Пам’яті воїна 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Павла Гуранди
Загинув 1 вересня поблизу селища Роботине на Запоріжжі після того, як евакуював із поля бою поранених бійців
Павло Гуранда та його брат-близнюк Олексій 25 лютого 2022 добровільно стали на захист України. Юнаки вступили до добровольчого формування територіальної оборони Києва, а згодом перевелися до бойової бригади.
Не полишали навчання у Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського – робили це просто з окопів.
«Павло навчався на інженера-електрика на факультеті енерготехніки та автоматики. Загинув 1 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області», – написали звістку про загибель воїна на сайті вишу.
Того трагічного дня 22-річний «Рижик» врятував та евакуював поранених бійців із поля бою. Він встиг посадити у бойову машину травмованих солдатів. Проте сам залишився на позиціях.
«900 метрів до Роботиного. Дуже щастить», – написав Павло головному сержанту Ігору Ткаченку. Після цього хлопець вже не виходив на звʼязок.
«Він був тим, хто знав, як відійти у разі наступу ворога. Завдяки йому вдалося витягнути багатьох людей. Того разу він добровільно вирішив залишитися, щоб вивести другу групу, яка була попереду. І в цей момент для нього все закінчилося», – сказав побратим Павла Дем’ян під час прощання з воїном.
«Я не знаю, як батькам вдалось виховати таких гідних синів. Врівноважених, слухняних, світлих, щирих…Одним словом, вони – два сонечка. Ми з побратимами називали їх «Рижиками», оскільки вони руді, з ластовинням. Попри службу, хлопці продовжували навчатися в університеті й складали іспити прямо при нас! Згадую, як вони відкривали ноутбуки й онлайн звʼязувались із викладачами. Втрата Павла – сильний біль для усіх нас», – розповів Ігор Ткаченко.
«Ти завжди був на стороні добра і справедливості. Ти виріс на моїх очах і саме тому мені дуже боляче... Я знаю, як всім дітям хочеться увінчати завершення школи святковим випускним і зустріччю сходу сонця наступного ранку. І ти, Павлушо, теж хотів, але ви з братом ухвалили справді мужнє рішення не святкувати випускний, бо в Україні вже тоді була війна з Росією і гинули військові в зоні АТО. Ти і згодом не став осторонь біди країни, громадянином якої ти був не на словах, а героїчними справами, і вступив до тероборони Києва вже в лютому 2022 року... Спочивай, Герою, твій бій завершено, але ти встиг вказати рятівний шлях своїм побратимам», – написав у Фейсбуці світловодчанин Руслан Єременко.
Прощались із Павлом спочатку в Світловодську на Кіровоградщині, звідки він родом. Загиблого воїна зустрічали в його рідному місті живим коридором. Попри те, що кортеж затримувався на три години, усі чекали. Чин похорону звершив настоятель храму Апостола Андрія Первозванного міста Світловодська Сергій Панащук. Він благословив родину загиблого і закликав присутніх молитися за українських захисників, які боронять Україну.
6 вересня зі світловодцем прощалися у Михайлівському соборі та на Майдані Незалежності в Києві.
«Я пишаюсь своїми синами. Із самого дитинства ми їх виховували з любовʼю. Перейняли вони й любов до Батьківщини, за яку пішли воювати», – промовив під час прощання батько загиблого Андрій Гуранда.
Поховали Павла Гуранду 6 вересня поруч із побратимами на алеї Слави Лісового кладовища у Києві.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Укргідроенерго, Світловодськ, Вечірній Київ, Фейсбук-сторінка Ruslan Yeremenko