Небезпечно для Путіна: яка реальна мета “бєлгородської операції”?
Курська, Брянська, Бєлгородська області — це понад 700 км кордону з Україною. Повністю охопити цей фронт ворог фізично не здатен
Події в Бєлгородщині продовжують розгортатися. Запроваджений режим контртерористичної операції в області діяв менше доби, його скасували. Тамтешній губернатор В’ячеслав Гладков устиг заявити, що “всіх диверсантів вдалося ліквідували”, а “прорив ДРГ – зупинений”. Тим часом прямо протилежна інформація надходить від антипутінців. Російський добровольчий корпус та Легіон “Свобода Росії” повідомляють у своїх Телеграм-каналах, що їхня операція зі "звільнення" РФ від кремлівської диктатури не просто триває, а що — їм вдалося розгромити сили ФСБ і знищити мотострілецьку роти російської армії. Втім, як усе насправді — поки важко сказати.
Між тим, рейдові дії російських добровольців уже показали багато чого цікавого. Наприклад те, що в РФ дірявий кордон і відсутнє прикриття гігантських територій. Очевидно також, що мета всього цього дійства полягала не лише в черговому приниженні Кремля.
Бєлгородський рейд: яка мета та чим все може закінчитися?
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко, в коментарі “Укрінформу” заявив, що Російський добровольчий корпус та Легіон “Свобода Росії” на Москву точно не підуть. Зрештою, й Бєлгородську область не братимуть.
“На мій погляд, все закінчиться тим, що вони звідти або взагалі вийдуть, або демонстративно займуть позиції — безпосередньо на кордоні, чи, можливо, якісь населені пункти, що близько межують з Україною”, - каже він.
А такі рейди триватимуть і надалі.
“Зараз майже літо, а це — зеленка. У зеленці партизанські вилазки можуть відбуватися часто — аж до осені. Тобто як мінімум наступні три місяці, росіян будуть кошмарити, здійснюючи таким чином морально-психологічний тиск на них, причому серйозний. Врешті, це ще й демонстрація того, наскільки Росія насправді слабка”, - підкреслив пан Коваленко.
Водночас керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук вважає, що таким чином переслідуються дві мети.
“Перша — військова. Полягає вона у тому, щоби таким чином відтягнути сили противника з фронту для прикриття кордону. Друга, як на мене, основна мета, - політична. Причому не тільки для того, щоб посіяти паніку в стані ворога. Тепер ми граємо на рівних. Хіба що про приєднання БНР не заявили. Декларація Верховної Ради України про надання незалежності поневоленим Московією народам і країнам вже є. Поки що в формі проекту”, - розповідає військовий експерт.
Його доповнює Євген Савісько, який також переконує, що мета тут не одна, їх — декілька.
Перша — розвідка боєм.
“Якщо вдасться, то створити буферну зону між Україною та Росією, котра стане базою для розгортання бойових дій на території РФ. Якщо ні, то перевірити справжній стан оборони прикордонних областей раші, а заразом відволікти увагу і сили бойовиків РФ від України”, - розповідає політолог.
Друга — посіяти паніку серед населення, дезорганізувати роботу місцевих та центральних органів влади РФ, деморалізувати військовиків та силовиків.
Третя — дати публічного ляпаса Путіну і показати всьому світові реальний стан обороноздатності Московії.
“Фактично це завуальований заклик до Японії, Китаю, Грузії, Молдови, Польщі, Німеччини — Росія слабка, ви можете вимагати повернути свої окуповані землі, і ми вас підтримаємо”, - упевнений пан Савісько.
Тим часом політтехнолог Тарас Загородній стверджує, що в такий спосіб досягаються одразу сім цілей.
“Путін обіцяв побудувати безпеку та стабільність. Тож ціль перша — дискредитація керівництва армії та держави ворога. Ціль друга — створити зону нестабільності у прикордонних областях Росії з можливістю масштабування на подальшу територію РФ. Ціль третя — відтягнути частину сил армії Росії для прикриття кордону. Ціль четверта — деморалізувати російську армію. Ціль п’ята — вдарити у найбільш незручний для них момент. Тобто це є вже елементом контрнаступу. Ціль шоста — обкатка технології атаки на Росію, з можливістю повторення цього вже на території Білорусі. Ціль сьома — підкреслити, що операція узгоджена з Заходом, оскільки це є повторенням того, що було 2 березня у Брянській області. Але цього разу — у більших масштабах”, - перелічує експерт.
Загалом же, продовжує він, усе це повністю вкладається у стратегію непрямих дій, яка полягає у тому, щоб розбити ворога, не вступаючи з ним у прямий контакт.
Нарешті, політичний експерт Катерина Штепа озвучила своє бачення подій у Бєлгороді. По-перше, очевидна близькість до державного кордону, тут будь-які воєнні дії викликатимуть паніку у жителів.
