Пам’яті спортсмена та фотографа Олександра Сербінова

Він любив спорт і показував красу людей та природи на своїх фото

Олександр Сербінов захоплювався спортом і з дитинства мріяв стати військовим. Він наполегливо й багато тренувався, завдяки чому став кандидатом у майстри спорту, а також багаторазовим переможцем та призером чемпіонатів України з бігу на 400 і 800 метрів. Окрім того, на Параолімпійських іграх Олександр супроводжував незрячого бігуна Валерія Гаврилюка у забігу на 100 метрів. Узимку Сербінов любив їздити з друзями на гірськолижний курорт Драгобрат, де катався на лижах та роликових ковзанах, а ще захоплювався боксом, яхтингом та парасейлінгом.

Іншим хобі Олександра, що стало його професією, була фотографія. Він умів фіксувати неповторні миті життя та емоцій. На його сторінках у соцмережах багато весільних світлин, радісних людей та красивих краєвидів. Ті, хто потрапляли в об’єктив фотографа, ділилися враженнями, що його фотографії робили їх щасливими та допомагали повірити в себе.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Олександр приєднався до лав територіальної оборони в Коростені та допомагав зводити у рідному місті фортифікаційні споруди. Згодом він перейшов на службу в 95-ту бригаду, з якою потрапив на фронт. Дитяча мрія спортсмена та фотографа стати військовим здійснилася тоді, коли його країна потребувала захисту, і він мужньо прийняв цей виклик, віддавши за неї своє життя.

«У бою з окупантами на Харківщині героїчно загинув Олександр Сербінов – багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України з бігу на 400 метрів та 800 метрів. Олександр проявив особисту мужність та вірність військовій присязі у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Герої не вмирають! Висловлюємо щирі співчуття батькам, рідним і друзям воїна. Сумуємо, пам'ятатимемо і ніколи не пробачимо», - повідомило про загибель воїна Міністерство молоді та спорту. 

Рядовий Олександр Сербінов загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Курульки Барвінківського району на Харківщині 29 квітня 2022 року.

«Сашко, дорогий наш друже, це було щастя – знати тебе і честь товаришувати з тобою. Ти будеш завжди в наших серцях! Ти – наш Герой! Дякуємо за те, що ти був у нашому житті. Дякуємо за мужність та відвагу. Ти віддав своє життя за нашу свободу, за Україну. Спочивай з миром. Назавжди, твоя команда», - написав колектив журналу «MILLION magazine», в якому працював Олександр.

Друзі пам’ятають чоловіка як світлу, позитивну та небайдужу людину.

«Біль, лють, відчай. В голові досі не вкладається, що тебе забрала війна, розпочата клятими рашистами. Олександре, тебе знає пів України як крутого фотографа, а я знаю ще і як добру, чуйну людину з хорошим почуттям гумору, любов'ю до життя і силою змінювати світ на краще. Таких, як ти, неможливо морально зламати, тільки фізично знищити. Немає і не буде прощення тим, хто це зробив. Дякую, що захищав! Герої не вмирають, вони живуть у пам'яті тих, хто завдяки їм продовжує жити», - згадує про Героя Надія Ральченко.  

28 травня 2022 року Олександру мало би виповнитися 45 років. До цієї дати він не дожив один місяць. У цей день друзі й знайомі залишили на його сторінках у соцмережах вітання та слова вдячності, які він вже ніколи не прочитає.

«Дорогий друже, сьогодні ми б мали вітати тебе з днем народження… Ти завжди ніс світло та був творцем. Ти робив щасливим та надихав кожного, хто зустрічався на твоєму життєвому та професійному шляху. Разом із друзями ми створювали улюблений проєкт та були щасливими. Вічна пам’ять, Саша. Дякую, що ти був в моєму житті. Ти назавжди будеш в моєму серці», - поділилася колега Олександра Ірина Балавадзе.

Героя поховали у його рідному Коростені. У нього залишилися мама, сестра, племінник та дружина.

Вічна пам'ять Воїну!

Фото: Фейсбук-сторінка Oleksandr Serbinov і з соцмереж