Чим загрожує замороження війни в Україні та який потенціал матиме армія росії через три роки

Через виробництво військової техніки країна-агресорка нарощуватиме сили для подальшого кровопролиття

Розмови про те, що війну в Україні можуть поставити на паузу, ведуться вже не перший рік – фактично відразу після того, як росія почала відчувати проблеми з наступом у 2022-му. Найчастіше джерелом цих розмов є або російські спікери, або пов’язані з москвою західні діячі. Але уявімо ситуацію, якщо й справді війна буде на певний період заморожена.

Про те, якими є реальні можливості російського ВПК сьогодні і через три роки, а також чим загрожує замороження війни Україні та іншим країнам – у матеріалі.

ЯК СЬОГОДНІ ПРАЦЮЄ ВПК АГРЕСОРА

Ми з вами неодноразово чули про те, що активні бойові дії не дають можливості росії повноцінно відновлювати втрати та накопичувати ресурс. Саме активні бойові дії змушують російський військово-промисловий комплекс майже повністю працювати на компенсацію втрат – з недостатньою витратою ресурсу накопичення.

Наприклад, якщо ми говоримо про виробництво танків, то слово «виробництво» вже не коректне. Більшість танків, які тепер спрямовують у зону бойових дій в Україну, – це зняті зі зберігання (консервації), що пройшли відновлювальний ремонт, модернізацію – і в результаті стають більш-менш боєздатними. Це модифікації Т-90, Т-80, Т-72, Т-62, Т-54/55, а також була інформація про ПТ-76. Кількісно Росія може за місяць видавати від 100 до 150 танків для війни +/- 15-20% залежно від ступеня серйозності ремонтних робіт.

Приблизно така сама у росіян ситуація і з бойовими броньованими машинами (ББМ), до яких належать БТР, БМП, БМД та інші. І тут важливо звернути увагу на те, що за наявних потужностей виробництва та відправлення в зону бойових дій потреба в ББМ у російської армії втричі вища, ніж у танках. Це зумовлено тим, що, згідно зі штатною комплектацією, в підрозділі до одного танка додано три ББМ і більше.

На сьогодні у росії, яка зазнала найважчих втрат у категорії бойових броньованих машин (понад 10,5 тисяч), просто немає можливості повноцінно постачати у війська стільки цієї техніки, скільки її необхідно для повної комплектації.

Не ліпша ситуація і з артилерією. Наприклад, на місяць потенціал відновлення буксированих гаубиць 152-мм, 122-мм, 105-мм і дивізійних гармат 85-мм становить у середньому 350 стволів. Окремою категорією йдуть САУ, яких відновлюють набагато менше, ніж буксированої артилерії та мінометів. Сумарно цього недостатньо, щоб накопичувати потенціал, хіба що для компенсації втрат у нуль – та й то не завжди.

Водночас російські підприємства, що виробляють боєприпаси, виходять на потенціал виробництва 1,5–1,7 млн пострілів на рік. Підвищення цих показників залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників, але зафіксуємо цю позначку без урахування варіативності збільшення. Хоча варто розуміти, що вона буде (з огляду на здібності росії обходити санкції та знаходити постачальників потрібної їй продукції).

А тепер припустимо, що війну в Україні заморожено на три роки. У росії з’являється можливість відновлювати втрати від війни і накопичувати більший ресурс – завдяки ВПК, який нехай і працює переважно на ремонт і модернізацію, але все ж таки працює в багато разів інтенсивніше, ніж до 2022 року.

ПОТЕНЦІАЛ РОСІЇ ЧЕРЕЗ ТРИ РОКИ

З урахуванням нинішнього потенціалу в разі повного припинення бойових дій потенціал російської армії через три роки буде таким:

● танки – від 3600 до 5400. Тобто кількісно такий самий показник, як станом на 23 лютого 2022 року і навіть більше – майже вдвічі. Це дасть змогу повністю відновити втрати з 2022 року та сформувати нові підрозділи;

● ББМ – приблизно та сама кількість, що й танків – 3600–5400, яка не дасть змоги відновити втрати з 2022 року, але відновить боєздатність підрозділів та укомплектує новосформовані;

● артилерія – лише щодо буксированої артилерії показник накопичення становитиме 11–12,5 тис.;

●снаряди – за три роки Росія зможе накопичити понад 5 мільйонів пострілів, що дасть можливість їй протягом року вести стабільний добовий настріл у 14 тис. пострілів або вести наступ із підтримкою тотального вогневого валу в 60 тис. пострілів на добу протягом трьох місяців.

У цей список я також не додав можливості росії виробляти крилаті ракети, зокрема Х-101/5 55, боєзапас яких за три роки становитиме понад 2200, і КРМ «Калібр» від 1 тис. до 1,5 тис.

Не згадував про дрони-камікадзе «Shahed-136», виробництво яких росія вперто намагається вивести на серійний рівень, але з урахуванням нинішніх постачань через три роки РОВ матиме не менше ніж 9 тисяч.

Звичайно, у цих підрахунках є нюанс, який полягає в тому, що росія на сьогодні просто фізично не має такої кількості радянської техніки на складах, придатної до відновлення до боєздатного стану. Але будьмо абсолютистами і відштовхуймося саме від цих цифр.

Отже, це все буде в Росії через три роки замороження війни в Україні.

А тепер розглянемо, як Росія може скористатися цим потенціалом і проти кого найперше.

НЕЗГАСНИЙ РЕВАНШИЗМ ТА ПОГРОЗИ

Насамперед загроза буде для України, що і не дивно. І, з урахуванням наявного потенціалу, куди передусім спрямують удари російські окупаційні війська? Більш ніж очевидно, що, крім інтенсифікації бойових дій, це буде Південь.

Для російської пропаганди Південь, а саме Херсон, Миколаїв та Одеса, вже давно переросли у деградовану сакралізацію. Але якщо не вдаватися в подробиці багаторічних наративів для маргіналів, головною метою в цьому напрямку для москви є повне перекриття Україні виходу до Чорного моря та отримання сухопутного коридору до Придністров’я.

Це, зі свого боку, порушує питання безпеки для Молдови, яка після «возз’єднання» пухлини і рудимента, без сумніву, стане наступною жертвою росії – з усіма наслідками, що звідси походять.

У Чорному морі росія відновить свій злочинний контроль над акваторією і внутрішніми водами, безпечно для себе посилить присутність завдяки додатковій групі бойових кораблів.

Крім того, реваншизм може поширитися і на інші країни та регіони поблизу росії, наприклад, на Південний Кавказ. РФ за силовим методом може повністю захопити територію Грузії, увійти у Вірменію та розв’язати питання відновлення контролю над регіоном.

І цей сценарій так само реалістичний, як і сценарій вторгнення Росії у країни Балтії. Литва, Латвія та Естонія – у такій самій зоні ризику, як Молдова, Грузія, Вірменія.

ВИСНОВКИ

Перепочинок, пауза, замороження війни (навіть короткочасне) – все це призведе до того, що росія зможе наростити сили для продовження кровопролиття з другим диханням, і не виключено, що за кількома напрямками одночасно.

Можна дійти висновку, у чиїх інтересах діють ті «глашатаї миру», які закликають до припинення вогню. Адже доки росію остаточно не буде виснажено і повалено, давати їй шанс на перепочинок – самогубна ініціатива.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
Інформаційний спротив