Двійники диктаторів: схоже, за скоєні злочини відповість справжній путін, а не фейковий

Якщо путін доживе до Гааги, то карта із заміною себе двійником у суді точно не зіграє. Встановлено: лише Сталін і Гітлер точно мали власні “копії”

18 квітня росЗМІ повідомили, що путін відвідав окуповані райони Луганської та Херсонської областей. А раніше у березні — Маріуполь. Але чи справді це був він, враховуючи його статус “бункерного щура кремля”? У багатьох запали сумніви. Навіть у Головному управлінні розвідки Міноборони України встигли заявити, що то був фейковий путін, себто його двійник. Водночас справжній дуже рідко з’являється на публіці, тим більше там, де йому може загрожувати небезпека.

Зі слів головного українського розвідника Кирила Буданова, путін має щонайменше трьох двійників, яким для повної схожості з «оригіналом» зробили пластичні операції: “Ми знаємо про трьох осіб, які постійно з’являються, але скільки їх узагалі, ми насправді не знаємо. Вони всі робили пластичні операції, щоб бути схожими на свого ідола. Єдине, що їх видає — їхній зріст. Це видно на відео та фото. Також жестикуляція, мова тіла тощо”.

Що ж, все це дуже цікаво, а особливо в контексті майбутнього покарання путіна: дедалі частіше можна почути думку, що після поразки раші у війні на Гаазькому трибуналі відповідатиме не путін, а його двійник.

Спробуємо з’ясувати, чи вдасться насправді терористу №1 таким чином уникнути відповідальності, чи у нього є двійники та у кого з диктаторів були вони точно? 

ДВІЙНИКИ ПУТІНА: ЇХ АБО ДЕКІЛЬКА, АБО ОДИН...

Політичний аналітик Валерій Клочок зазначає, що історія з нібито двійниками путіна – давня. Але якщо ще кілька років тому до неї можна було ставитися скептично, то тепер все виглядає інакше.

"Особливо, коли путін з «епідеміологічних» міркувань сидить за довжелезним столом, на відстані п’яти-шести метрів, під час зустрічей із такими важливими персонами як канцлер Німеччини чи президент Франції, а потім раптом без проблем тисне руки «мешканцям» тимчасово окупованих територій. Це викликає, як мінімум, подив. І точно змушує сумніватися в тому, чи та сама це людина", – пояснює експерт.

Чим далі, тим більше можна помітити, що десь путін з'являється на людях, ледь не в натовпі, а в інших - між ним і співрозмовниками – відстань більш ніж солідна, а заходи безпеки – безпрецедентні.

"Як наслідок, з'являється багато різноманітного аналізу на підставі знімків, відео тощо. Користувачі соцмереж, різного роду експерти знаходять відмінності між путіним і тим, «хто на нього схожий». І все більше сумнівів, що це одна і та сама людина… А тут ще й керівник ГУР Міноборони України Кирило Буданов постійно наголошує, що Путін точно має двійників. Щобільше, не виключає, що справжнього Путіна вже може й не бути серед живих. Останнє, звісно, конспірологія. Але й така версія має право на життя", – вважає Валерій Клочок.

Дмитро Попов, кандидат психологічних наук каже, що з 2015 року ретельно вивчає особливості вигляду та поведінки російського диктатора: “Я здивувався, коли один із клонів взагалі не зміг розмовляти з Ангелою Меркель німецькою мовою. Той самий путін тривалий час жив і служив у Дрездені й говорить непогано. А тут видно, що очі порожні, Меркель ставить запитання, а псевдо-путін нічого не розуміє”.

За його спостереженнями, нинішній глава держави-агресорки має щонайменше трьох двійників.

“Я брав лінійку і вимірював на зупиненому відео відстань від підборіддя до перенісся, відстань між куточками рота, між куточками очей, між скронями. Усі ці відстані, безумовно, різні. Залежать від того, наскільки камера далеко, наскільки йде проєкція, наскільки людина рухлива. Для мене важливі не відстані по черепу, а співвідношення між собою, які залишаються за будь-яких проєкція”, – пояснив Попов.