По-друге, розміщення в цьому районі складу з ядерними матеріалами тактичного рівня, які були загрозою для України і Європи.
По-третє, необхідність зачистки районів, звідки регулярно обстрілюють українську територію, зокрема, Харків.
“Тож причин для демілітаризації прикордонних російських областей достатньо. І прецедент, коли громадяни Росії заходять з території іншої держави на територію Росії, щоб воювати проти путінського режиму за іншу Росію - це серйозний виклик”.
На думку експертки, всі події та новини навколо зосереджені на темі можливого початку громадянської війни. Справжня небезпека нависла над Кремлем, адже починається внутрішня відкрита війна, і про неї дізнаються всі у Росії.
“Події набули дуже великого розголосу, населення у паніці втікає, а з інтернету стає відомо, що є сили, які воюють з режимом. Тож так, це дуже небезпечна ситуація для Путіна. Десятки людей свідомо ризикують життям на території Росії, щоб до цієї справи приєдналося більше росіян”, - акцентує Катерина Штепа.
Наразі важко спрогнозувати чим все завершиться. Однак, зрозуміло, що міф про нездоланність російських кордонів розвінчано.
“І зроблено перший крок до початку громадянської війни в РФ”, - резюмував Євген Савісько.
От би слова пана Савіська та й Богові у вуха...
Тим часом, представники РДК та ЛСР повідомляють у своїх Телеграм-каналах, що “продовжують працювати над звільненням Росії від путінського режиму”.
А кордон-то дірявий: чергове масштабне приниження Росії
Крім усього іншого рейд РДК і Легіону продемонстрував, що в Росії на сьогодні немає безпечного кордону.
“Навіть для того, аби закрити кордон з Україною, який точно мав би знаходитися під пильним наглядом, російським окупантам не вистачає ресурсу. Тобто є багато “білих плям”, можна безперешкодно заходити на територію ворога”, - наголошує Олександр Коваленко.
Експерт наводить кілька нетривіальних підрахунків для розуміння, чому російський кордон — решето. У Курській, Брянській і Бєлгородській областях Росії на кордоні з Україною зосереджено до 25 умовних батальйон-тактичних груп, загальною чисельністю близько 17 тис. осіб.
“Ці БТГр розтягнуті вздовж кордону і не являють собою зосередження в одній локації — секторі. Сумарна комплектація цих БТГр за боєздатною технікою робить їх умовними, оскільки практично не відповідає штатній комплектації. Зокрема, у цих підрозділів на озброєнні: танки — близько 100 одиниць замість штатних 275; ББМ — трохи більше 360 замість штатних 825; ствольна артилерія — 200 замість штатних 300; РСЗВ — 30 замість штатних 300”, - перелічує оглядач групи “Інформаційний спротив”.
Як бачимо, штатна комплектація цих БТГр часом не досягає 50% і навіть більше.
Наступний момент — протяжність кордону. Курська, Брянська, Бєлгородська області — це понад 700 км кордону з Україною і охопити цей фронт 25 БТГр фізично не здатні. За словами пана Коваленка, функціонал стандартної БТГр в обороні 4-7 км, з урахуванням же нинішньої якості російський окупаційних військ — це 1 БТГр на 1-2 км фронту.
“Тобто 25 БТГр можуть охопити контролем максимум від 25 до 50 км фронту, що приблизно відповідає тому фронту оперування "Легіону" і РДК, яке ми спостерігаємо в Білгородській області. Але за такої концентрації сил, хто прикриватиме решту кордону? - розмірковує військовий аналітик. - Усіх тих сил окупантів, що зараз сконцентровані вздовж кордону, недостатньо, щоб повністю закрити кордон від стовпа до стовпа і контролювати цю ділянку в режимі 24/7”.
І ось тут виникає питання: якщо кордон Росії настільки дірявий поруч з Україною, яку в Кремлі роками демонізували, то яка ситуація на кордоні з Китаєм, Казахстаном, Монголією?
“Те, що Росія не контролює свій кордон побачили за ці дні всі. Абсолютно всі у світі. Це чергове масштабне приниження Росії. Втім, одна річ, коли твою слабкість бачить НАТО, яке суворо дотримується статуту, а зовсім інша, коли це бачать твої “друзі”, на кшталт Китаю”, - підкреслив Олександр Коваленко.
Україна немає стосунку до подій на Бєлгородщині, принаймні прямого
“Усе робиться виключно громадянами РФ, які часто навіть не приховують свої обличчя. Тобто кожного можна ідентифікувати та пересвідчитися, що це не українці, а саме росіяни у складі добровольчих утворень”, - каже Олександр Коваленко.
