ATACMS б’ють боляче, перехопити їх – надскладно
Україна нарешті не просто офіційно отримала, а успішно використала ATACMS. Як ці ракети змінять ситуацію на фронтах?
17 жовтня Сили спеціальних операцій Збройних сил України провели успішну операцію DRAGONFLY, уразивши ракетами ATACMS аеродроми у тимчасово захоплених російськими загарбниками Бердянську та Луганську.
Бердянськ розташований за 85 км від найближчої точки фронту, Луганськ – майже за 100 км.
За останніми даними, на ATACMS було знищено:
- дев’ять гелікоптерів різних модифікацій;
- спеціальну техніку, яка була на аеродромах;
- пускову установку ППО;
- склад боєприпасів;
- пошкоджено злітні смуги аеродромів.
Згодом стало відомо, що США передали Україні начебто всього лише «близько 20» ракет ATACMS версії M39 із дальністю пуску до 160 кілометрів. Втім, на думку експертів, це лише початок – далі буде більше.
Укрінформ з’ясовував, які конкретно можливості відкриває ATACMS перед Силами оборони України у Великій війні? Але спочатку нагадаємо, що це таке.
MGM-140A ATACMS: що за ракету отримала Україна?
Як пише видання "Мілітарний", розробка ATACMS розпочалась у 1982 році. Перший випробувальний пуск ракети було здійснено 26 квітня 1988 року. До повноцінної експлуатації у військах перша серійна ракета надійшла у січні 1991 року під індексом MGM-140A ATACMS. Саме вони були передані ЗСУ.
- Конструкція
ATACMS це балістична ракета із твердопаливним двигуном. Для її запуску використовуються пускові установки М142 HIMARS та M270 MLRS. ATACMS може працювати в будь-яких погодних умовах та у будь-який час доби.
MGM-140A (ту, що передали нам) відноситься до першого покоління ракет сімейства з максимальною дальністю польоту в 165 кілометрів. Вона оснащена автономною інерціальною системою наведення з лазерними гіроскопами, проте ще немає системи корекції по супутниковому сигналу GPS.
Система наведення ракети забезпечує максимальне кругове відхилення від цілі радіусом у 225-250 метрів.
Управління ракетою у повітрі здійснюється розміщеними у хвостовій частині аеродинамічними рулями по сигналах від бортової системи управління.
Відносно низьку точність ракети компенсує її потужна касетна бойова частина масою у 560 кілограмів. Вона несе 950 уламкових суббоєприпасів типу М74.
М74 має діаметр у 75 мм та масу близько 500 грамів. Боєприпас здатен утворювати під час детонації близько 260 уламків, що створюють зону ураження до 15 квадратних метрів.
Його напівсфери виготовлені з вольфраму та леговані нікелем та залізом. Вони мають нанесені зсередини канавки, по яких утворюються уламки.
Ці ж суббоєприпаси було помічено на території аеродрому поблизу Бердянська, де 17 жовтня були уражені російські гелікоптери та особовий склад.
- Скільки було випущено та яка вартість?
Ракети М39 (MGM-140A) серійно виготовлялись до 1997 року. За цей час було випущено 1650 ракет, після чого виробництво було припинено на користь наступної версії. З 1997 по 2003 рік було випущено 610 ракет М39А1.
У 2010 році США різко переглянули політику застосування касетних боєприпасів. Армія США перейшла до замовлень ракет з моноблочною уламково-фугасною бойовою частиною.
Між 2001 і 2004 роками було замовлено 176 одиниць моноблочних ракет M48. Надалі у проміжку між 2004 і 2013 роками було виготовлено ще 513 ракет уламково-фугасних ракет у версії M57.
У 2017 році США розпочали ревізію ракет ATACMS під час якої відбувалась відбраковка та модернізація старих ракет М39 та М39А1 до версії M57E1 зі збільшеною дальністю та новою моноблочною бойовою частиною.
Вартість немодернізованих касетних М39 і М39А1 – близько $1 млн.
Окупанти можуть відвести частину авіації подалі від лінії фронту
В коментарі «Укрінформу» військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко найперше згадав про кількість ATACMS, яку Україна отримала від США.
«По-перше, 20 ракет набагато краще ніж «нуль». По-друге, згадаймо, що було з М142 HIMARS. Ми одразу отримали їх – десятки, сотні? Ні. Ми отримали декілька одиниць М142 HIMARS та М270 HIMARS. Ми поступово добивалися збільшення кількості, демонструючи ефективне використання. Те саме буде і з ATACMS. Найімовірніше – це тестова партія.
По-третє, згідно з останніми відкритими даними у США на зберіганні є до 4 тис. ракет. Зазначу, що це в 4 рази більше, ніж було у Великої Британії та Франції Storm Shadow і Scalp EG разом узятих», – каже військовий експерт.
