Пам’яті капітана поліції Віктора Паньківа

Івано-франківський спецпризначенець, майстер спорту з пауерліфтингу Віктор Паньків загинув 22 травня 2022 року у селі Вільноандріївка, що на Запоріжжі, під час масованого ракетного обстрілу РФ. Йому було 36 років.

Він народився у Калуші, а жив у Івано-Франківську. Віктор ще з дитинства мріяв стати правоохоронцем. Паньків остаточно визначився з професією під час служби в армії і розумів, що любов до спорту і сильний характер допоможуть йому втілити мрію в реальність.

Згодом ця мрія збулася — чоловік почав служити у поліції і став командиром взводу №2 роти особливого призначення ГУНП в Івано-Франківській області. Він отримав десятки нагород, медалей та подяк за сумлінну службу.

На роботі, яка у його житті завжди була на першому місці, чоловік здобув неабиякий авторитет серед колег-спецпризначенців.

Віктор брав участь у боях за Україну із початку війни з РФ у 2014 році: звільняв від російських терористів Слов’янськ, дивом вижив на горі Карачун, отримав осколкове поранення під час мінометного обстрілу. Але при цьому він ніколи не скаржився.

24 лютого минулого року Паньків уже був у повній бойовій готовності і одним із перших зголосився вирушити на фронт. Спочатку його відправили на Київщину, а звідти ‒ на бойові завдання у Запорізьку область. На Запоріжжі правоохоронець і загинув через російський обстріл 22 травня 2022 року.

Церемонія прощання із ним пройшла на Івано-Франківщині 26 травня минулого року.

«Для всіх нас старший лейтенант поліції Віктор Паньків був і залишається прикладом незламності, хоробрості та героїзму. Він є взірцем високого громадянського обов’язку», - заявив у прощальній промові начальник поліції Івано-Франківської області Сергій Безпалько.

Похоронили полеглого бійця на Алеї слави у селі Чукалівка, що на Івано-Франківщині.

Відповідно до наказу Національної поліції,  за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність присязі поліцейського Паньківу посмертно присвоїли спецзвання капітана поліції. Дружині Оксані і сестрі загиблого героя Тетяні цю нагороду було вручено 4 липня 2022 року в залі засідань ГУНП в Івано-Франківський області.

Також указом Президента Володимира Зеленського №891/2022 від 27 грудня минулого року правоохоронець був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цю нагороду Безпалько та голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук вручили дружині полеглого спецпризначенця, Оксані Ковальській, 3 травня цього року.

Для колег по службі Віктор був справжнім офіцером, професіоналом своєї справи, надійним порадником, який дуже любив допомагати іншим і який все життя вирізнявся силою духу та наполегливістю. Побратими по службі називали Віктора «батьком» і вважали його мудрим наставником, вчителем і вірним другом.

«Будь-яка поїздка, або якийсь виїзд чи затримання – він усе продумував, до кожного сантиметра», - запевняє колега Паньківа Руслан Джегалюк.

Товариші кажуть, що Віктор повсякчас підіймав бойовий дух побратимів. «Він знав, що таке війна, і не хотів, щоб ми це пережили. Казав, що спочатку буде дуже страшно, і що головне ‒ триматися разом. Він хотів донести цей досвід нам. Вірив, що ми переможемо», - сказав Джегалюк.

Із коханою Оксаною правоохоронець одружився 10 березня минулого року - зовсім незадовго до його відправлення у Київську область. Жінка з великою любов’ю і теплом згадує про свого чоловіка і розповідає, що служити Україні було у нього в крові.

«Він просто хотів бути щасливим. Дуже хотів дітей. Також дуже любив природу, любив насолоджуватись світом і життям», - згадує Оксана.

Тетяна Котельник переконана, що її брат був гідним сином своєї Батьківщини.

«Віктор жив за принципом «справедливості немає, але це не означає, що за неї не варто боротися». В цілому, він так і робив по життю – боровся за справедливість», - сказала Котельник.

На вшанування пам’яті полеглого бійця на фасаді Калуського ліцею №3, випускником якого був Паньків, 9 травня цього року відбулося відкриття пам’ятної дошки, присвяченої спецпризначенцю.

Його знайомі запам’ятають його як чуйного, доброго, енергійного, чесного, доброзичливого, завжди веселого, щедрого чоловіка і сміливу особистість. «Про таких кажуть: «Людина з великої літери». Він за життя був Героєм. Ним і загинув… Він боровся за нас всіх і завжди житиме в нашій пам’яті», - заявили вони.

Фото з відкритих джерел: сайт «Місто», Нацполіція, сайт «Вікна»