Пам’яті учителя, психолога, старшого солдата Віталія Мулька
У пам’ять про коханого дружина носить гумовий браслетик із написом «У мене є майбутнє»
Віталій Мулько народився на Кіровоградщині. Після строкової служби закінчив Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова та Уманський державний університет ім. П. Тичини. Чоловік постійно вдосконалював свій професійний рівень і був учителем та психологом не лише за фахом, а й за покликанням.
«Ми віруючі люди і Віталій усе своє життя комусь служив. Він постійно їздив у дитячі табори з різними командами та друзями і це було абсолютно безоплатно, за внутрішнім покликом служіння Богу і дітям. Ми познайомилися через Інтернет, рідко бачилися і якось він запропонував поїхати разом служити в один із дитячих таборів.
Віталій попередив, що там буде ночівля у наметах. І от мій намет затопив дощ, надувний матрац здувся і я прокинулася на мокрій холодній землі. Він уже думав, що я втечу з того табору, а коли побачив, що я витримала таке випробування, вперше сказав, що любить мене і хоче зі мною будувати стосунки», - розповіла дружина Героя Тетяна.
Після одруження сім’я переїхала в Шепетівку на Хмельниччину. Віталій не знайшов роботи за фахом учителя, тому пішов працювати психологом у дитячий садок, а згодом у школу, що стало для нього поштовхом заглибитися у психологію. Чоловік часто проводив індивідуальні консультації для сімей та дітей, а деякі підлітки згодом розповіли його дружині, що саме Віталій Миколайович допоміг їм позбутися суїцидальних думок.
У 2021 році Віталій став директором Грицівського інклюзивно-ресурсного центру. Тут директора пам’ятають як амбітного, відповідального, чесного керівника, який умів мотивувати і став справжнім другом для колег, дітей та їхніх батьків.
«Коли розпочалася війна у 2014 році, чоловік говорив мені, що в нього є бажання поїхати захищати нашу землю, але я його дуже просила, аби він добровільно не йшов, бо у нас тільки народився старший син і ми, як сім’я, ставали на ноги. Мабуть, він і далі виношував у собі це прагнення, і коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, Віталій навіть зі мною про це вже не говорив, а сам пішов у військкомат добровольцем. Він просто поставив мене перед фактом і сказав: «Ти мене у 2014 році не пустила, бо був маленький син, а зараз я йду», - пригадує Тетяна.
Дружина поділилася, що коли Збройні сили у 2014 році звільнили Бахмут та інші міста на сході України, Віталій разом із однодумцями поїхав туди проводити табори для дітей, а у 2022 році вже сам захищав ті землі.
На початку повномасштабної війни Віталій приєднався до лав територіальної оборони. Спочатку він патрулював вулиці та охороняв стратегічні об’єкти у своєму місті. Згодом із побратимами його відправили на четверту лінію оборони Києва. Військовослужбовець постійно заспокоював дружину й багато чого їй не розповідав, зокрема того, як перебував під обстрілами під Охтиркою. Після того він був на ротації у своїй частині, де готувався до відправлення на схід, куди зрештою поїхав у серпні минулого року.
«У нас минулого року було десятиріччя сімейного життя і я постійно повторювала чоловіку, що це найпрекрасніші мої роки і я би хотіла побачити, якими будуть наші спільні 20 років. Можливо, я відчувала, що Віталія не буде, бо часто йому дякувала, повторювала, що люблю його і в останні тижні навіть просила вибачення. Це була така моя внутрішня потреба попросити вибачення за все-все. У мене немає відчуття, що я чогось не встигла йому сказати... Мій чоловік загинув 15 листопада 2022 року в Бахмуті – місті, де раніше опікувався дітьми, і сіяв любов…», - зазначила Тетяна.
39-річного старшого солдата Віталія Мулька поховали в Шепетівці. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та сини семи і десяти років.
Фото: shepetivka.com.ua
У пам’ять про коханого Тетяна носить гумовий браслетик із написом «У мене є майбутнє». За її словами, такі Віталій разом зі своєю командою роздавали дітям-сиротам у таборах, аби показати, що вони не покинуті й довкола них багато любові. Дружина планує продовжити справу чоловіка, який заснував благодійний фонд «Багаті милосердям» для реабілітації дітей, постраждалих від психологічного насильства.
Довічна вдячність Герою!
Фото надані Тетяною Мулько