Пам’яті десантника, АТОвця, майданівця Руслана Ференці

Відчайдух, який попри інвалідність та поранення завжди рвався у бій з ворогом

Руслан Ференці мав дві вищі освіти – закінчив історичний та юридичний факультети Ужгородського національного університету. Чоловік працював у відділі освіти Ужгородської облдержадміністрації, читав лекції в приватному університеті.

Руслан був активним громадянином, мав тверду проукраїнську позицію. Захоплювався нумізматикою: разом із братом йому вдалося майже повністю зібрати колекцію пам’ятних монет незалежної України чисельністю у пів тисячі одиниць.

Відрізнявся почуттям гумору, щоправда, часом його гумор переходив у іронію та сарказм. У соцмережах часто жартував, якийсь час навіть адміністрував сторінку з жартами, на кшталт: “Окупанте, хочеш лишитися живим – покажи тризуб!” (Тризуб виходить, коли людина стоїть з піднятими зігнутими в ліктях руками – ред.).

Руслан Ференці був кавалером ордену “За мужність”. Після боїв на Донбасі у 2014-2017 роках отримав інвалідність. Утім, із лютого 2022 року пішов добровольцем воювати. Знову був поранений у жорстоких боях, та після госпіталя повернувся на фронт.

Останній бій старшого стрільця 2-го десантно-штурмового батальйону 80 бригади ЗСУ із російським ворогом відбувся біля населеного пункту Богородичне Краматорського району на Донеччині. Під селом, названим на честь Богородиці, Руслан загинув 10 червня 2022 року.

Про смерть воїна повідомив його побратим, офіцер поліції в Ужгороді Іван Белецький: “Болюча звістка летить в Ужгород. Вийшовши зі шпиталю після попереднього поранення і повернувшись у бій, мужньо загинув Руслан Ференці, 1981 р.н. Надзвичайно розумний, прямий і сміливий чоловік. Учасник Революції Гідності, який щодня боровся за добробут нашого життя. Він був справжнім Другом. Яких мало. Не жаліючи себе і свого часу, завжди йшов на допомогу іншим. Завжди мав мудру пораду із сотень прочитаних книг”, – написав Іван.

Він називав Ференці “справжнім десантником”.

Ховали Руслана Ференці в Ужгороді 15 червня. Провести Героя зійшлося все місто. Велелюдний похорон прямував до алеї Слави, де поховали бійця.

У 2023 році іменем десантника назвали вулицю в його рідному місті, замінивши стару назву “Тургенєва”.

“Руслан Ференці дійсно заслуговує на те, щоб одна з вулиць Ужгорода була названа на його честь, – написав побратим десантника Валерій Бойко. – Він любив своє рідне місто, ніколи не забував і робив для нього все, що міг. Знав Руслана особисто і служив з ним у 2015 в зоні АТО. Я прибув у пункт тимчасового розташування штабу батальйону в Херсонській області у травні 2015. Був пізній вечір. Руслан, дізнавшись, що в батальйон прибув хтось із Закарпаття (тобто я), вибіг мені назустріч, одразу ж пригостив кавілем (кавою –діал.) та пів децею (деца = 100 г – діал.) коньяку. Він дійсно дуже зрадів, що з’явився хтось із Закарпаття та ще й з Ужгорода, адже на цілий батальйон нас було лише декілька закарпатців. Відліпив з рукава свого камуфляжу шеврон "Закарпатська хунта" і приліпив мені; зберігаю його й досі...”.

На Фейсбук-сторінці Руслана Ференці – дописи до його Дня народження. Він народився 22 листопада, “на Михайля”, як кажуть на Закарпатті, другий день після Свята Архистратига Михаїла. Руслану Ференці дякують за чин, пишуть про світлу пам'ять. Утім, трапляються й вітання від тих, хто думає, що воїн живий… Тоді друзі чи побратими додають в коментарях: “Руслан загинув...”

Його добрий друг та побратим, український актор, музикант Дмитро Лінартович написав: «Мій сержант Руслан Ференці. Пройшов "Промку". Маючи дві вищі освіти, із мужицьким духом. Нагороджений орденом "За мужність". Нині Ти взяв меч і здійнявся на небо. Вічна пам'ять Тобі, Герою. Хоробрий, завзятий. Завжди спілкувався на рівних з хлоп'ягами, мужиками та дідами. Український бунтар з почуттям гумору. З доземною любов'ю до України і до Українських Людей. Воїне, Ти – Вічний».

У Руслана Ференці залишились літні батьки, брат, бабуся.

Вічна шана і слава Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Руслан Ференці, Фейсбук-сторінка Дмитро Лінартович, Ужгородська міська рада, Сергій Гудак