Боротьба за належні укриття

Чому в нас упродовж активної фази війни не працювала оцінка роботи державного сервісу – укриттів?

Правильна стратегія роботи із проблемами – це поглянути на причини проблеми й вирішувати її, а не наслідки. Власне це треба застосовувати й зараз, коли в нас розпочалася робота (нарешті) з укриттями.

В ніч на 1 червня Росія атакувала Україну ракетами та дронами. У Києві внаслідок цього загинули 3 людини, серед яких дитина. Але жахливий контекст трагедії полягає у тому, що ці люди загинули, бо не змогли потрапити в укриття. Вхід, до якого вони стукали, був зачинений.

Ця ситуація нам не вкладається в голові з декількох причин. Наприклад, як укриття можуть бути закриті на 16-му місяці повномасштабної війни? Як укриття можуть бути зачиненими, якщо цілий місяць, зокрема Київ, майже щоденно перебуває під ракетними атаками? І як так, що держава, яка існує зокрема щоб забезпечувати безпеку, могла так недопрацювати?

Після цього влада розпочала активну роботу. Вже 2-го червня рішенням Державної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій усіх балансоутримувачів (тобто, власників) захисних споруд зобовʼязали тримати їх відкритими, а райони мають створити 10 комісій, до складу яких ввійде представник ДСНС, Нацполіції та РДА, і які здійснюватимуть інспекцію захисних споруд.

До слова, на цій комісії зобовʼязали райдержадміністрації й балансоутримувачів зробити нормальне маркування напрямку руху до укриття (що знову-таки, дивно, чому його досі немає на 16-ий місяць повномасштабної війни).

До цього Група громадського моніторингу ОЗОН оприлюднювала результати свого моніторингу по Києву: 52% перевірених укриттів були закриті та не мали належного маркування (вказівників з напрямком руху, таблички на вході).

Інспекція ж з 10 комісій, які створили у Києві, дала наступні результати (інформація з сайту КМДА): понад три тисячі (65%) визнані придатними як укриття, ще 21% – можуть бути такими за умови облаштування. Щодо доступності цих укриттів: вільний доступ забезпечений до 2048 приміщень (67%), доступ забезпечується протягом 5 хвилин – у 993 приміщеннях (32,7%), зачинені – 28 (0,3%).

Мусимо згадати, що Міністр стратегічної промисловості Камишин оприлюднив ще інші дані (хоч у медіа можна побачити спільні з Кличком фото під час інспекції укриттів): вільнодоступними виявились менше половини укриттів, лише 44%; 21% доступні протягом 5 хв – зазвичай це чергові, які відкривають укриття по тривозі. За станом: тільки 15% придатні без суттєвих зауважень. Ще 50% технічно придатні, але їх треба доводити до ладу.

Дані трьох інституцій різняться, але спробуємо піти ще глибше в причину проблеми.

16 місяців повномасштабної війни. Кожен хоч раз стикався з проблемою недоступності укриття, або бачив такий пост у соцмережах. 1 червня стається трагедія, яка змушує владу увалити серйозні рішення по укриттях і вперше за знову ж таки 16 місяців провести повну інспекцію.

Чи було б подібне відкладання критично-важливої інспекції, якби в нас від початку працювала оцінка роботи державного сервісу – укриттів? Відповідь давайте самі.

За відсутності на законодавчому рівні алгоритмів перевірки укриттів, визначення відповідальних органів за ці перевірки і власне юридичних підстав (дивіться Постанову Кабміну №303), в нас досі не працював державний контроль за організацією цивільного захисту. Відтак, єдиним способом виявлення проблем могли бути скарги та звернення громадян, запуск громадського контролю.

А якби оцінку якості й доступності укриттів запустили одразу, як тільки виникла потреба користуватися ними – то, можливо, ми б уникнули великого відсотка неякісних, закритих чи брудних укриттів.

На жаль, активна робота з захисними спорудами стартувала від дня великої трагедії. Наше ж з вами завдання полягає у тому, аби прослідкувати її ефективність і досягнути важливих речей: постійно робочої форми зворотного зв’язку по укриттях, юридичне врегулювання відповідальності та запуск системного якісного державного контролю за сферою цивільного захисту на весь період воєнного стану. До слова, практику варто розширювати по всіх областях, Київ зі своїми проблемами – не виняток.

Працюємо.

Іванна Мальчевська