Пам'яті майданівця, організатора «Джури», офіцера ЗСУ Олега Юрченка
Гасло «Честь України готов боронити!» для нього було не пафосними словами, а способом життя
Легенда українського патріотичного руху, батько п'ятьох дітей загинув на початку січня під Бахмутом. Прощалися з Олегом Юрченком на Різдво, 8 січня, на Майдані Незалежності у Києві.
Фото: Фейсбук-сторінка Олег Юрченко
Офіцер ЗСУ та СБУ, колишній заступник голови Новоайдарської військово-цивільної адміністрації у Луганській області, член Спілки Української Молоді в Україні та ОУН (б), один із організаторів Всеукраїнської дитячо-юнацької патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”), заступник сотника 4-ї козацької сотні Самооборони Майдану під час Революції Гідності – це все про нього...
Фото: Фейсбук-сторінка Владимир Метропан
Віддати останню честь Герою та лицарю до стели Незалежності прийшли сотні людей. Саме тут Олег Юрченко (позивний “Кий”, “Щасливий”) стояв за свободу та незалежність країни під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Під час другого Майдану він отримав поранення від кулі беркутівця.
Фото: Фейсбук-сторінка Дмитро Глухенький
Крім побратимів та друзів Героя, тут зібралися також ті, для кого Олег Юрченко був наставником — СУМівці, пластуни, учасники “джурівських” змагань, молодь, патріотичним вихованням якої жив Олег Юрченко.
Фото: Aleksandr Volchanskiy
Говорили про те, що за життя він у душах багатьох посіяв багато справжнього українського добра, яке обов'язково зійде. А СУМівське гасло «Честь України готов боронити!» для Олега було не пафосними словами, а способом життя.
“Олег Юрченко для багатьох з нас був не лише другом-сумівцем, але й дуже рідною по духу людиною. Прикладом патріота, державника, батька і виховника. Взірцем світлого і чистого сумлінням чоловіка. Вже у дорослому віці він долучився до лав Київської міської організації Спілки Української Молоді в Україні, разом з дружиною та дітьми брав участь у численних організаційних таборах, мандрівках, вишколах та акціях. Він був справжнім у всьому! Для нього доля України була його особистою долею, а біль України – його особистим болем”, - написали у Фейсбуці Спілки української молоді на спомин про Юрченка.
Фото: Фейсбук-сторінка Roman Burko
“Востаннє ми бачились напередодні вторгнення. Тоді, як у фільмі «Не дивіться вгору», ми зустрічались з друзями. Тривожились, сміялись і грали в настільні ігри з дітьми. І пам’ятаю, як на запитання, чи буде вторгнення, Олег сказав: «Якщо хтось каже, що хоче вас вбити, то краще цьому вірити». Щоб бути готовим. А потім Олег пішов у військо і я його не бачила... Скільки з нас може сказати, що ми жили в Юрченків? Чимало! Для усіх став у пригоді гостинний дім Юрченків. І усіх об’єднав. На Майдані Олег був у 4-й козацькій сотні, а у найважчий період її очолював, був поранений. Люда тоді була вагітна Христинкою, їхньою п’ятою дитиною. І які ми були всі раді, що він вижив після тих жахливих днів 18-20 лютого. Ми захоплювались, як Олег з Людою виховують своїх п’ятьох дітей в українському дусі, творчими, вільними”, - каже поетка, співзасновниця ініціативи «Навчай українською» Іванна Кобєлева.
Фото: Фейсбук-сторінка Олег Юрченко
У Олега Юрченка залишилась дружина та 5 дітей.
“Я ще не можу написати багато, адже стільки всього хочеться сказати, а думки плутаються. Стільки різних емоцій зараз в душі, але найбільше вони про любов. Я коли мимохіть думала про те, що з Олегом може щось статися, то боялася, що мене захлесне ненависть. Але ні, мене огортає такою хвилею вдячності і любові... До вас, дорогі наші люди, наші друзі, до всіх, хто лишить про Олега добру пам'ять і передасть її іншим. Колись одні з наших чисельних кумів сказали таку річ: "Ми вам зробимо добро, а коли ви зможете - комусь зробите добро. І так добро помножиться". Для нас це було завжди орієнтиром. Ось так і тут, комусь може Олег якусь добру зернину засіяв, а вона проросте і вродить. Я навіть не відчуваю ненависті до ворогів. Просто гіркий смуток, бо знаю, що вони скоро стануть гноєм, чим і є по суті, але смуток тому, що, на жаль, з собою ще не одного Воїна Світла заберуть. А ще відчуваю неймовірне тепло і якийсь щем за тими хлопцями, які лишилися зараз без командира і теж осиротіли. Тож раптом хтось знає їх - передайте мої теплі обійми”, - написала дружина Олега Людмила.
Фото: Фейсбук-сторінка Людмила Юрченко
Добре пам'ятають Олега Юрченка на Луганщині, він працював над українізацією складного Новоайдарівського району. Тоді у кожній місцевій школі був осередок «Джури», діти, які зростали в той час на Луганщині, завдячуватимуть своїм українством саме Юрченку. “Якби я впіймала золоту рибку і вона мене спитала, чого я хочу, я б її попросила, щоб у нас від села до столиці в державі зникли, як страшний сон, політики, а замість них керували такі розумні, відкриті й порядні чиновники, як Олег Юрченко у Новому Айдарі,” - згадує Юрченка волонтерка Ольга Різниченко.
Фото: Фейсбук-сторінка Elena Balackaya
Керівник Офісу ректора Українського католицького університету Остап Мачинський на спомин про Олега Юрченка написав, що йому “дуже шкода, що Ви тут, на цій землі, не побачите повернення Новоайдару в склад України і що п’ять Ваших діток тепер без Вас будуть будувати цю країну...”.
Фото: Фейсбук-сторінка Олег Юрченко
За словами історика Володимира В’ятровича, без таких, як Олег Юрченко, важко буде піднімати країну після перемоги у війні. Але він переконаний, що українці зроблять це, зокрема, в пам’ять саме таких як він, тим, кому завдячуватимемо наближенням цієї перемоги.
Вічна пам'ять Герою!
Перше фото: СУМ в Україні (КИЇВ)