Ровесники незалежності, які загинули за Україну

«Укрінформ» розповідає про українців, народжених у 1991 році, посмертно удостоєних звання Герой України

Вже другий рік поспіль Україна відзначає головне державне свято – День Незалежності – в умовах Великої війни за своє життя і свободу. Тож ані параду, ані велелюдних зібрань-гулянь не буде, із зрозумілих причин… Але у цей День обов’язково треба згадати про інше та інших.

Для всього демократичного світу українці, люди різного етнічного походження, стали символом мужності, таким собі колективним біблійним Давидом, який вийшов із однією пращою в руці проти озброєного до зубів російського Голіафа. Цих чоловіків і жінок передусім об’єднує те, що більшість з них – молоді люди, які виросли у вільній державі, де не знали і знати не хочуть російського рабства.  Звісно, серед них багато ровесників Незалежності, тих, кому у 2023-му виповнюється 32 роки. Але багато з них уже ніколи не стануть старшими за свої 32, 30, 25…

Люди, які вийшли на Майдан у 2004-му і в 2013-му, які захищали і захищають свою державу зі зброєю в руках, починаючи з 2014-го… У переддень свята ми схиляємо голову перед тими, хто загинув за Україну.

Статистика ще не знає точних цифр, але  всі, хто загинув захищаючи Україну, є Героями, і ми вічно будемо їх пам’ятати. Але нині «Укрінформ» може поіменно згадати лише ровесників Незалежності, яким посмертно присвоєно звання Героя України.

Євгеній Зеленський

Народився 28 січня 1991 року, Потсдам, Німеччина. Командир спецгрупи 8-го полку спецпризначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, старший лейтенант. Герой України.

Євгеній – кадровий офіцер, закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. На посаді командира розвідувальної групи 8 окремого полку спеціального призначення він з підлеглими завжди перебував у найгарячіших точках.

17 червня 2014 року в місті Щастя Луганської області групі Зеленського у складі п’яти бійців було поставлено завдання визволити з полону групу бійців з батальйону «Айдар». Своє завдання розвідники виконали, але потрапили у засідку. Воїни відбили напад, але їхній командир отримав смертельні поранення.

Сім днів лікарі Головного військового клінічного госпіталю в Києві змагалися за життя Євгена, але були безсилі – 24 червня 2014 року серце бійця зупинилося.

За героїзм і самопожертву, виявлені у захисті територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі старшому лейтенанту Євгенію Зеленському 23 серпня 2014 року посмертно присвоєно звання Герой України.

Олександр Плеханов

Народився 7 березня 1991 року в Києві. Герой України з Небесної Сотні, активіст Євромайдану.

Мріяв стати архітектором і в 2009 році вступив на архітектурний факультет Київського національного університету будівництва і архітектури. Наступного дня після загибелі мав отримати диплом бакалавра...

Після побиття студентів 30 листопада 2013 року Олександр Плеханов регулярно брав участь в акціях протесту. На його саморобному плакаті було сформульовано вимоги протестувальників: відставка Януковича, покарання силовиків, винних у розгонах мирних протестувальників, євроінтеграція України. Навколо тих гасел, написаних на картонці збиралися мітингувальники.

18 лютого 2014 року на барикадах біля Будинку федерації профспілок України він отримав кульове поранення в голову… Хлопця було доставлено до Київської міської клінічної лікарні №17, однак врятувати Олександра медикам не вдалося. Він помер у ніч на 19 лютого 2014 року.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу Указом Президента України від 20 лютого 2015 року Олександру Плеханову присвоєно звання «Герой України».

Віталій Бохонок

Народився 25 березня 1991 року в с. Павлівка Миколаївської області. Майор ЗСУ, лицар ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів. Герой України.

Віталій Бохонок захищав Україну від російської агресії з 2014 року. Спочатку у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, а в квітні 2022-го став командиром батальйону в 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Після 24.02.2022 офіцер командував парашутно-десантним батальйоном біля Новоселівки Донецької області.

25 липня під час артилерійського обстрілу поблизу Зайцевого майор Бохонок був важко поранений. Помер у госпіталі в м. Дніпро від ран, отриманих у бою 29 липня 2022 року.

Звання «Герой України» йому було присвоєно 18 листопада 2022 року, посмертно – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Владислав Зубенко

Народився 22 квітня 1991 року в Харкові. Громадський активіст, учасник Євромайдану. Герой «Небесної Сотні». Герой України.

