будуть отримувати ті, хто знаходиться в районах бойових дій, виконує бойові розпорядження та постійно ризикує життям. 

Підвищений розмір грошового забезпечення буде впливати і на одноразові виплати військовослужбовцям у 2023 році. Такі, до прикладу, як грошова допомога на оздоровлення.

В той час як це серйозне питання справедливості та мотивації військовослужбовців. Але позитивно, що суспільство небайдуже, воно піклується про підвищення морального-психологічного стану і гідного грошового забезпечення наших захисників. Безумовно,  грошове забезпечення має бути на рівні, необхідному для комфортного проживання та забезпечення сімей військових, їхніх потреб. Це створить умови для якісного виконання усіма категоріями військовослужбовців своїх посадових обов’язків.

– Здатність українців до єднання та спротиву загрозам просто виняткова. На ваш погляд, що підтримує бойовий дух і мотивацію наших воїнів на другому році широкомасштабного ворожого вторгнення, не дає занепасти духом і стимулює йти вперед?

– Найбільшим, найдієвішим мотиватором для  захисників України було, є і буде знищення ворога - чим більше, тим краще! Майже для кожного, хто взяв до рук зброю та став на захист своєї Батьківщини, своїх рідних,  перемога над ворогом є найбільшим бажанням на сьогодні. Кожен військовослужбовець знає, що за його спиною - його сім’я, яку потрібно захистити.

Військовослужбовці впевнені, що постійний розвиток та передача досвіду – це нова реальність та критична необхідність сьогодення. Менше помилок – більше врятованих життів, і щоб їх не допускати, вони багато та наполегливо тренуються. 

Додаткові стресові навантаження допомагають напрацювати у бійців стійкість на полі бою. Копіткою працею та щоденними перемогами над собою зміцнюється військова майстерність. У щоденних тренуваннях зростає сила духу, міцніє воля та загартовується характер. Немає другорядних завдань. Є мета, яку потрібно досягти з найменшими моральними та фізичними втратами. Це результат довготривалих тренувань, у ході яких відточуються знання, вміння й навички.

Але насамперед, беззаперечно, – потрібно жити Україною, працювати для України і бути з Україною в серці. А усі, хто сьогодні боронить Україну, саме такими і є. Потужним стимулом до продовження боротьби є прагнення волі і бажання звільнити українську землю від варварів і зайд, яким захотілося погосподарювати у наших домівках.

У генах українців бурлить кров пращурів, для яких родина, сім’я та вольниця була основним сенсом життя. І той, хто посягав на ці життєві реліквії, вважався ворогом і мав бути вигнаним чи знищеним. 

Сьогоднішній ворог замахнувся на українські святині і все, що з ними пов’язане. А сильна духом нація такого не пробачає. Ворог або має піти сам, або навіки залишиться у нашій землі. Вибір за ними. Бо у нас на всіх вибір один – повна і беззаперечна Перемога. 

Леонід Матюхін, "АрміяІнформ", спеціально для Укрінформу"

Фото Євгена Силкіна і Романа Наумова