ATACMS значно розширює наші можливості з нанесення ураження в глибину тилу ворога.
«Йдеться про знищення російських об'єктів, які знаходяться не лише на материковій частині України – у Херсонській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, але й на півострові Крим, – наголошує пан Коваленко. – Україні передали касетні ATACMS версії М-39. Ці ракети можуть накрити значну площу. Є й інші касетні ATACMS, більш модернової версії М-39А, з дальністю до 300 і 275 суббоєприпасами М74, які, певен, ми невдовзі також отримаємо, як і версії з БЧ осколково-фугасного типу. Тим не менш, М-39 цілком достатньо, аби завдати високоточного удару по аеродрому, ремонтній базі чи об'єкту, в якому перебувають велика кількість особового складу чи техніка».
Військовий оглядач Денис Попович: «Якщо брати до уваги радіус дії тих ракет, що нам передали – 165 км, то під їхню дію потрапляє все, що знаходиться до Джанкоя».
Це аеродроми в Бердянську, Мелітополі, Чаплинці, Стрілковому, можливо навіть в самому Джанкої, але він практично вже на межі дії цих ракет.
«Зрештою, мова не лише про аеродроми – це склади, штаби, скупчення військ – все що наше командування вважатиме за потрібне уразити», – наголошує він.
Це матиме вплив, передусім, на дії російської армійської авіації, бо доведеться передислоковувати їх далеко в Крим й навіть на територію РФ, аби уникнути ураження.
«При цьому росіянам варто мати на увазі існування ракет М39А1 з дальністю в 300 км, які теж можуть опинитися в розпорядження ЗСУ, а це ставить під удар уже й увесь Крим», – акцентує пан Попович.
А ще передислокація на більш віддалені аеродроми, збільшує час підльоту гелікоптерів, а це має вплив на швидкість виконання бойових завдань, збільшує кількість пального, збільшує витрачання моторесурсу, ускладнює логістику.
«Якщо припустимо від Бердянська до лінії фронту – 90 км, то це приблизно 20-25 хвилин звичайного польоту (крейсерська швидкість гелікоптера Ка-52 260 км/год). Але якщо аеродром буде відсунутий на умовні 200 км, то це вже близько години. За цей час на передовій може багато що змінитися», – констатує Денис Попович.
Полковник запасу ЗСУ Роман Світан також наголошує, що, скоріш за все, після атак на бердянський та луганський аеродроми росіяни будуть змушені відвести свою авіацію на відстань, з якої її не зможуть уражати ATACMS.
«Це означає, що російська армійська авіація більше не базуватиметься в Луганській і Донецькій областях, на українському Приазов'ї, а можливо навіть і у Криму. Адже скільки б у Росії не було гвинтокрилів, якщо вони знаходитимуться в зоні ураження ATACMS, вони будуть знищені. На мою думку, зараз авіація ворога буде виходити з окупованих територій України й перебазовуватиметься до російських міст поблизу Азовського моря, наприклад у той же Єйськ, а також на аеродроми Ростова, Воронежа, Бєлгорода», – каже військовий експерт.
«Гелікоптери використовуються росіянами 3-4 рази на тиждень для зриву українського контрнаступу. Найбільше гелікоптерів на мелітопольському напрямку – близько 20. Зараз частину з них знищено. А це, відповідно, значно знижує їх потенціал на цьому напрямку. Тепер у росіян виникла проблема, куди дівати гелікоптери, бо Бердянськ може перетворитися на нову Чорнобаївку», – іронізує директор Центру правових досліджень Олександр Мусієнко.
Комбінуючи ATACMS з іншими ракетами, ми досягнемо максимального ККД
Донедавна Україна мала на озброєнні два типи західних далекобійних ракет – Storm Shadow і Scalp EG, а також ракету власного виробництва, ймовірно, модернізований «Нептун». Тепер цей список поповнився ATACMS.
«Storm Shadow та Scalp EG – це дозвукові крилаті ракети, і вони чудово справляються з поставленими завданнями, особливо з урахуванням граничної складності перехоплення даних КР російськими засобами ППО. Але у них є два неприємні нюанси. Перший пов’язаний з носієм, яким є фронтовий бомбардувальник Су-24. Насамперед їх у нас обмежена кількість. Су-24 прив’язані до аеродромів, по яких не лише завдаються час від часу удари окупантами, але й за якими ведеться спостереження», - розповідає Олександр Коваленко.
Провести непомітну, максимально таємну атаку дуже складно, коли маєш прив’язку до носія, а носій має прив’язку до локації, нехай і не однієї.
Але другий нюанс ще неприємніший – обмежений боєкомплект.