Дещо інше з цього приводу сказав Павло Лакійчук: “Військова агресія в Україні розкрила очі на існуючий режим у самій Росії. Протистояти зсередини репресивній машині сталінського типу, старанно вирощеної Москвою - вкрай ризикована справа - незгодні емігрують, багато хто продовжує боротьбу за свою вільну батьківщину з-за кордону: "Солідарність", "Свободная Россия", соратники Навального, Каспарова, Ходорковського. Одні бачать Росію майбутнього "демократичною імперією", інші - "федерацією демократій", треті - окремими незалежними (національними) державами – вільними Ічкерією, Інгрією, Ідель-Уралом, Чувашією, Білгородською, Воронезькою республіками. Для України всі ці рухи і протодержави — партнери, попутники. Ми зацікавлені мати після війни на своїх кордонах не агресивного тоталітарного монстра, а демократичні національні держави. І, природно, Україна підтримує і буде підтримувати їх. Морально і політично”.
А якщо хтось у сучасній Росії готовий взяти зброю в руки для захисту демократії від кремлівських реваншистів, то готові їх прийняти до своїх лав. За словами пана Лакійчука, так стало і з Легіоном "Свобода Росії" та білоруським полком імені Кастуся Калиновського.
“Вочевидь, ЗСУ взаємодіють із побратимами-"легіонерами" і на полі бою та надають їм необхідну допомогу під час їхніх рейдів на свою територію”, - вважає керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
Він нагадує, як з 2014 року Кремль формував для світу "нову реальність": "воєнторги", "зелені чоловічки - вєжлівиє люді", псевдореферендуми і псевдореспубліки...
“Ми повертаємо цю реальність їм назад — незалежні національні держави на теренах імперії. Так, поки що вони існують переважно в інформаційному просторі. Але далі буде... То чи має право Україна підтримувати паростки національно-визвольних рухів в російській тоталітарній імперії? Після всього жаху, що ми отримали від зайд — так, має. Більше того, вважаю, що це наш моральний обов'язок”, - резюмував Павло Лакійчук.
Мирослав Ліскович. Київ
Довідково...
Що відомо про РДК та “Свободу Росії”?
Обидва військові підрозділи входять до Інтернаціонального легіону ТрО і були створені ще 2022 року. Російський добровольчий корпус почав діяти у серпні, а "Свобода Росії" раніше, у березні.
Легіон "Свобода Росії" був утворений з військовополонених росіян, які вирішили воювати на українському боці та білорусів, які не брали участі у регулярних військових формуваннях. За свідченнями СБУ, 27 лютого, майже відразу після початку повномасштабного вторгнення, близько сотні російських військовослужбовців перейшли на бік України, щоб захистити її "від справжніх фашистів".
Згодом до "Свободи Росії" почали приєднуватися і добровольці, наразі у легіон військовополонених не набирають.
“Уже формується третій батальйон (чисельність батальйону - від 400 до 800 осіб, - Ред.), який після навчання потрапить на фронт і боротиметься пліч-о-пліч з нами. Там є ті, хто потрапив у хвилю мобілізації і потім перейшли на бік України”, – розповів один з бійців "Свободи Росії" з позивним Цезар.
Легіон використовує шеврони з біло-синьо-білим прапором замість офіційного російського. Члени "Свободи Росії" вже неодноразово закликали співгромадян приєднуватися до лав підрозділу, щоб врятувати і свою країну "від приниження та руїни".
Російський добровольчий корпус (РДК) складається з російських емігрантів, що до початку вторгнення РФ проживали на території України та інших європейських країн. Додатково набирати добровольців в корпус почали в листопаді 2022 року – тоді до цього закликала Громадянська рада (політичне об'єднання, засноване у Варшаві, яке складається з російських опозиціонерів з різних регіонів, - Ред.), але почав діяти він ще наприкінці літа 2022. Тоді ж РДК прикомандирували до 1-ї роти 98-го батальйону ТрО "Азов" на Запорізько-Донецькому напрямку.
Попри високий рівень медійності, про кількість військових у корпусі нічого не відомо. Втім, військові експерти вважають, що чисельність Російського РДК наближається до двох рот, а це — від 180 до 200 осіб.
І ще важливе. Цілком логічно, що у багатьох українців може виникнути запитання: а які гарантії, що всі ці люди не виявляться врешті "засланими козачками" та агентами спецслужб, враховуючи, що тому ж РДК воюють люди зовсім різних професій – від акторів до втікачів-каторжників, є також і колишні працівники російського МВС та військові, що служили в РФ роками? Насправді, жодних гарантій немає. Але повідомляється, що перед прийомом до легіону/корпусу росіяни проходять ретельну перевірку в українських спецслужбах, зокрема, поліграф, анкетування, на кожного потенційного бійця складають психологічний портрет і так далі.