Більш як рік «на нулі»
Репортаж з полігону, де проходять бойове злагодження тероборонівці
Історії двох оборонців – сапера і протитанкіста, які понад рік били окупантів на передовій. Нині вони відновлюють боєздатність, тренуються, аби повернутися на фронт.
На полігоні, що у степах Запорізької області, дуже спекотно. У затінку – близько 40 градусів і можна лише уявити, як складно учасникам тренувань, що тут проходять. Наступальні дії на полігоні відпрацьовують хлопці з 128-ї окремої бригади територіальної оборони.
Вони мають чималий бойовий досвід. Деякі з них лише кілька днів тому повернулися з передової, де бились із ворогом упродовж 14-ти місяців.
«Усі хлопці бойові, були «на нулі» більше року, але навчання в армії – безперервний процес. Ми проводимо злагодження взводів, поліпшуємо навички», – розповідає офіцер із позивним «Утьос».
Під час тренувань перед військовими поставили завдання – вийти на рубіж та підготуватися до ймовірного наступу. За легендою, бійці мали знищити з кулемета «Браунінг» ворожу БМП із десантом, відпрацювати з РПГ по танку, який атакує наші позиції. Командири кажуть: хлопці відпрацювали добре, однак працювати ще є над чим.
НА 20-ТИ КВАДРАТНИХ МЕТРАХ – ПОНАД 100 МІН
Тренування проходять в умовах, максимально наближених до реальних. Неподалік окопів на полігоні час від часу вибухають міни, що імітує артобстріл.
Ці «спецефекти» – справа рук бійця на позивний «Ілліч». Він – сапер та головний сержант інженерно-саперного взводу.
Військовослужбовець розповідає, що разом з іншими побратимами упродовж 14-ти місяців стояв на "нулі", на першій лінії.
«Ми підривали танки ворога, орки вибухали. Все добре. Ось ви бачите в новинах, що на лінії, де Старомайорське, Нескучне – звільнені території. Там ми й працювали. Були місця, де проходили зуби дракона, розтяжки, дуже багато мін – протитанкових, протипіхотних. Бачили боєприпаси, які почали виготовляти лише у 2018-2019 роках», – розповідає «Ілліч».
За його словами, ворожа армія замінувала геть усе.
«Одного разу ми розміновували проїзд, розворот для техніки і на ділянці 20 на 20 метрів було понад 100 протипіхотних мін. Працюємо, розміновуємо, знешкоджуємо. Завжди вчимося, співпрацюємо з саперами з інших бригад, батальйонів. Ділимося досвідом. Мали справу з замінованою ворожою зброєю, зокрема кулеметом», – згадує сапер.
Боєць каже, що вже знешкодив понад 500 мін.
ОБСТЕЖИТИ КОЖЕН САНТИМЕТР ЗЕМЛІ
«Іллічу» – 30 років, він родом із Дніпра й до війни ніякого стосунку до саперної справи не мав. Чоловік займався бізнесом: виготовляв обладнання для елеваторів, транспортування зернових. Розповідає, що співпрацював із потужними підприємствами, мав клієнтів по всій країні. У нього було 15 працівників. Коли почалася повномасштабна війна, згорнув свій бізнес, розпустив людей і пішов на фронт.
«Коли війна закінчиться, знову працюватимемо на зерновому фронті», – впевнений «Ілліч».
Спочатку він пішов у розвідку. Згадує, що 2,5 місяця ходив «на мінусах». Потім його розвідувальний підрозділ перекваліфікувався на аеророзвідку, був сформований підрозділ саперів.
«Кожен день на війні важкий. Але не було такого, щоб опускались руки», – каже боєць.
Його зброя – саперний щуп. Зовні він чимось схожий на викрутку.
«Металошукачі «на нулі» не працюють, бо дуже багато уламків. Крок за кроком, година за годиною ти йдеш і прощупуєш кожен сантиметр землі. Міна закладається в ґрунт, її не можна побачити на поверхні. Щуп має заходити в землю під певним кутом», – пояснює сапер.
Він підтверджує, що Україна наразі – одна з найбільш замінованих країн. Припускає, що території поруч із лінією фронту розмінують ще не скоро. Або ж, за його словами, це можуть зробити фермери, які вже взялися обробляти звільнені землі.
ЗНАЄ, ЯК ЗАЙМАТИ ВОРОЖІ ПОЗИЦІЇ
Військовому на псевдо «Біг Фут» – 31 рік. Він – командир протитанкового взводу роти вогневої підтримки 128-ї окремої бригади територіальної оборони. На війну потрапив у 2015-му році.
«Це була шоста хвиля мобілізації, служив у лавах Національної гвардії. Бойовий досвід – шість із половиною місяців, був у Маріуполі, в «секторі М». Починав командиром стрілецького взводу, а звільнився командиром роти», – розповідає він.
Після АТО працював інженером-мостобудівельником, також фахівцем на одному з металургійних комбінатів. Аж поки дівчина не запропонувала йому піти в ІТ-сферу. Чоловік пройшов онлайн-курси, розіслав резюме. Відповідь не забарилась – його взяли на посаду бізнес-аналітика з випробувальним терміном до однієї з ІТ-компаній.
«Коли почались перші обстріли, найперше, що я зробив – подякував керівнику за місяць стажування і пішов на війну. У компанії за мною тримають місце, виплачують зарплату. Мені не вистачило місяця, аби остаточно стати членом команди, проте на мене чекають і це – дуже приємно», – каже боєць.
Таким чином, розповідає боєць, у цивільному житті він – «майже бізнес-аналітик».
«Біг Фут» показує шолом, активні навушники, які придбала для нього ІТ- компанія. Йому також купили хороший бронежилет.
«Ми зайшли в зону бойових дій 5 червня 2022 року, а 12 червня вже міцно тримали оборону. У нас була позиційна оборона, але інші наші підрозділи долучалися до проведення штурмових дій», – пояснює протитанкіст.
Він знає, як заходити в посадки, де ще умовно вчора був ворог, займати ворожі позиції. Також знає, як боляче втрачати побратимів.
Розповідає, як їхній підрозділ зайняв одну з посадок, аж раптом стався «локальний прорив ворога». Двоє його побратимів пішли в розвідку і натрапили на засідку.
«Побратима з позивним «Гагарін» не стало. Він нарвався на кинджальний кулеметний вогонь», – каже військовий.
«Біг Фут» зауважує: хоч як би важко було, завжди памʼятає, що за його спиною – рідні та близькі, й такі ж думки – у більшості військових.
Хоча й зізнається, що на початку повномасштабної війни зустрічалися різні люди.
«Були, як ми їх називаємо, «заробітчани». Траплялися романтики, які думали, що все не так страшно. Але вони відсіялись. Хтось пішов у підрозділ забезпечення, хтось звільнився за віком. Залишились ідейні й ті, хто розуміє – що треба робити», – зауважує співрозмовник.
Ольга Звонарьова
Фото Дмитра Смольєнка