Ізраїльська модель безпеки: Україні це точно підійде?
Якщо йтиметься про надання гарантій безпеки нашій країні до вступу в НАТО, то чому б ні. А загалом — є що аналізувати
На сторінках впливого американського видання The Wall Street Journal вийшов матеріал під назвою “Щоб допомогти Україні у боротьбі з Росією, союзники шукають модель безпеки на кшталт ізраїльської”, який уже встиг наробити чимало шуму. Чому? А тому, що багато хто побачив у “пошуках безпекової моделі для України” нібито “замінник вступу в НАТО”. Це дійсно так? Ну, окремі деталі та не до кінця зрозумілі нюанси справді викликають стурбованість.
Контекст: про що йдеться?
Короткий зміст матеріалу WSJ виглядає так: країни НАТО, зокрема США, розглядають варіант надання Україні гарантій безпеки за аналогією з Ізраїлем, це може статися вже після літнього саміту Альянсу у Вільнюсі.
Джерела видання кажуть, що така угода не виключатиме майбутнє членство України в НАТО. Натомість, покликана забезпечити підтримку України до вступу в Альянс.
Журналісти WSJ також поспілкувалися з президентом Польщі Анджеєм Дудою. Він каже, що така угода допоможе Україні першочергово отримувати зброю та технології: “Обговорення тривають повним ходом”.
Пан Дуда не уточнив, яка саме зброя чи технології передбачається за угодою, втім зазначив, що Джо Байден, який відвідав Польщу у лютому, обговорив "ізраїльську концепцію" безпеки для України.
А ще неназвані співрозмовники WSJ сказали, що сторони майбутнього договору про гарантії безпеки включатимуть США, Велику Британію, Німеччину та Францію. Високопосадовці в кількох європейських столицях, зокрема в Парижі та Берліні, заявили, що "загалом згодні з планом".
Що таке ізраїльська модель?
Ізраїль не є членом НАТО, і Сполучені Штати не зобовʼязані приходити на допомогу країні за договором. Але протягом десятиліть Ізраїль підтримує особливі відносини із США як найстійкіший партнер Вашингтону на Близькому Сході, а також є найбільшим сукупним отримувачем іноземної допомоги США з часів Другої світової війни.
Допомога США Ізраїлю наразі викладена у 10-річних угодах, і остання з них зобовʼязує Вашингтон надати військову допомогу на суму $38 млрд у період із 2019-го по 2028 рік.
“Про що йдеться? Стаття 5 статуту НАТО про колективний захист на Ізраїль не поширюється. Відтак, якщо на нього нападають, то він залишається сам на сам із ворогом. Водночас Ізраїль має тісні зв’язки зі США, які надають пакети військової та фінансової допомоги, активно долучаються до різноманітних спільних розробок. Як відомо, ті ж системи ПРО “Залізний купол” та "Праща Давида" — це робота ізраїльського оборонного виробництва Rafael Advanced Defense Systems і американського Raytheon, а основними розробниками системи «Стріла» виступають компанії Israel Aerospace Industries та Boeing”, - розповідає “Укрінформу” офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін.
Чи підійде це Україні?
За словами Ігаля Левіна, Україні хочуть запропонувати щось подібне до того, що діє між Єрусалимом і Вашингтоном.
“Тобто наразі без членства в Альянсі та статті 5 Вашингтонського договору. Втім поки йде війна — залишати Україну наодинці з Росією ніхто не збирається. Потік фінансової та військової допомоги, щонайперше від США, триватиме”, - вважає пан Левін.
Тож це те, що треба нашій державі? Відповідь: і так, і ні.
Сумніви
Експерт з безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар каже, що ізраїльська модель, на перший погляд, виглядає привабливою. Проте, він усе ж не схильний все це аж надто вітати.
“Боюся, що в кінцевому підсумку матимемо повторення сумнозвісного Будапештського меморандуму. Чим усе обернулося — відомо. Єдина стовідсоткова гарантія безпеки — це 5 стаття Вашингтонського договору. А все інше — благі наміри наших друзів, які хочуть допомогти, але щоб це було не накладно”, - розповідає пан Гончар.
