Пам'яті командира батальйону «Свобода» Андрія Бахтова (позивний «Тихий»)

Він народився в Росії, але був справжнім патріотом України — загинув за неї на Донеччині

У серпні 2022 року в боях під Зайцевим Бахмутського району на Донеччині загинув Андрій Бахтов (позивний “Тихий”). Командир 6-ї роти батальйону “Свобода” 4-ї бригади оперативного призначення НГУ імені Сергія Михальчука кинувся на допомогу бійцям, що перебували на одному із спостережних постів (СП), які атакували росіяни. На той момент пост уже був захоплений ворогом, тож командир потрапив у засідку.

Пізніше бійці батальйону “Свобода” вибили окупантів і повністю звільнили СП. Оскільки під час боїв відбулася пожежа, підтвердження особи загиблого зайняло час.

Попрощалися з “Тихим” 7 вересня у Хмельницькому. Військовому було 48 років. У нього залишилась дружина і троє дітей.

Андрій Бахтов мав дві вищі освіти: за першим дипломом – викладач фізичної культури і спорту, за другим – практичний психолог. А ще тренер із багатьох видів спорту: бокс, біг, плавання, лижні гонки, стрільба, рукопашний бій, офіцерське триборство.

Брав участь у миротворчих місіях в Югославії. Під час Революції Гідності входив до керівництва Самооборони Майдану у Хмельницькому. Після анексії росіянами Криму Андрій Бахтов разом із побратимами із миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону МВС «Миротворець», став заступником командира. Звільняв Слов’янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк. У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську, кілька днів пішки добирався до своїх після розстрілу росіянами колони у «зеленому коридорі».

У 2016 році був запрошений викладати в Академії внутрішніх справ, згодом очолив там кафедру військової підготовки.

Опікувався родинами загиблих побратимів із батальйону «Миротворець».

У лютому 2022 року разом із кількома своїми учнями приєднався до ДФТГ «Свобода», а у квітні увійшов до батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ імені Сергія Михальчука як простий солдат.

У поліції він дослужився до звання підполковника, а на фронті воював у званні молодшого сержанта.

Позивний «Тихий» отримав через врівноваженість — умів володіти собою у будь-якій стресовій ситуації та контролювати емоції.

“Він жив, як свічка, - горів і іншим шлях освітлював, скільки наших людей йому реально зобов’язані життям. Ми знали: коли з нами Тихий, то все буде добре. На ньому було все: і розвідка, і логістика, і забезпечення, і ще багато чого, про що ми лише зараз починаємо дізнаватися. Наприклад, хлопці розповіли, що в той день, як була атака на нашу позицію, там щось пішло не так і потрібно було провести повітряну розвідку. Наші дронщики підняли дрон, але їм потрібні були люди, які прикривали б. А людей немає взагалі, всі в бою. І тоді Тихий сам побіг із Яном (нашим зв’язківцем), щоб забезпечити це прикриття. Хоча він був командиром роти і не мав би це робити”, – розповів про командира боєць батальйону з позивним “Історик”.

Поетка, співробітниця Українського інституту національної пам'яті Наталка Позняк-Хоменко каже, що знала Друга “Тихого” як талановитого командира побратимів чоловіка.

“Йому було абсолютно неважливо, яке в нього було звання і яка посада: він чітко і професійно виконував свою роботу — рятував життя побратимів і нищив ворога. Андрій Бахтов народився в Росії, однак він був справжнім патріотом України. Цьому ж навчав і своїх учнів та послідовників. За словами побратимів, йому було все одно, де воювати і в якому статусі – він шукав можливість якнайшвидше потрапити на передову. Важко переоцінити його вплив на добровольців. Він вселяв упевненість і спокій, за ним ми готові були йти хоч у вогонь, хоч у воду», - згадує жінка.

Міський голова Хмельницького Олександр Симчишин познайомився з “Тихим” під час Революції Гідності. Каже, тоді Андрій прийшов допомагати в місцеву самооборону.

“При першому спілкуванні по ньому було видно, що він прийшов допомагати, захищати не заради якоїсь політичної галочки, а він це буде робити по-справжньому. Коли розпочалась війна у  2014 році, Андрій пішов воювати. Я впевнений, що він не міг зробити інакше. Рік тому ми бачилися з ним востаннє, коли організовували у Хмельницькому виставку в пам’ять про бійців, які загинули в Іловайську… А востаннє спілкувались у березні цього року. Він написав мені прохання допомогти йому потрапити до лав “Миротворця”, в якому він служив раніше. На жаль, мені це тоді не вдалось зробити... Андрій знайшов тоді себе в іншому підрозділі - Національній гвардії, де воює дуже багато моїх друзів, з якими мені доводилось спілкуватись про Андрія. Всі про нього відгукуються як про справжнього командира і воїна. Героїчна загибель Андрія — це величезна втрата для всіх нас”, - сказав він у прощальному слові на смерть Тихого.

У травні 2023 року на сайті Президента України була створена петиція про присвоєння командиру Бахтову Андрію Григоровичу звання «Герой України» (посмертно). Наразі петиція набрала понад 5 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних. Збір підписів триває.

Світла пам'ять Герою!

Перше фото: Мінветеранів, фото з Фейсбук-сторінки Наталки Позняк і Андрія Бахтова