Також наш експерт каже, що у справжнього путіна уражена права частина опорно-рухового апарату: “Причин я не знаю. Можливо, онкологія. Можливо, ураження нервової системи. Але достеменно знаю, що права рука та права нога путіна не працюють повноцінно. Це можна було побачити під час доповіді шойгу про взяття Маріуполя. Тоді путін 12 хвилин слухав свого міністра оборони, сидячи в одній позиції, а його права рука була нерухома. Натомість інколи у “путіна”, так би мовити, жваво працюють обидва боки тулуба. На одному з виступів у держдумі путін узяв склянку з водою лівою рукою. Але ж він — праворукий, і мав би взяти склянку саме правицею. Під час візиту до Тегерану “путін” моторно збіг з трапа літака. Це був не 70-річний дід, а значно молодший за нього двійник”.

Так, пан Попов зазначає, що двійників путіна важко розрізнити по голосу, але: “Якщо тренувати будь-яку людину, голос можна «підібрати». Якщо ж це не вдається, то робиться нехитра операція на голосових зв'язках. Голос наближається до оригінала”.

Колишній заступник голови СБУ, генерал-майор Віктор Ягун каже, сучасні комп'ютерні технології дають можливість детально вивчити фото чи відео людини, тому до путіна дійсно є питання щодо двійників.

“Але чого тут більше — конспірології чи правди? Я більше схиляюся саме до другого, тому що справді є цікаві збіги, - каже він. - Особливо, якщо брати до уваги останню поїздку путіна на окуповані території. У мене це викликає сміх. Чому? Простий приклад — гундяєв, він же патріарх кіріл. Лише гляньте, як його шалено охороняють у церкві. А тут на фронт не абихто, а цілий путін прилітає на вертольоті, з мінімальною охороною”.

Втім, пан Ягун вважає, що у путіна є лише один двійник, а не двійники.

“Людину, яка на тебе схожа, можна підготувати одну – не більше. Якщо ми говоримо про велику кількість двійників, це викликає сумніви. Бо інформація про цих людей уже б десь витекла. Скоріш за все, є один двійник”, – розповідає генерал.

...АБО ЦЕ ВСЕ ПЛІТКИ: ПУТІНИХ НЕ КІЛЬКА, ПУТІН — ОДИН

Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”, автор книги “11 днів без путіна” Олександр Коваленко каже, що до розмов про двійника ставиться з іронією:  “Я перебуваю у таборі людей, які в це не вірять”, - розповідає експерт і пояснює чому.

По-перше, путін боягуз, його параноя зашкалює.

“У нього однозначно немає власних копій, бо він їх банально боїться. Фобія путіна пов’язана з ризиком бути ліквідованим. Всередині російських еліт уже давно не все так просто і параноїдальні думки, що його, справжнього путіна, вб’ють і замінять на двійника, яким, наче лялькою-маріонеткою, керуватимуть — дуже лякають диктатора”, - стверджує аналітик.

По-друге, з путіним неодноразово траплялося таке, що він протягом тривалого часу взагалі не з’являвся на публіці. І тут же ставить запитання: якби у путіна були двійники, то чому б він їх не використовував? 

Наприклад, у 2015 році, після вбивства російського опозиціонера Бориса Нємцова, путін зник з інформаційного простору на 11 днів.

“Це одразу помітили ЗМІ й почали загадуватися над питанням: що з путіним? Згодом з’явилося відео, де він зустрічається з губернатором якоїсь області. Але виявилося, що цей запис старий, зроблений за декілька тижнів до  його “таємничого зникнення”, - розповідає Олександр Коваленко. – Тут причина відсутності путіна — другорядне питання. Але якби у нього були двійники, то чому вони його не заміняли хоча б, наприклад, під час апаратних зустрічей раз або два рази на день, щоб він не зникав з інформпростору”?

Нарешті у 2020 році, коли почалася пандемія коронавірусу, путін практично на рік закрився в Ново-Огарьово у своєму бункері, не здійснюючи жодних поїздок по країні в той час, як міжнародні лідери постійно спілкувалися один з одним.

