Пам'яті поліцейського Максима Здоревського
Будь-яке завдання було йому до снаги
Поліцейський Максим Здоревський загинув 30 вересня 2022 року під час російського масованого ракетного удару по логістичному центру з питань формування гуманітарних колон у Запоріжжі. Йому було 36 років.
Максим народився у Запоріжжі. Чоловік завжди хотів присвятити своє життя захисту людей, тож у 2002 році вступив до університету внутрішніх справ. І за кілька років вже боровся із організованою злочинністю у сфері економіки, працюючи у різних структурах.
Після реформування поліції чоловік продовжив професійний шлях в управлінні стратегічних розслідувань у Запорізькій області, обійнявши посаду оперуповноваженого.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, Максим із першого дня став на захист рідного міста і виконував службові завдання на блокпостах.
Але 30 вересня минулого року російська армія обстріляла ракетами С-300 колону авто, яка виїжджала на тимчасово окуповану територію через фільтраційний табір неподалік Запоріжжя. І одна із запущених ворожих ракет обірвала життя поліцейського...
Загалом чоловік присвятив 20 років свого життя правоохоронним органам, із яких 16 — оперативній службі. Максиму було посмертно надано звання підполковника поліції. Сам чоловік хотів його отримати, але за життя не вдалося. Нагороду товариші по службі вручили його батьку.
А 17 травня цього року Запорізька міська рада ухвалила рішення про перейменування вулиці Курської на честь загиблого Героя.
Як заявили колеги, більшість із яких стали для Максима справжніми друзями, він був дуже відповідальною, чуйною, порядною, сміливою людиною, мужнім чоловіком і завжди йшов у перших рядах. Вони зазначили, що будь-яке завдання було йому до снаги.
Товариш Максима по службі Олександр сказав, що вони були разом із 2011 року та пройшли не одне випробування, виконали не одне оперативне завдання, і завжди - з успіхом. Поліцейський уточнив, що Максим був дорогою для нього людиною, якій можна було повністю довіряти.
Друг Максима Віталій зазначив, що чоловік завжди допомагав йому не лише на роботі, але і у повсякденному житті.
Поліцейський, попри зайнятість на службі, завжди знаходив час для родини, яка йому була дуже дорога, і з великою любов’ю виховував із дружиною Інною двох дітей — доньку і сина.
“Коли прийшла повномасштабна війна, він швидко зорієнтувався і відправив їх до Польщі. Усе організував і залишився зі мною. Але дуже скучав за ними”, - сказав Віталій.
Рідні Максима завжди пам'ятатимуть його як надійного та працьовитого чоловіка.
“Новина про його загибель була дуже болючою. Я відчуваю цей біль майже кожного дня. Він був дуже гарною людиною”, - зазначив Віталій.
Вічна пам'ять Герою!
Фото з сайту Національної поліції України