Дружній вогонь: як артилерія рашистів розстріляла власні відступаючі підрозділи

Відповідні командні структури росіян, принаймні, два рази пробували навести лад на цій ділянці, але в них то не вийшло

Френдлі-фаєр “по руські”.

“… из-за потери управления часть личного состава подразделения начала отход неорганизованно и в хаотическом порядке, раньше установленного момента начала отхода, в результате чего попала под огонь собственной артиллерии…” (с)

Це реальна цитата з внутрішньої доповіді одного з російських штабів. Причому, що характерно, саме для цього випадку, відповідні командні структури росіян, принаймні, два рази пробували навести лад на цій ділянці, але в них то не вийшло.

“ЗамІсєл” полягав в тому, що підрозділ противника, після отримання команди на відхід, під прикриттям загороджувального вогню власної артилерії та мінометів, повинен був організовано та по команді вчинити відхід на наступну укріплену позицію у вигляді двох РОП (ротних опорних пунктів).

Однак, з якоїсь поки що нам не відомої причини, артилерія противника почала “класти” не перед переднім краєм чи по українським позиціям, подавляючи, таким чином, наші вогневі засоби, а по позиціям та тилу цього підрозділу. Причому, все це посилилось, коли особовий склад цього підрозділу, не дочекавшись відповідної команди, почав самовільний відхід, прямо під власними снарядами.

Командири підрозділу намагалися то зупинити, пробували зв’язатись із відповідним ПУ(КП), безрезультатно. Так само, як і спроба – зупинити вогонь власної артилерії.

В результаті противник втратив тільки убитими, приблизно, до взводу піхоти. Зараз у росіян триває “розбір польотів” із "волшебними пендалями" та з’ясуванням – кого варто призначити довбограєм.

Це як у сакраментальному питанні, що було раніше – курка чи яйце… Так і тут, що почалося раніше – вогонь артилерії (й хто саме віддав наказ про це), чи самовільний відхід особового складу підрозділу.

Саме від цього й буде, очевидно, залежити – кому саме “вставлять” першому. Хоча, як на мене, “вставляти” тре обом підозрюваним сторонам – як командуванню підрозділу за втрату керування, так і тому, хто вирішив, спочатку, раніше встановленого часу, поставити загороджувальний вогонь (причому, явно, не там де треба).

Зараз, у російських пабліках розганяється теза про те, що основною причиною цього випадку стала помилка командних структур росіян в ідентифікації особового складу, що відходив (нібито вони сприйняли власний підрозділ за наступаючу українську піхоту). Але є нюанс.

Так званий, “загороджуальний вогонь” артилерії противника по власних позиціях та найближчому тилу розпочався ДО початку розбігання особового складу цього підрозділу. Ймовірно, сам самовільний відхід й був викликаний цим вогнем.

Я не називаю ділянку, але мова йде про Донецький напрямок.

 Костянтин Машовець, координатор групи ІС
Інформаційний спротив