“Навіть Джо Байден регулярно здійснював закордонні поїздки. Якби у путіна були двійники, що йому заважало б щотижня влаштовувати показушні візити в який-небудь Омськ, Магадан і т.д.? Абсолютно нічого. Проте путін вирішив перейти на “бункерний” тип життя. І всього лише декілька разів з’являвся на заздалегідь підготовлених заходах, де були виключно перевірені люди, а також представники ФСО, перевдягнені у цивільне, які створювали видимість, наче путін зустрічається зі звичайними смертними”, - нагадує оглядач групи “Інформаційний спротив”.

А в чому причина протиріччя, коли, з одного боку, путін сидить у кремлі за довжелезним “Цар-столом”, який уже став мемом, а з іншого — спокійно їздить окупованими територіями, де “ручкається” із місцевими сепаратистами?

“Треба розуміти, що “великий стіл” - це не стільки для захисту від коронавірусу, скільки приниження, психологічний тиск на співбесідника. Коли путін проводив із Сі Цзіньпіном багатогодинні переговори, на яких були ще й перекладачі — скажіть, хіба китайського лідера тримали два тижні на карантині? Ні. Та й стіл був маленький, - звертає увагу експерт. - Аналогічну картину можемо спостерігати, коли до путіна на доповідь проходять представники військового керівництва — герасимов і шойгу. Звісно, когось він садить ближче до себе, когось дальше. Таким чином він демонструє лояльність та прихильність до тієї чи іншої особи. Водночас під час зустрічей із західними лідерами — Макроном, Шольцем і так далі — путін сидить за отим “великим столом”. Це психологічний момент”.

А щодо відвідин тимчасово захоплених територій Херсонщини та Луганщини — це робилося для красивої картинки контрольованої ситуації на тлі паніки через нездатність передбачити напрямок контрнаступу ЗСУ.

Але як пояснити те, що поведінка путіна так відрізняється на різних публічних заходах? Наприклад, на одній зустрічі він пашить здоров’ям, а на іншій – не може зв’язати двох слів, кашляє, вчіплюється в стіл.

На думку Олександра Коваленка, пояснень може бути безліч: “путін завжди кашляє. І з роками кашель посилюється”.

Все це, вважає пан Коваленко, пов’язане вже з віком, адже путін – людина немолода, і на його стан впливають багато моментів.

“Ступінь його брезклості може залежати банально від харчування та режиму споживання води, ліків тощо. Йому постійно роблять пластичні операції, ін’єкції ботоксом, він проходить різні процедури. Навіть освітлення може впливати на його зовнішність. Й усі ці метаморфози із зовнішнім виглядом путіна підживлюють конспірологічний міф про двійників, яких, я певен, у нього немає. Але кожен вірить у те, у що хоче вірити”, - резюмував Олександр Коваленко.

ТРИБУНАЛ: ЯКИЙ САМЕ “ПУТІН” ВІДПОВІДАТИМЕ В ГААЗІ ЗА СКОЄНІ ЗЛОЧИНИ В УКРАЇНІ?

Якщо дотримуватися версії Олександра Коваленка, то відпадає потреба шукати відповідь на питання, яке міститься в заголовку до цієї главки. Інша справа — сказане Валерієм Клочком, Дмитром Поповим, Віктором Ягуном, зрештою, Кирилом Будановим. В цьому разі в голову приходить різне: а раптом перед Міжнародним кримінальним судом постане актор, а справжній путін —"старітиме" далі десь у тайзі… Тож коли прийде час — “оригінальність” путіна якось можна буде довести/перевірити?

Колишній співробітник КДБ СРСР та служби зовнішньої розвідки рф Сергій Жирнов в коментарі телеканалу FREEДОМ заявив, що уникнути відповідальності таким чином путіну не вдасться.

"Західні країни мають, безумовно, екземпляр ДНК путіна, бо коли він почав їздити світом, у нього ще не було параної (і валізу для екскрементів за ним також не носили, - Ред.). Тож десь він поїв, десь він поспав, залишаються якісь його волоски, якісь сліди тощо”, – перелічує Жирнов.

