Пам'яті нацгвардійця Ігоря Селідбовського

Чоловік ніколи не ховався і не боявся, завжди піклувався про інших більше, ніж про себе

Підполковник військової частини 3017 Національної гвардії України Ігор Селідбовський загинув 27 червня 2022 року, захищаючи Харків. Йому було 34 роки.

Чоловік народився 12 березня 1988 року у селі Мар’янівка Вінницької області. Отримав освіту у середній Кунянській школі, а з 2015 року навчався у Богорочанській спортивно-військовій школі на сапера.

Ігор понад 10 років служив у Калинівському полку Нацгвардії - був начальником інженерної служби. Чоловік брав участь у звільненні Харківської ОДА, а з перших днів антитерористичної операції виконував бойові завдання на Донбасі.

Фото: Фейсбук-сторінка Дмитро Рисак

У 2020 році Ігор вступив на магістратуру до харківської Національної академії НГУ, і з перших годин широкомасштабної війни з росією став на захист цього міста. За словами його друга Дмитра Русака, увесь час військовий перебував у Харкові, під час оборони якого і загинув у червні минулого року.

Попрощалися з підполковником Ігорем Селідбовським у Калинівці 29 червня 2022 року. Останній земний шлях воїна був встелений квітами, а калинівчани, віддаючи шану захиснику, схиляли голови у скорботі.

За кілька днів до загибелі, 21 червня минулого року, указом Президента Володимира Зеленського №431/2022 чоловік був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Але цю нагороду нацгвардієць отримати не встиг.

Побратим загиблого Сергій розповів, що Ігор завжди був відповідальним і чесним офіцером. «Він був людиною доброї душі, дуже простий та веселий. Обожнював свою службу», - сказав Сергій.

Фото: Фейсбук-сторінка Олена Рєпкіна

Без рідної людини залишилися дружина Олена та донька Соломія, якій вже виповнилося 5 років, а також мати, сестра і бабуся.

За словами Олени, Ігор був найкращим батьком для їхньої доньки, справжнім патріотом, ніколи не шукав легких шляхів, хотів завжди бути першим, бути в епіцентрі подій. За її словами, чоловік ніколи не ховався і не боявся, був безкорисним - завжди піклувався про інших більше, ніж про себе.

Нацгвардієць був вдома наприкінці 2021 року: ті 2 тижні стали останніми, коли сім'я була разом.

Фото: Калинівка city

Уже після загибелі Ігоря нагородили вдруге – орденом «За мужність» ІІ ступеня, про що зазначається в указі Президента Володимира Зеленського №582/2022 від 16 серпня минулого року.

А 11 березня цього року, напередодні дня народження нацгвардійця, у селі Куна Гайсинського району Вінниччини відбулося відкриття пам’ятної дошки, присвяченої його пам’яті. Освятив її військовий капелан 14-ї бригади НГУ «Червона калина» Орест Шпак.

«Це була моя життєва місія - залишити про нього пам’ять назавжди», - зазначила вдова загиблого офіцера.

Фото: 14 Штурмова Бригада НГУ "Червона Калина"

Олена зазначила, що він назавжди - з рідними, у їхніх серцях та пам’яті:

«Дякуємо тобі, наш небесний Герою, за життя, за спокій, за можливість просто жити. Нестерпний біль переповнює увесь цей час, але ми незламні та непереможні. Ми усе подолаємо, ми вистоїмо та обов’язково настане Перемога. Ти назавжди з нами… Любитимемо».

Шана та низький уклін Герою!

Перше фото: Калинівка city