«Хоч якими б гарними були Storm Shadow і Scalp EG, але їхня кількість невелика, і Велика Британія з Францією самі мають обмежений запас цих ракет, а виробництво їх не настільки швидке, щоб на добу виробляти необхідний для СОУ ударний потенціал для необмеженого застосування», - додав військовий аналітик.
А тепер щодо ATACMS…
«Як я уже згадував раніше, ATACMS на зберіганні у США більше, ніж Storm Shadow та Scalp EG у Великої Британії та Франції разом узятих, причому в рази. Але найголовніше – це те, що дана ракета дозволяє нам значно розширити спектр локацій пусків і підвищити раптовість завдання ударів», - стверджує пан Коваленко.
Завдяки тому, що ATACMS застосовуються РСЗВ M142 HIMARS та M270, не буде постійної прив’язки до локації розміщення, а у ворога можливості відстежити напрямок загрози: «Уздовж усієї лінії бойового зіткнення знаходяться десятки M142 і M270, які в будь-який момент зможуть застосувати ATACMS. Нагадаю про архаїчний договір про нерозповсюдження ракет середньої та малої дальності (ДРСМД). Суть його була саме у нерозповсюдженні таких ракет для сухопутних комплексів, оскільки відстежити висування такої пускової на позицію пуску складніше, ніж відстежити літак».
Таким чином, Україна зможе значно урізноманітнити географію застосування далекобійних ракет та значно підвищити можливості щодо успішного просування СОУ та звільнення окупованих територій.
«Комбінуючи ATACMS з іншими ракетами, ми досягнемо максимального ККД», – підкреслив Олександр Коваленко.
Окупантам буде важко щось протиставити
Експерти сумніваються, що росіяни здатні чимось відповісти, а головне – щось протиставити ATACMS.
«А яка може бути відповідь? Хіба що «Іскандерами» полякають. Але для нас це нічого, по суті, не змінить. Ми вже майже два роки бачимо ці їхні «Іскандери», які летять на наші міста та села. Тому здивувати нас вони точно не зможуть. Спробувати перехопити ATACMS. Але це досить важко зробити більшістю тих засобів, які є у росіян. Так, згідно із заявленими характеристиками, тобто на папері, С-400 «Тріумф» та Бук-М3 нібито на це здатні, але чи дійсно це так – велике питання. Досі вони не стикалися з такими ракетами», – акцентує Олександр Коваленко.
Військовий експерт Іван Матвєєв також стверджує, що ракети ATACMS складно знищити, особливо з огляду на той факт, що російська ППО у серйозній кризі.
«З новою швидкою та складною ціллю окупанти навряд чи впораються», – прогнозує він.
А Денис Попович нагадує, що ATACMS – це ракета балістична.
«Вона має високу швидкість, досягає цілі буквально за 2-3 хвилини, а відтак вимагає наявності комплексів ППО з відповідними характеристиками, які б забезпечували швидку реакцію та мали швидкісні ракети. Росія має такі комплекси. Зокрема це модифікації С-300В, а також С-400. Але таких систем у них небагато, все ними прикрити неможливо, до того ж вони потрібні в інших місцях. Крім того, вони самі перетворюються на ціль. Тому довгоочікувана поява ATACMS надає нам нові можливості та створює додаткові проблеми для ворога».
Роман Світан додає, що особливість ракети ATACMS полягає в тому, що вона є не просто балістичною, а «псевдобалістичною». Інакше кажучи, американська ракета «ковзає» по балістичній траєкторії, час від часу змінюючи напрямок руху.
«Протиповітряна оборона здатна помітити ATACMS і навіть запустити ракету для перехвату, але через цю «псевдобалістичну» траєкторію вона може не влучити по цілі. Це пов'язано із тим, що на фінальній стадії ATACMS змінює напрямок руху (на відміну від класичної балістичної ракети, яка рухається рівно, – Ред.)», – пояснює полковник запасу ЗСУ.
Більшість ракет ППО розраховують точку «зустрічі» з ударною ракетою з огляду на прогнозовану траєкторію. Однак, продовжує експерт, у випадку з ATACMS, який «ковзає» по балістичній траєкторії, ракета ППО, випущена по ній, може просто її «не знайти».
«Це дозволяє робити оптимістичні припущення про те, що ATACMS будуть здатні долати російське ППО», – резюмував Роман Світан.
Звісно, ATACMS це не якась там «вундерваффе», але ці ракети можуть забезпечити Україні ще один крок до перемоги, як свого часу це зробили HIMARS, змінивши динаміку на полі бою та відігравши важливу роль у деокупації Харківської області та правого берега Херсонщини.
Тепер багато залежатиме від кількості ATACMS, а також від модифікації. Головне стартувати, а стартували ми ефективно. Наші американські партнери мають це оцінити.
Мирослав Ліскович. Київ