На Заході мають “повну біологічну картину” путіна, тому легко зможуть відрізнити справжнього диктатора від двійника.

На цьому ж наполягає генерал СБУ Віктор Ягун: “Ми живемо у XXI столітті. ДНК путіна уже давним-давно мають західні спецслужби. Навіть якщо це не його ДНК, то його рідних. Тому довести, що перед судом постав не він, а хтось підставний — взагалі не проблема”.

Ми також запитали у пана Ягуна про ту саму "чорну валізу", яку носять за диктатором: про що це може свідчити, путін взагалі собою слідів не залишає?

“Оцими “чорними валізками” і таким іншим путін почав перейматися відносно недавно. Чому? А тому, що диктатор дуже боїться, що по залишках фахівці можуть зробити висновок, який підтвердить, що він хворіє, а головне — чим саме. А щодо ДНК путіна західні спецслужби взяли набагато раніше — ще у 2000-х роках. У розвідках є спеціальні підрозділи, які цим займаються. Це звична справа, - стверджує експерт. - Тож якщо хтось думає сховатися за двійником — він грубо помиляється. Інша справа, що путін може просто не дожити до суду. В такому випадку двійника справді можуть використати, наприклад, щоб відстрочити публічне визнання факту смерті путіна, краще підготуватися, але не більше. Карта із заміною путіна двійником у Гаазі точно не зіграє”.

До того ж не лише по ДНК можна буде визначити “оригінальність” путіна. Наприклад, лікарка-фізіотерапевт Марина Єріна нагадує про форму вух.

“Ще в 50-х роках минулого століття криміналісти використовували форму вух для ідентифікації злочинців, - розповідає вона. - Бо немає людей з однаковою формою органу слуху, він у кожного унікальний. Така ідентифікація точніша за дактилоскопію”.

А сучасна технологія 3D-сканування, каже фізіотерапевт, може ідентифікувати людину навіть за нечітким зображенням вуха. Або, приміром, порівнявши декілька зображень вух, з цілковитою точністю можна встановити, чи та сама це людина.

“Ба більше, форма вуха, усі оті завитки у вушній раковині, хрящики, мочка навіть із віком не змінюються. Просто в людей поважного віку вухо стає більшим за розмірами. Навіть якщо двійники путіна зазнали пластичних операцій для більшої схожості, то вуха залишились у кожного свої. Я вважаю, що за наявності потужної бази новітніх технологій розпізнавання спецслужби мають у своєму розпорядженні достатньо інформації щодо справжності чи несправжності путіна”, - резюмувала пані Єріна.

ДВІЙНИКИ СТАЛІНА І ГІТЛЕРА: НЕ КОНСПІРОЛОГІЯ, А ФАКТ

Олександр Коваленко каже, що тирани часто використовували двійників, але здебільшого як охоронців, втім, які не були 100% на них схожими.

“Це правда. Коли ти використовуєш охоронця, який на тебе схожий, то він не виконує функцію “підміни” тебе під час зустрічей, підписань документів і так далі. Його використовують, щоб, наприклад, заплутати снайпера, аби він не був упевнений, кого саме тримає “на мушці”, особливо, коли все в хаосі, спровокованим невдалим першим пострілом”, - розповідає експерт.

Інша справа з Гітлером.

“На сьогодні достеменно відомо про двійників Гітлера. Одного із них, наприклад, звали Юрій Шрек. А ще був Густав Веллер, який мав просто дивовижну схожість із фюрером”, - підкреслює оглядач групи “Інформаційний спротив”.

Віктор Ягун також наголошує на тому, що у Гітлера й у Сталіна точно були двійники, й це не про конспірологію.

“Радянська і західна розвідки дійсно полювали на Гітлера і помітили, що на тих чи інших заходах, особливо в останні роки свого життя, він мав різний вигляд. Гітлер точно мав двійників. Цей факт ніхто не заперечує. Про Сталіна теж говорили – аж до того, що знали прізвища двійників”, - каже пан Ягун.

Що про це ще відомо?

