Гібридні ризики замороження російсько-української війни

"Перемирʼя" – це, по-суті, зелене світло до подальшої гібридної анексії України Росією

Чому, на мою думку, заморожування, статус кво, або будь-які інші форми примирення є прямою загрозою майбутньому України як незалежної держави – але не через неминучість нової збройної агресії.

Зайду здалеку.

Кілька днів тому TikTok мені приніс новину про колаборацію TTSWTRS (TattooSweaters) – бренду, який я не можу назвати українським, – з фундацією Марії Примаченко. Не можу я його назвати українським через купу послідовних зашкварів: уже після окупації Криму та територій Донбасу відкривали магазини в Москві та Петербурзі, позиціонуючи себе при тому в комунікаціях як бренд російський, дарували свій одяг Ксенії Собчак, вже після початку повномасштабного вторгнення випустили колаборацію з брендом Vans з написами російською, а засновниця Ганна Осмєхіна, за нагоди, підкреслювала своє народження в Оренбурзі.

Нині ж бренд перевзувся – причому зробив це лише відносно недавно (нагадуємо, що повномасштабна війна триває вже півтора року). У такій політиці вони не одинокі – кому цікаво, погугліть про скандал навколо SistersAroma (якщо коротко: бренд активно був присутній на російському ринку після 2014 р., наразі товари продовжують продаватись на території Росії та в окупованому Криму із зазначеним місцем виробництва в Туреччині). Яка мотивація фундації Марії Примаченко у співпраці з бізнесом з подібною репутацією – я не знаю, але розів’ю тезу, з якої почала. Видається мені, що кількість співгромадян, які достатньо рівно, скажімо так, ставляться до української ідентичності, зменшилась трохи менше, ніж ми думаємо, і війна, природно, створює їм певний "дискомфорт", особливо, якщо це люди з бізнесу. До того ж, ментальну інтеграцію у постсовковий культурний код ніхто, на жаль, не відміняв, навіть якщо нині з міркувань особистої безпеки такі погляди і не виставляють на позір.

Так от, повертаючись до основної думки. Цілком реальних гібридних загроз, що постануть у випадку заморожування, статус кво або будь-якого іншого подібного варіанту, я боюся набагато більше, аніж більш віддалених у часі загроз мілітарних. До яких, до речі, може і не дійти, якщо росіяни зроблять висновки від досвіду останніх півтора років – а вони їх уже роблять – і побудують свої дії більш сенситивно. Підкріплю цю тезу трьома пунктами.

По-перше, вибори. Не думаю, що в теперішніх умовах вони мають шанс відбутися, але після умовної фіксації ситуації вибори будуть з високою вірогідністю одним із першочергових пунктів порядку денного. Експертні кола вже обговорюють шанси політичної сили, яка б грунтувалась на сантиментах розчарування у Заході, який нас “здав”. Мені це видається цілком реальним і питання відкрите: звідки ця сила братиме матеріальну підтримку?.. До того ж, приховане фінансування політичних партій для отримання впливу ми вже, здається, десь бачили. І не один раз.

По-друге, культура. Лайфстайл блогери, музика, серіали, комікси, мода, колаборації та інші інструменти – це все ніхто не скасовував. Про те, як Росія використовує культуру та інформацію як зброю можна почитати у Пітера Померанцева в його роботі Повелителі брехні: інформація, культура та гроші на службі Кремля

По-третє, міжнародний вимір. Передбачаю, що щойно буде прийняте рішення щодо заморожування або будь-якої іншої форми перемир’я, вже ввечері того ж дня різноманітні фонди порозуміння стукатимуть у двері з пропозиціями миротворчих “круглих столів” із відбудови порозуміння. Українська спільнота медіаторів діалогу не приховує, що певні інституції шукали, з ким такі заходи робити, ще у перші ж дні після початку повномасштабного вторгнення, але не знайшли на той момент місцевого ресурсу та партнерів. Результатом стало відкрите звернення з 7 пунктів, де спільнота медіаторів пояснює, чому вважає розбудову діалогу з росіянами в теперішніх умовах не те що неможливими, а шкідливими та небезпечними. Але у разі умовного примирення контекст буде іншим, а грунт – дуже плідним для такого роду ініціатив, в той час, коли моральний компас у людей дуже різний.

Тут є показовим приклад Грузії, яка за 15 років пройшла шлях від збройного протистояння з Росією до очевидно проросійської влади та відкриття спільних університетів, не згадуючи вже про те, яку кількість росіян, що втекли від мобілізації, Грузія приймає зараз. І все це – без єдиного після 2008 року пострілу. В нашому ж випадку, гібридна сутність такого проксі-інструментарію (формування інформаційного поля, вибори, культура) буде, на жаль, досить зручною для тих кіл на заході, які втомилися від війни, та мають бажання покінчити з нею, оскільки дозволить проголосити такий хід подій демократичним вибором українців. Думаю, багато хто з представників цих кіл при тому буде абсолютно свідомий того, що відбувається.

