Ворог реорганізовує систему управління військами в Південній операційній зоні
Як це може позначитися на воєнній ситуації найближчим часом
Протягом так званої стратегічної оборонної операції російських військ у Південній операційній зоні їхнє командування зважилося на суттєву реорганізацію системи управління своїх угруповань військ, розгорнутих у цій зоні. А потім провело цю реорганізацію на практиці. Йдеться про поділ угруповання військ «Восток» на два: власне «Восток» і новосформоване – «Запорожье».
Які причини того, що сталося, і як це позначиться на поточній ситуації на фронті – читайте у матеріалі.
Спочатку варто зрозуміти, навіщо серед досить інтенсивних боїв – як у смузі забезпечення, так і вже на першій позиції свого головного рубежу оборони в Південній операційній зоні – командування супротивника затіяло всю цю метушню зі штабами, командними пунктами та передовими пунктами управління своїх з’єднань та об’єднань військ, що не могло не позначитися на якості їхнього оперативного управління.
Вочевидь, відповідь може бути лише одна: для поліпшення управління військами відповідного рівня. Але тут набагато цікавіша не сама ця банальна відповідь, а її контекст.
Якщо припустити, що причина ця все ж таки не має якогось політичного підтексту чи, скажімо, шкурно-комерційного (наприклад, у сфері продукування нових полковницьких і генеральських посад, нехай і тимчасового характеру, для появи в кар’єрних кондуїтах гостро-потрібного запису – «воював»), то у військовому сенсі може бути зумовлена лише двома чинниками.
Перший. Наявний рівень управління російськими військами в цій зоні під час проведення оборонної операції виявився недостатнім (іншими словами – не давав змоги «якісно вирішувати завдання» у процесі її проведення).
Другий. Це було спричинено істотними змінами планів командування супротивника – як поточної якості, так і на найближчу перспективу.
Особисто я схиляюся більше до першого чинника, ніж до другого. Поясню чому.
У випадку зі «зміною планів» відбувається не лише трансформація системи управління військами (силами), а й низка інших процесів і подій. Наприклад, оперативне розгортання військ і пов’язане з цим процесом їхнє стратегічне перегрупування. Також були б помітні досить суттєві зміни (або підготовка до таких) у системі тилового та матеріально-технічного забезпечення військ противника, почали б змінюватися пріоритети у його розвідувальній діяльності тощо. Тобто принцип зрозумілий: зміни зачепили б не лише власне системи управління військами.
Нічого подібного до вищеописаного в угрупованнях противника «Восток» і «Запорожье» поки що не спостерігається і не фіксується. Вже розгорнуті і чинні на цих напрямках угруповання російських військ просто перерозподілили і перепідпорядкували, паралельно «відпочкувавши» від командної структури «Востока» ще одну – для угруповання «Запорожье». Основна маса бригад, дивізій та армій російських військ, що оперують у так званому сухопутному коридорі між Кримом і Донбасом, залишилася в тому самому складі, у тій самій оперативній побудові, у якій вони перебували до цієї «знаменної» події.
За невеликим винятком – війська (сили) 58-ї загальновійськової армії (ЗА) Південного військового округу, раніше розтягнуті по фронту майже вздовж усього цього «коридора», командування противника вирішило сконцентрувати у складі угруповання «Запорожье». У межах чого її 136-та окрема мотострілецька бригада, яка раніше оперувала на Бердянському напрямку, вибула на Токмацьке (або, як кажуть деякі знаючі люди, що взагалі на Сватівське). І тепер вся 58-ма ЗА, з обома своїми дивізіями (19-ю та 42-ю МСД) сконцентрована винятково у складі угруповання «Запорожье», становлячи її основу.
Тож можна зробити висновок, що вся ця трансформація була зумовлена дещо іншими причинами, ніж гіпотетична «зміна планів» російського командування.