Йосип Сталін

Радянський диктатор мав кілька двійників. Існує навіть конспірологічна версія про те, що насправді Сталін помер не 5 березня 1953 року, а набагато раніше, і його найближче оточення замінило його двійником, щоб мати час для прийняття рішення щодо подальшого.

Прізвище деяких із двійників Сталіна відомі. Наприклад, Євсей Лубицький. Імовірно, вперше про нього дізналися на Заході від перебіжчиків, які раніше працювали у НКВС. Про Лубицького вперше згадувалося в одній із канадських газет незадовго до смерті цього двійника. Сам Лубицький на старості дав інтерв'ю іноземному журналісту, розповівши історію своєї роботи двійником Сталіна. Це інтерв'ю було опубліковано після його смерті.

Іншим двійником Сталіна був артист із Дагестану Фелікс Дадаєв. У 1943 році Дадаєвим зацікавилися співробітники НКВС. Після одного з виступів до нього підійшли співробітники у цивільному та без пояснень відправили секретним спецрейсом до москви. Дадаєва помістили на одній із заміських дач і пояснили, чого від нього хочуть. Актора почали готувати до ролі двійника керівника СРСР. Фахівці робили фотопроби, щоб знайти точну схожість. Оскільки Дадаєв був худий, для подібності зі Сталіним йому довелося погладшати на 11 кілограмів.

Протягом кількох місяців Дадаєв годинами дивився кіноплівки зі Сталіним, відпрацьовував його міміку, рухи та інтонацію. Ці тренування проходили під керівництвом інструкторів та під наглядом співробітників НКВС. Дадаєву було заборонено спілкування з рідними, з нього взяли підписку про нерозголошення.

Адольф Гітлер

Німецький диктатор панічно боявся за своє життя, а тому також використовував двійників. Найбільш схожим був уже згаданий Густав Веллер. Веллер був майже точною копією Гітлера, щоправда, трохи нижчим за нього на зріст.

У 1942 році Веллера особисто завербував шеф гестапо Мюллер. Згідно з протоколами допиту, майбутньому двійникові довелося кинути палити, схуднути та носити черевики на потаємній товстій підошві. Згодом двійника непогано навчили наслідувати голос і манеру поведінки Гітлера. Їхня неймовірна подібність збивала з пантелику навіть тих, хто входив до найближчого оточення фюрера. За однією з конспірологічних версій, у 1945-му застрелився не Гітлер — співробітниками гестапо був убитий Веллер, щоб таким чином відвернути увагу від втечі фюрера з країни.

Існують дані й про поляка, на прізвище Селіб, якого начальник охорони рейхсканцелярії та особистої охорони Гітлера Ганс Раттенхубер став готувати до ролі двійника Гітлера. Селіба годували раз на день одними овочами, щоб він схуднув і став, як і Гітлер, вегетаріанцем. Його змусили відростити вуса, як у Гітлера, і зробили відповідну зачіску. Селіба вчили ходити та говорити, як Гітлер, і навіть гризти нігті. Майбутній двійник мав навчитися копіювати манери Гітлера, його жести, вимову та дикцію. За словами Мюллера, підготовка цього двійника забрала понад три роки.

1943 року Селіб під виглядом Гітлера вилетів до Запоріжжя на зустріч із військами. Він не виголошував промови, але фотографувався і тиснув руки солдатам та офіцерам. Несподівано один із солдатів вихопив пістолет і вистрілив у нього. Куля пройшла поруч із головою, і двійник знепритомнів. Тілоохоронці скрутили стрільця, бувши впевненими, що він вчинив замах на Гітлера.

1940 року з табору Освенцим був привезений ще один кандидат у двійники – єврей Клаус Буштер. Близько року в'язня готували для його ролі. Буштер виявився талановитим актором. Згідно з опублікованими в американській газеті виписками з карток гестапо, починаючи з березня 1945-го саме Буштер заміняв Гітлера в останні дні війни. Окрім Веллера, Буштера та Селіба називається ім'я ще двох двійників – знову ж таки, уже згаданого Юрія Шрека та Максиміліана Бауера.

Мирослав Ліскович. Київ