Ці пункти можна розвивати і доповнювати, але їх мені вже достатньо, щоб стверджувати, що "перемирʼя" – це, по-суті, зелене світло до подальшої гібридної анексії України Росією.

Марина Безкоровайна

*   *   *

HYBRID RISKS OF FREEZING THE RUSSO – UKRAINIAN WAR

Over the past few weeks conversations about freezing the Russia – Ukraine war have made a comeback to the information space, and sparked an emotional debate in the Ukrainian social media scene. I will try to explain below why in my opinion "freezing" the Russia – Ukraine war constitutes a direct threat to Ukraine's future as an independent state, and I will look beyond facing new military aggression in a few years time.

I'll start from somewhat afar.

Few days ago my newsfeed was populated with updates about collaboration between Maria Prymachenko foundation and TTSWTRS (TattooSweaters), Ukraine-registered brand that I can not call ukrainian due to quite a few muffs that caused them reputation damage with active part of Ukrainian society. After the illegal occupation of Crimea and parts of Donbas in 2014, TattooSweaters opened shops in Moscow and St Petersburg positioning themselves as a russian brand. On another occasion, TattooSweaters have presented several closing items as a gift to Ksenia Sobchak, a Russian public figure with a controversial reputation. Finally, after the full-scale invasion, they collaborated with Vans on the shoe drop that included items with prints in Russian language and a sensible soviet vibe. Founder of the brand, Anna Osmiekhina, seemed to be proud until recently to indicate Orenburg, Russia, as a place of her origin when she could.

Now TattooSweaters have changed their tune, and have done it relatively recently (a reminder – the full scale war is on for a year and a half). Unfortunately, they are not the only business pursuing this kind of course – you can look up the controversy around another brand of Ukrainian origin, Sisters Aroma (in short: brand has been active on the russian market after 2014, and recently their items were seen on sale in Russia and occupied Crimea, marked as made in Turkey). I do not know what motivated Maria Prymachenko foundation for this collaboration, but would like to elaborate some thoughts around the examples of these two brands. My sense is that the number of individuals, so to speak, indifferent to the Ukrainian identity could be not as small as we think, and war obviously creates a discomfort for them – especially if these people are business owners. Some of them remain what is called in the language of those working in the field of counter disinformation and hybrid attacks "vulnerable audiences" – integrated in post soviet mentality and cultural code, even if they dont not expose this sentiment publicly to avoid public backlash.

But back to the main point. Should this war be frozen, hybrid threats seem more real and dangerous than future military threats. It might actually not come to military threats if the Russians will learn the lessons of the past annexation attempts – and I am sure they will. Below are three points to support this view.

Firstly, elections. After bespoke freezing they will likely be one of the first steps of the roadmap. Quiet conversations started in the expert circles raising concerns about possible political force that would capitalize on the sentiments of Ukranians' disappointment in the collective West, NATO and EU who had "betrayed" Ukraine. This seems convincible, and the open question would be where will this party be getting financial support from? Notably, Russia already has a history of influencing Ukraine' political system via proxy political parties, building the system that was overthrown by the Revolution of Dignity.

Second, culture. Lifestyle bloggers, music, series, comics, computer games, collaborations and other tools – all these proved to be really effective. You can read Peter Pomeransev's work The Menace of Unreality: How the Kremlin Weaponizes Information, Culture and Money to learn more about how Russia weaponizes culture alongside information.

Thirdly, international dimension. We can say with confidence that on the evening of the day when any kind of "peace deal", either status quo, or conflict freeze will be made, a wide range of agencies promoting dialogue and peacebuilding will come up on the scene. Professional community of mediators speaks openly about some of those agencies reaching out immediately on the first days of the invasion with suggestions of dialogue and peacebuilding roundtables with Russia, but received no local support. To push such initiatives back, the community of the Ukrainian moderators made a public statement explaining why any form of a dialogue with the Russians is not only useless but will do harm.

The example of Georgia can tell a lot here as the case where a nation has evolved from a military conflict with Russia to opening joint universities – all without a single gunshot after 2008. In the case of Ukraine, the hard-traceable, hybrid nature of this toolbox (elections, culture, setting up the information space) could be quite convenient for those in the West tired of war and willing to finish it so the result can be proclaimed as democratic choice of the people of Ukraine.

These points can be further expanded and elaborated, but in my view they already give good reasons to argue that "freezing", and "peace deal" will be a de facto green light to further hybrid annexation of Ukraine by Russia.

Maryna Bezkorovayna