Памʼяті молодшого сержанта Сергія Педька (позивний «Завгосп»)

Став на вічній сторожі волі та свободи України

Сергій Педько загинув 11 листопада 2022 року під час виконання чергового бойового завдання на сході України.

Сергій народився 2 серпня 1969 року у с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області в сім'ї простих робітників. Хлопчик був на вдачу жвавим та допитливим, самостійним, веселим та відповідальним, адже був старшим серед трьох дітей у батьків.

Після закінчення школи Сергій навчався у Черкаському СПТУ–10 за спеціальністю «слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики».

З грудня 1987 по листопад 1989 року проходив службу у лавах Радянської армії.

Чоловік працював слюсарем свинокомплексу радгоспу «Росія», згодом в інших місцевих організаціях, був електромонтером Гельмязівського психоневрологічного інтернату. І скрізь, де б не працював Сергій, його запам’ятали як знавця своєї справи, висококваліфікованого спеціаліста. 

У Гельмязівському психоневрологічному інтернаті примітили ще й організаторські здібності Сергія та призначили його завідуючим господарством, де він  працював з листопада 2013 року. Був душею колективу, активним учасником самодіяльності. Без нього не обходилося жодне творче дійство чи свято.

У шлюбі з першою дружиною вони народили двох синів, Віталія та Андрія, яким він віддавав усю свою батьківську любов.

Коли у 2014 році Росія почала неоголошену війну проти України, Сергія вперше мобілізували до лав Збройних Сил України.

Безпосередньо брав участь у антитерористичній операції. Ще тоді стояв на захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій області. Інакше він і не міг вчинити, був справжнім патріотом своєї країни. 

За два роки Сергій побував у найгарячіших точках АТО. Служив на посаді командира гармати у складі 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка у складі Сухопутних військ ЗСУ (ОК «Схід»). Зарекомендував себе як грамотний військовослужбовець. 

У 2016 році чоловіка демобілізували. У грудні 2018 року Сергій був нагороджений відзнакою  Президента України «За участь в антитерористичній операції» та низкою інших відзнак.

Бойові дії на сході України не залишили Сергія байдужим, тому в мирному житті він усіляко допомагав своїм побратимам, за це був обраний головою спілки учасників бойових дій с. Гельмязів, а згодом і Гельмязівської громади.

Тож коли 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну ця звістка змусила справжнього патріота України знову взяти до рук зброю та боронити рідну землю від окупанта. 

Вже 25 лютого Сергія призвали до лав Збройних Сил України. «Мій обов’язок - захищати Україну від ворогів!» було життєвим кредо загиблого Героя, який до останньої хвилини життя обороняв рідну країну. 

Київ, Чернігів, Суми, Харків, Донецьк - це не повний перелік міст України, які захищав Сергій. Він служив у складі 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича з’єднання артилерійських військ у складі Сухопутних військ ЗСУ.

Вже у квітні 2022 року за мужність і героїзм, особливі заслуги у захисті державного суверенітету та збереження територіальної цілісності України в умовах ведення бойових дій молодший сержант Сергій Педько був нагороджений грамотою командира військової частини.

Але у такий нелегкий час у Сергія в серці знайшлося місце і для кохання. У рідному Гельмязові він познайомився з чарівною жінкою Оксаною. І в черговий раз, коли був у відпустці, 4 листопада 2022 року запропонував їй стати законною дружиною.

На жаль, дуже мало часу було їм було відведено бути подружжям. Рівно за тиждень, 11 листопада 2022 року, під час виконання чергового бойового завдання життя Сергія обірвалося…

Для когось він був сином, батьком, другом, братом, побратимом... Хтось випадково познайомився з ним там, у самому гирлі війни, та Він - назавжди залишиться, у пам’яті кожного з нас таким світлим і добрим, як промінь сонця, дужим і хоробрим, як кремінь”, - згадують його односельці у Книзі памʼяті.

Поховали Героя на місцевому кладовищі, де створена Алея Пам'яті та Слави захисників.

За матеріалами туристського клубу «Едельвейс» Центру розвитку творчості та роботи з обдарованими дітьми Гельмязівської сільської ради Черкаської області

Фото: Фейсбук-сторінка Сергій Педько, з відкритих джерел