Втім, якщо вже й говорити про цю модель, то, на його думку, варто звернути увагу на разючий контраст між Ізраїлем та Україною.
“По-перше, Ізраїль дійсно ні в чому немає відмови від США в тому, що стосується питань оборони, безпеки, військово-технічного співробітництва. Між Києвом та Вашингтоном наразі немає таких відносин, попри те, що Штати регулярно нам виділяють військово-фінансову допомогу. Нам дають, але дозовано, не одразу, використовується, що називається, селективний підхід: це дамо, а це на дамо, а це — навіть не просіть”, - зазначив експерт.
По-друге, Ізраїль має власну ядерну бомбу та відповідне ракетне озброєння. Нам все це діло хтось готовий повернути, чи дозволить створити? Ні. Тому некоректно порівнювати Україну з Ізраїлем.
“Звісно, якби США, декларуючи ізраїльську модель, заявили про готовність надати нам або ж розмістити на нашій території ядерну зброю, ну, тоді інша справа. Але це зі світу фантастики, цього не буде”, - запевняє Михайло Гончар.
По-третє, він звертає увагу на те, хто воює проти Ізраїлю.
“Якщо візьмемо період після 1973 року, тобто останні 50 років, то йдеться про явно слабші за Ізраїль країни. Україна ж воює з країною, яка багатократно має більший як економічний, так і військовий потенціал. Плюс — має ядерну зброю. І це слід брати до уваги”, - підкреслив керівник Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
По-четверте, Ізраїль не одномоментно став такою потугою, а це результат десятків років. Перш за все, результат саме американо-ізраїльської співпраці.
“Ще раз: Тель-Авіву фактично ні в чому не відмовляли, навіть у такому делікатному питанні, як ядерні технології. Звісно, ізраїльтяни подібно індусам, пакистанцям і корейцям (північним, - Ред.) — самі все зробили. Але з боку США було максимальне сприяння, і це тривало роками. Тому для України ця модель лише здається привабливою. Але ж ми знаходимося у стані війни, під російською агресією. Тож нам потрібна допомога й гарантії не колись там, а тут і зараз. Однак про “зараз” не йдеться, партнери не поспішають, а кажуть — давайте вже після війни детальніше про це поговоримо. Ясна справа, що Росія користатиметься таким підходом і продовжуватиме вести цю війну, що, власне, й робить уже десятий рік”, - акцентує Михайло Гончар.
Схожі міркування висловив політолог Микола Давидюк, який стверджує, що Україна вже переросла "ізраїльський сценарій".
“Це зовсім не те що потрібно Україні. Гарантії безпеки від окремих, хоч і потужних країн, можуть бути ненадійними (йдеться про Будапештський меморандум, - Ред.). Нащо Україні пропонувати "ізраїльський сценарій", який ми уже переросли? "Ізраїльський сценарій" – це 38 мільярдів доларів на 10 років. Ми 42 мільярди доларів витратили за пів року. То це виходить у 20 разів зменшити поставки від партнерів? Для чого це?” – запитує пан Давидюк.
Нарешті, "ізраїльський сценарій" має на увазі наявність нелегальної ядерної зброї.
“Колишня прем'єр-міністр Ізраїлю Горда Меїр заявила, що у них немає ядерної зброї, але якщо доведеться – її зроблять будь-якими способами. Нас на це провокують? Я впевнений, якщо росіяни вдарять по нас ядерною зброєю – ми не будемо приниженою нацією. Ми за 2 місяці нелегально зберемо цю ядерну зброю і дамо відповідь. При чому "російськими руками", щоб історично правильно крапка стояла”, – наголосив політолог.
Натомість Україна хоче добитись безпеки цивілізованими шляхами, серед яких вступ у ЄС та НАТО.
Крім того, Микола Давидюк порівняв ракети, які запускають по Україні та Ізраїлю. По Ізраїлю палять з Гази саморобними болванками «з гаража», а по нас… “Подивіться на Умань, Дніпро…Там цілі поверхи та під'їзди виносили ракети. Стріляють Х-55, "Калібрами", "Кинджалами" – то який "ізраїльський сценарій? "
Нарешті, змінилась так звана “сіра зона”.