Писав вірші. Захоплювався історичною реконструкцією, у лицарських обладунках брав участь у турнірах в Україні та за кордоном. З десятого класу очолював шкільне самоврядування, пізніше брав участь як волонтер у програмах з пропагування здорового способу життя. Був волонтером-скаутом YMCA України, волонтером Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дзержинського району Харкова.

19 лютого 2014 року в лицарських обладунках приїхав на Майдан Незалежності у Києві. Того ж дня був зарахований до однієї з сотень Самооборони Майдану. 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській отримав важке вогнепальне поранення, куля влучила йому у живіт, коли він прикривав щитом поранених побратимів. Був шпиталізований до Київської міської клінічної лікарні № 4, а згодом переведений до реанімаційного відділення Інституту серця. Його готували його до подальшого лікування в Ізраїлі або Німеччині, але 28 лютого 2014 року Владислав помер.

Указом Президента від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Владиславу Зубенку посмертно присвоєно звання Герой України.

Олександр Капуш

Народився 27 липня 1991 року в м. Ужгород Закарпатської області. Старший солдат ЗСУ. Герой України.

Служив у Збройних силах України від 2006 року, був старшим механіком-водієм -  командиром відділення 15-го окремого батальйону 128-ї окремої гірськопіхотної бригади. Від травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України, зокрема в боях за Луганський аеропорт і м. Дебальцеве Донецької обл.

6 лютого 2015 р. під час «зачистки» території Чорнухине (Попаснянський район Луганська область) у складі штурмової групи загинув від поранення осколком гранати.

Указом Президента України від 12 жовтня 2017 року, «за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Михайло Чабаненко, позивний «Фокс»

Народився 21 серпня 1991 року на Звенигородщині Черкаської області. Старший сержант Збройних Сил України.

Понад сім років ніс військову службу в складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

За словами його сестри, Михайлу був наказ вивести людей на визначену позицію. Але він відчував (розповідав про це!), що радіохвиля прослуховується, тому повів побратимів не туди, а командуванню доповів, що наказ виконаний., Через дві хвилини ту позицію накрила ворожа арта - все було випалене, там би ніхто не вижив. Так і думали, що вони всі загинули. А він вимкнув зв’язок, просто вів і вивів людей.

Загинув 16 серпня у запеклому бою на Донеччині.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові 8 липня 2023 року старшому сержанту Чабаненку присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Максим Кагал, позивний «Пістон».

Народився 1 грудня 1991 року, м. Кременчук, Полтавська область. Український спортсмен-кікбоксер, старший лейтенант Національної гвардії України, Герой України. 

Призер міських, обласних і всеукраїнських чемпіонатів (кікбоксинг, регбі). Переможець і бронзовий призер першості світу з кікбоксингу за версією ISKA 2014. Срібний призер відкритого чемпіонату Кременчука з регбі-7. Бронзовий призер у розділі К-1 (вагова категорія до 60 кг).

З 2015 року служив у складі окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Брав участь у боях за с. Широкине Маріупольського району Донецької області.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну боронив Маріуполь, був командиром взводу. 5 березня очолив зведений підрозділ, що розбив батальйонну тактичну групу противника: було знищено чимало живої сили, декілька одиниць військової техніки. Пізніше група під орудою Кагала ліквідувала командний пункт ворога. Взяв у полон бійця підрозділу спеціального призначення.

Загинув 25 березня 2022 року під час ворожого штурму українських позицій на околицях міста Маріуполя.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України № 201/2022 від 2 квітня 2022 року старшому лейтенанту Кагалу Максиму Володимировичу присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Ігор Костенко

Народився 31 грудня 1991 року в с. Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область. Журналіст видання «Спортаналітика». Навчався на п’ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Активіст Євромайдану.

Був редактором української Вікіпедії. З 23 липня 2011 року під ніком Ig2000 за два з половиною роки написав понад 280 статей, понад 1600 матеріалів редагував. Його статтю про есмінець «Незаможник» українського радянського флоту першої половини XX століття було визнано спільнотою як одну з найповніших, вона отримала статус «доброї статті».

Ігор Костенко був активним учасником Революції гідності. Неодноразово Ігор виїжджав із друзями до Києва.

Був убитий кулею снайпера 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України  від 21 листопада 2014 року Ігорю Костенку було присвоєне звання «Героя України» (посмертно).

Вічна Слава і Царство небесне всім загиблим Героям України. ПЕРЕМОЖЕМО!

Мар’яна Рабченюк-Петриченко, за інформацією ЗМІ