Найбільш підхожою буде проста і банальна причина – розгорнута до цього система управління військами російського угруповання «Восток» у первісному вигляді просто не справлялася з необхідністю керувати ними відразу на кількох окремих оперативно-тактичних напрямках – від Василівки до Волновахи.
Є ще один нюанс, який цілком міг суттєво вплинути на рішення російського командування розгорнути на Запорізькому напрямку окрему структуру командування військами. Полягає він у такому.
Вже кілька тижнів триває серія контратакувальних дій силами двох десантно-штурмових дивізій, 7-ї та 76-ї… на флангах ударного українського угруповання, яке зі свого боку вклинилося в першу позицію головного рубежу оборони російських військ на Мелітопольському (Токмацькому) напрямку. Особливих успіхів у цих контратаках російські десантники не досягли, але основне завдання виконали – ударне угруповання ЗСУ було змушене зупинитися та відбивати їхні контратаки.
Очевидно, що ці дії були не спонтанними і зумовлені не виключно «потоковою» тактичною ситуацією. Бо обидва ці з’єднання повітряно-десантних військ ЗС РФ були переміщені на цей напрямок абсолютно «з інших місць», причому досить заздалегідь і з елементами «оперативного маскування та дезінформації». Все це відбувалося явно в межах єдиного задуму. І цілком можливо, що саме для його реалізації було розгорнуто супротивником угруповання «Запорожье».
Загалом, відповідаючи на перше запитання, можна дійти висновку, що причиною появи у складі «Об’єднаного угруповання ЗС РФ на Південно-Західному ТВД» ще одного оперативно-тактичного «складника», причому прямо серед найважливішої операції і на найважливішому напрямку, став комплекс факторів – від громіздкості та неповороткості, на думку російського командування, попередньої структури до необхідності керувати військами в нових умовах, коли «у будь-якому випадку» необхідно повністю «загальмувати» український наступ саме на Мелітопольському напрямку.
Тепер про те, як це може позначитися на ситуації у Південній операційній зоні найближчим часом. А власне, ніяк.
Якісний та кількісний склад російських військ на Мелітопольському, Бердянському та Маріупольському напрямках особливо не змінився. Так, можливо, оперативності в управлінні військами на одному з них (Мелітопольському) додасться, воно стане трохи ліпшим, але в масштабнішому контексті, що стосується всієї Південної операційної зони, це виглядає досить спірно, бо такі «нововведення» не супроводжувалися значними змінами, власне, російських військ.
Ба більше, стосовно якості управління військами вони спричинюють певні сумніви. Річ у тому, що існує пряма кореляція між кількістю органів управління та її якістю.
Той, хто цікавиться теорією та практикою військової справи, добре знає: чим більше рівнозначних керівних структур створено та функціонує у складі того чи того угруповання військ, тим важче протікають самі процеси управління та взаємодії у ній. А тут замість двох угруповань, що діють у Південній операційній зоні, – «Днепр» та «Восток», тепер діятимуть три: «Днепр», «Запорожье» та «Восток». Причому зміни зачепили лише системи управління військами (зокрема порядок підпорядкованості певних сил та засобів), а не їхнього якісного стану та складу.
Не думаю, що все це призведе до чогось більшого, ніж додаткова метушня та звичне «утрясання питань взаємодії» у російських штабах.
Підсумуємо.
Якщо спробувати підсумувати можливі причини «виникнення» окремого угруповання російських військ саме на Запорізькому (для нас це Токмацько-Мелітопольський) напрямку, то можна дійти найбільш реалістичної з них: російське командування серйозно стурбоване ситуацією там. Причому настільки, що зважилося влаштувати «легке безладдя» у своїх структурах управління військами посеред, мабуть, найважливішої операції нинішнього року.
Навіть не уявляю, чим могла б бути спричинена така стурбованість російського командування, якщо український наступ уже зупинився (сарказм).
Костянтин Машовець, координатор групи ІС
Інформаційний спротив