“Сьогодні не Україна є сірою зоною між Заходом і Росією. Навпаки, це Росія – сіра зона між Заходом та Китаєм. Саме останній може стати наступною загрозою для світу. Ви Китаю бійтеся, а не Росії. Росія – це гниле болото, яке скоро розвалиться. Думати потрібно не про нас як "сіру зону", а Росію. Тому за "ізраїльський сценарій" дякуємо, але залиште його собі. Україна обов'язково повинна вступити у НАТО, аби мати змогу жити без страху та будувати країну у хороших умовах”, – підкреслив пан Давидюк.
Своєю чергою голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко згадав про Київський безпековий договір (Kyiv Security Compact Єрмака-Расмуссена, - Ред.).
“KSC задумувався як рамковий документ для подальшої розробки низки двосторонніх зобов’язуючих міжнародних угод, що гарантували б можливість України на ефективну самооборону. Такі гарантії потрібні саме на проміжок часу до повноправного приєднання нашої держави до Альянсу. Ізраїльська модель, натомість, не передбачає кінцевої мети приєднання до оборонного блоку”, - наголошує пан Чаленко.
А ще, каже політолог, ізраїльська модель не принесла миру, вона не стала превентивними гарантіями безпеки: “Лише у ХХІ сторіччі Ізраїль брав участь у п’яти військових конфліктах, його територія обстрілюється ракетами і є постійною мішенню для терористичних організацій. Завдання ж України – зняти екзистенційну загрозу, що йде від ядерної держави з фашистським режимом. Інші ввідні – інші потреби”.
Зустрічні аргументи
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко запевняє, що поняття «ізраїльська модель гарантій безпеки» є дуже умовним.
“Ізраїльська модель безпеки за 75 років існування цієї держави в сучасному вигляді змінювалася (трансформувалася) декілька раз в залежності від обставин, - наголошує він. - Зараз під «ізраїльською моделлю гарантій безпеки» мається на увазі надання західних озброєнь та військових технологій на довгостроковій основі”.
Це компромісний варіант, розповідає експерт.
“Країни НАТО хочуть уникнути ризиків прямого військового зіткнення з Росією, відповідно і ризиків ядерної війни. Але одночасно в НАТО розуміють, що треба надати Україні гарантії безпеки і в умовах нинішньої війни на найближчу перспективу і на післявоєнний період. Також це має бути політичним сигналом Росії, що військово-технічна підтримка України з боку країн Заходу буде зберігатися й надалі”, - стверджує пан Фесенко.
На його думку, підписання Угоди про гарантії безпеки для України за прикладом ізраїльської моделі на даний момент є проміжним варіантом. Тобто це не знімає для нас і наших друзів у НАТО питання про членство України.
“Але в умовах війни з Росією ми точно не отримаємо запрошення в НАТО. Навіть після війни, якщо вона завершиться в умовах, коли буде зберігатися ризик нової війни з РФ, в НАТО може не бути консенсусу щодо членства України в Північноатлантичному альянсі. А гарантії безпеки для нас будуть потрібні і найближчим часом, і відразу після завершення війни”, - акцентує експерт.
Умовно кажучи, Володимир Фесенко вважає, що краще «ізраїльська модель гарантій безпеки» в наших руках і в юридичних зобов’язаннях наших партнерів вже зараз, ніж членство в НАТО у невизначеній перспективі: “Але боротьба за Україну в НАТО буде продовжуватись. «Ізраїльська модель гарантій безпеки» не може розглядатись як альтернатива членству України в НАТО”.
Політичний експерт Євген Савісько також вважає, що допоки Україна не вступила в НАТО, ізраїльська модель виглядає найбільш оптимальною.
“Україні пропонують систему безпеки, як в Ізраїлю. Проте, гадаю, ця система не буде ідентичною. Вона може бути більшою, оскільки до неї можуть долучитися Велика Британія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Польща, Литва, Латвія, Естонія та інші”, - каже він.
Тобто це питання ще до кінця не вирішене й буде детально обговорюватися на саміті НАТО у Вільнюсі.
“Точно спрогнозувати, коли ми вступимо до Північноатлантичного альянсу неможливо. Але вже зараз отримати доступ до пріоритетного фінансування, постачання сучасного озброєння, боєприпасів, участі в науково-технічних розробках — це плюс для України”, - стверджує пан Савісько.
Ігор Чаленко каже ще таке: “Очевидно, сьогодні нашим окремим партнерам не подобається швидкість, яку взяв офіційний Київ у напрямку євроатлантичної інтеграції. Але такий темп є вимушеним. Він продиктований путінським божевіллям та запрограмований нещодавніми рішеннями щодо Фінляндії та Швеції. Якщо раніше можна було апелювати до необхідності отримання ПДЧ, то зараз така перепона знята. По-суті, єдина реальна вимога – це стаття 10 Вашингтонського договору, що вимагає від української дипломатії працювати над політичною згодою всіх країн-членів НАТО”.
Тож найперше завдання для нашого зовнішнього крила і друзів – протидіяти спробам саме замінити і заговорити питання вступу України в альянс темою гарантій безпеки. Ці треки повинні реалізовуватись синхронно та в комплексі.
“Юридично зобов’язуючі гарантії безпеки Україні мають йти в пакеті з окресленням конкретної дорожньої карти про вступ нашої країни в Альянс. Якщо зараз можна погодитись, що безпосередньо вступ в НАТО є передчасним, то конкретні рамки нашого спільного шляху до подальшої інтеграції з кінцевим приєднанням мають бути окреслені. Час декларативної політики «відкритих дверей» давно минув”, - резюмував пан Чаленко.
Офіційна позиція України
Раніше Президент Зеленський заявляв, що Україна не погоджуватиметься на альтернативні пропозиції, які б могли замінити членство в НАТО: "Я хотів би сказати та передати всім нашим партнерам, які постійно шукають компроміси для України на шляху до НАТО, що і в цьому питанні Україна буде безкомпромісною", - сказав він.
За словами Глави держави, Україна вже зробила все для того, щоб країни НАТО схвалили її заявку на приєднання до Альянсу.
“Ані більшість українців, ані більшість європейців, ані більшість жителів усього простору НАТО не зрозуміють лідерів Альянсу, якщо на цьому саміті у Вільнюсі не прозвучить заслужене політичне запрошення для України до Альянсу”, — наголосив президент.
Між тим, в Офісі президента після зустрічі лідерів на полях саміту "Групи семи" у Хіросімі повідомили, що Зеленський наголосив президенту Байдену на потребі гарантій безпеки для України до вступу у НАТО.
Водночас міністр закордонних справ Дмитро Кулеба сподівається, що на вільнюському саміті Альянс ухвалить політичне рішення, яке або безпосередньо визначить графік вступу України до НАТО, або зобов'яже представити цей графік до кінця 2023 року.
То який висновок?
Напередодні генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що всі члени погоджуються, що у майбутньому Україна стане частиною Північноатлантичного альянсу, втім поки триває війна — це питання не стоїть на порядку денному. І це не мусить нас дивувати, адже НАТО безпосередньо не хоче і не вплутуватиметься у цю війну. Крім того, пан Столтенберг зазначив, що на саміті НАТО у Вільнюсі все ж будуть обговорюватимуть можливі гарантії безпеки для України, але навряд чи слід очікувати на ухвалення якихось конкретних рішень. А це означає, що потенційна безпекова угода знаходиться наразі у стані “дискусій і побажань”. Це перше. Друге — чи є підстави для побоювань? Ні, якщо це будуть гарантії не про ЗАМІСТЬ, а про ДО вступу України до НАТО. А також, якщо ці гарантії матимуть юридичне зобов'язання, на відміну від Будапештського меморандуму. Загалом же — це може бути вигідний для нас формат, хоча б через доступ до своєчасної зброї та військових технологій. В будь-якому разі, незадовго до, під час та після Вільнюса точно з’явиться більше деталей.
Мирослав Ліскович. Київ